«Її ще не народженого малюка застрелили»: розповідь акушерки з Маріуполя

До війни Тетяна Соколова працювала акушеркою у пологовому будинку №2 у Маріуполі. Вона не покинула своїх пацієнток і після 24 лютого, коли російські війська вторглися на територію України та почали обстрілювати українські міста.

Жінка дала інтерв’ю виданню Настоящее время.

Акушерка розповіла, що півтора місяця вона продовжувала приймати пологи в Маріуполі — під цілодобовими обстрілами та авіаударами, без світла, води та опалення у зруйнованій будівлі. За цей час у її підвалі з’явилися на світ 27 малюків. Увесь цей час Тетяна робила фотографії того, що відбувалося у Маріуполі та у пологовому будинку, щоб світ знав правду про війну в Україні.

Коли частина міста перейшла під контроль російських військових, вони почали змушувати медиків із пологового будинку виїхати до Росії. Тетяні вдалося пройти фільтрацію та виїхати на підконтрольну Києву територію. На жаль, під час «фільтрації» акушерку змусили видалити усі фотографії, зроблені за часи війни.

«Війна прийшла у моє життя, коли я була на роботі. О 5:30 ранку у пологовому будинку пролунали сильні постріли. Було незрозуміло, що відбувається. Посипалися шибки. Я повернулася на зміну другого березня. Більше за нас уже ніхто не змінював. У підвальному приміщенні організували пологовий зал, операційну, передпологову. Без світла інструменти стерилізувати не було чим. Ми їх просто випалювали на спирту. Дуже холодно. Головне завдання було зігрівати новонароджених», — каже жінка.

Акушерка каже, що жінки народжували, молоко у них з’являлося на другий-третій день, а малюків весь цей час треба чимось годувати. Штучного дитячого харчування не було. Ті жінки, у яких уже прийшло молоко, годували чужих немовлят.

Після одного з авіаударів до них військові на ношах доставили двох важких жінок. В однієї жінки було розірвано тканини на ногах. У другої жінки — Віки — уламки пошкодили руки, ноги та живіт. Вона непритомніла, падав тиск.

«Тоді вперше в підвалі ми зробили кесарів розтин. Коли зашивали, скінчилась солярка. Зашивали із телефонними ліхтариками». Віці було 37 років. Перша, дуже бажана вагітність. Вона лікувалась від безпліддя. Дев’ять місяців лежала на збереженні. Її ще не народженого малюка застрелили», —  розповідає акушерка Тетяна.

Наступного дня після обіду акушерка підійшла до Віки — сказала, що жінка народила хлопчика, вагою 3,7 кг, проте івн мертвий. Віка сказала, що відразу це зрозуміла і попросила показати хлопчика.

Тетяна принесла дитину, Віка подивилася на неї. Потім взяла його за ручку і сказала: «Ой які пальчики». Повернула його голову і сказала: «Та він же схожий на мого чоловіка». Вона потримала його в руках, мабуть, п’ять хвилин, а потім віддала.

«Вона трималася, вона трималася. Вже потім, коли прийшла російська преса, яка безцеремонно ходила з автоматами, брали інтерв’ю, тільки тоді, коли вони підійшли до неї, вбивши спочатку її дитину, вона зірвалася. Істерика. Ми дуже довго її приводили у спокійний стан», — розповідає Тетяна.

Тетяна каже, що поки гуляє Львову і бачить малюків — думає про те, що у Маріуполі багато діток залишилися лежати в таких же візочках під завалами. Вони сплять вічним сном.

Нагадаємо, що 9 березня унаслідок авіаудару по дитячій лікарні та пологовому будинку в Маріуполі 17 людей отримали поранення, троє – загинули. Там перебувало багато вагітних жінок та матерів з дітьми, але російські військові на це не зважали. Серед загиблих — одна з вагітних та її ще не народжена дитина.