Леся СайкоЄвгенія Іванівна Ярошинська (1868–1904) – це визначна постать в історії української культури та громадського життя кінця ХІХ – початку ХХ століття. Вона була не лише талановитою письменницею, але й активною публіцисткою, етнографкою, фольклористкою, педагогинею та однією з перших і найзавзятіших активісток феміністичного руху на Буковині та в Галичині. Її творчість і громадська діяльність були нерозривно пов’язані з боротьбою за емансипацію української жінки та освіту народу.
Феміністичний поступ і громадська діяльність
Ярошинська належала до того покоління українських інтелігенток, які під впливом західноєвропейських ідей розпочали активну боротьбу за права жінок. Вона тісно співпрацювала з Наталією Кобринською та Ольгою Кобилянською, долучаючись до розгортання жіночого руху.
Відстоювання прав: Ярошинська рішуче обстоювала право жінок на вищу освіту та самостійність, критикуючи суспільні упередження, які обмежували жіночі здібності “куховаркою” та “нянькою”. У випуску журналу «Наша доля» 1893 року Євгенія Ярошинська зверталася до читачок і читачів:
«…єслиби природа була вправді сотворила жінку лиш на кухарку тай на няньку, то не булаби єї обдарила висшими духовими здібностями, котрі не раз перевисшають мужескі. З сего послідного виходит, що жінки можут ставати разом з мужчинами на арену студій, можут разом з ними боротись о пальму досконалости. Теперішна залежнісь жінок походит не з їх нездібности, а з пересудів, через котрі не допускано жінок до висшої науки, показуючи їм все ті мужчинами по вигадувані природні права, котрі привязуют жінку на віки до печи…».
Організаторська робота: Брала участь в організації жіночого віча у Стрию (1891) разом із Н. Кобринською, що стало важливою подією в історії українського фемінізму. Вона також організовувала перші осередки жіночого руху, зокрема товариства «Жіноча громада», у буковинських селах.
Просвітницька Місія: Як сільська вчителька, Ярошинська несла ідеї просвіти та національної свідомості в маси. Вона організовувала читальні, навчала селян і селянок грамоті, а дівчат — ремеслу, зокрема ткацтву (заради чого сама закінчила ткацьку школу у Сілезії). Вона була переконана, що освіта є ключем до визволення як жінки, так і народу.
Творчість як феміністичний маніфест
Літературний доробок Євгенії Ярошинської переважно присвячений життю селян і, особливо, жіночій долі на Буковині. Вона стала першою українською письменницею на Буковині, яка активно друкувалася українською мовою, хоча починала німецькою (повість «Ein Frauenherz» – «Жіноче серце», 1886).
