Травматичний особистий досвід, бажання говорити на складні теми з легкістю і великий талант до цього – саме це Єва Віктор може вважати складовими успіху. Адже повнометражний дебютний фільм «Пробач, дівчинко» виявився справжньою подією. Стрічка стала сенсацією на Sundance – найпрестижнішому у світі фестивалі незалежного кіно. Там фільм отримав нагороду за найкращий сценарій, після чого потрапив у програму «Двотижневик режисерів» Канрського фестивалю. І це зважаючи на те, що Канни зазвичай беруть лише перші світові прем’єри!

Початок шляху

В Україні фільм вперше показали влітку на Фестивалі глядацького кіно «МиколайчукOpen» у Чернівцях, де він отримав овації. А 3 жовтня «Пробач, дівчинко» виходить в широкий український прокат.

У своєму режисерському і сценарному дебюті Єва Віктор також зіграла головну роль. Фільм розповідає про Агнес – молоду професорку літератури із гострим розумом, гарним почуттям гумору та звичними життєвими клопотами. Проте кілька років тому із Агнес трапилося те, що вони із її найкращою подругою Ліді (Наомі Акі; «Кліпни двічі», «Вітні Г’юстон: Я хочу з кимось потанцювати», «Міккі 17») називають «поганою річчю». Поміж буденних справ, зустрічей та роботи Агнес намагається осмислити, що саме відбулося, та як їй із цим впоратися. «Іноді ви думаєте про безодню, іноді – ні, – каже героїня випадковому перехожому, – та життя триває»…

Єва Віктор ніколи не уявляла, що писатиме, режисеруватиме та гратиме в своєму власному фільмі. Цей шлях розпочався для неї в часи пандемії, коли, ізолювавшись в хатині у лісі, вона відчула потребу переосмислити власний травматичний досвід сексуального насильства.

«Я зловила себе на тому, що пишу фільм, який був би потрібен мені самій, коли я опинилася в подібній до Агнес кризі, – каже Віктор. – Але я не хотіла писати предметно про насильство чи напад, натомість я хотіла дослідити, як людина зцілюється».

Саме через це – а також, звісно, через великий комедійний досвід Єви як стендаперки і авторки скетчів, – фільм «Пробач, дівчинко», попри складну тему, сповнений гумору, який допомагає долати складні часи і відкривати шлях до нового життя.

«Я постійно намагалася виконувати серйозні монологи, а всі сміялися»

Єва Віктор народилася лютого 1994 року в Парижі у єврейській сім’ї. Та невдовзі родина переїхала до Сан-Франциско, де Єва й виросла. Там вона ходила до Міжнародної школи Сан-Франциско – франкомовного ліцею, де Віктор поміж іншого почала співати в хорі. Їхній хор навіть виступав на інавгурації президента США Барака Обами, що стало для юної Єви справжньою подією.

«Це справді те, чим я найбільше пишаюся, – пригадувала вона. – Коли ми це зробили, я подумала: “ОК, думаю, це те, чим я хочу займатися в житті”».

Утім, професійною співачкою Єва все ж не стала. Натомість після школи вона вступила до Північно-Західного університету, де вивчала драматургію та акторську майстерність. Там вона також відкрила для себе комедію. Або ж це комедія відкрила для себе її… Незважаючи на всі зусилля отримати ролі в серйозних п’єсах, Віктор ніхто не брав. Тож після коледжу Єва переїхала до Нью-Йорка, де вперше почала заробляти своїм талантом до гумору: вона почала працювати в феміністичному виданні Reductress як авторка гумористичної авторської колонки.

Дівчинка на «Мільярди»

Звільнившись з Reductress, Єва працювала у весільному салоні та знімала комедійні відео для соцмереж в весільних сукнях… поки її на цьому не спіймали.

«Керівництво салону дізналося про мої відео і вони сказали, що це було найжахливіше, що будь-хто з їхніх працівників будь-коли робив, – пригадує Віктор. – Я відчувала такий сором і таке збентеження…».

Але ці переживання були недаремними, адже гумористичні відео і скетчі Єви набули неабиякої популярності, також вона почала виступати як стендаперка і створювати контент для Comedy Central – зокрема, комедійний YouTube-серіал про незручні моменти буденного життя «Єва проти тривоги».

А згодом Єва стала ще більш впізнаваною, адже 2020 року отримала роль у гітовому серіалі Showtime «Мільярди» з Даміеном Льюїсом і Полом Джаматті в головних ролях, де вона зіграла зухвалу трейдерку-зумерку Раян.

«Досвід і підтримка інших жінок допомогли мені пережити найважчі часи»

Саме комедійні відео Єви допомогли їй залучити до свого дебютного фільму оскароносного продюсера Баррі Дженкінса («Місячне сяйво»). Коли сценарій «Пробач, дівчинко» був готовий, Віктор надіслала його Дженкінсу, і виявилося, що він її шанувальник. І саме Дженкінс запропонував Єві самій стати режисеркою стрічки.

Єва Віктор ідентифікує себе як небінарна особа та використовує щодо себе займенники вони/вона.

«Небінарність для мене завжди була простором посередині. І це те, що справді викликає у людей дискомфорт. Ідея «Я не можу повністю тебе розгадати», – розповідає Єва. – Але це величезний подарунок для самої себе – відчувати, що ти можеш бути більше, ніж чимось одним, можеш бути чимось безмежним».

Так само відверто, хоча й не вдаючись у зайві деталі, Єва говорить і про те, що вона є жертвою сексуального насильства, і що це сформувало її світогляд і її мистецтво, включно з фільмом «Пробач, дівчинко».

«Цей досвід сформував мене як особистість, і це те, що для мене важливо. Утім, ця тема є дуже особистою та емоційно виснажливою, але досвід і підтримка інших жінок допомогли мені пережити найважчі часи. Я думаю, що частина сенсу створення фільму полягає в тому, що ти говориш усе, що хочеш сказати, у самому фільмі. Люди ставлять мені запитання, але відповідь, яку я хочу вам дати, є у “Пробач, дівчинко”», – каже вона.