Оксана ХромоваЮдіт Полгар, якій 23 липня виповнюється 50 років, називають найсильнішою шахісткою в історії. Хоча сама вона ніколи не погоджувалася на роль першої лише серед жінок. Полгар грала з найкращими шахістами світу, перемагала чемпіонів і сама вирішувала, яку роль готова прийняти у шаховому світі та у житті.
Партія, у якій арбітр промовчав
На одному з найпрестижніших турнірів світу у Лінаресі сімнадцятирічна Юдіт Полгар уперше сіла за дошку проти чинного чемпіона світу. Каспаров зробив хід конем, відпустив фігуру, а потім повернув її та зіграв інакше. За правилами він уже не мав права передумати.
Полгар помітила порушення й подивилася на арбітра, чекаючи, що той зупинить гру. Арбітр промовчав. Вона теж не наважилася сперечатися з найвпливовішою людиною у шаховому світі під час свого першого турніру такого рівня. Партію Полгар програла. Згодом телевізійний запис підтвердив: рука Каспарова справді відпустила фігуру.
Цей епізод пам’ятають переважно як історію про сумнівну чесність чемпіона. Та для самої Полгар він означав дещо інше: щоб грати з найкращими, їй доводилося одночасно рахувати варіанти на дошці й доводити, що вона взагалі має право за нею сидіти.
І хоча Юдіт досі називають найсильнішою шахісткою в історії, саме слово «шахістка» роками применшувало масштаб її досягнень. Вона грала і вигравала у тій самій категорії, що Каспаров, Карпов, Ананд, Крамник і Карлсен, без жодних поправок на стать.
Читайте також: Перші: як чемпіонка з шахів Людмила Руденко врятувала сотні дітей
Дочка чужої теорії
Її батько Ласло Полгар вірив, що геніальність є результатом методичного виховання, і вирішив довести це на власних дітях. Трьох доньок навчали вдома, а шахи стали головним предметом: партії розбирали за сніданком і щодня розв’язували задачі.
Юдіт росла у квартирі, яка більше нагадувала тренувальний центр, ніж звичайну дитячу кімнату. Водночас сама вона не називає своє дитинство важким. Каже, що справді любила грати із сестрами Жужею та Софією, які також стали гросмейстерками.
Складніше питання полягає в тому, чи мала вона можливість полюбити щось інше. Полгар ніколи не говорить про це як про образу на батька. Проте вся її подальша кар’єра читається як рух від ролі, яку їй призначили ще до того, як вона навчилася читати, до ролі, яку вона обрала сама.
Читайте також: Мірей Матьє — 80: як дівчина з Авіньйона стала голосом Франції
Титул, від якого вона відмовилася
Коли Полгар стала достатньо сильною, щоб домінувати серед жінок, вона майже перестала грати в окремій жіночій категорії. Не заради демонстративного жесту. Їй була потрібна сильніша конкуренція.
Полгар хотіла грати проти найкращих, а не збирати передбачувані перемоги. У загальному світовому рейтингу вона піднялася на восьме місце і стала першою жінкою, яка подолала позначку 2700 пунктів Ело.
Шаховий світ щоразу нагадував їй, що вона тут виняток. Каспаров публічно сумнівався у здатності жінок грати на найвищому рівні. Найджел Шорт уже у 2015 році розмірковував про нібито природну перевагу чоловічого мозку в шахах. Полгар не витрачала багато часу на суперечки. Вона перемагала обох, а Каспарова офіційно здолала у швидких шахах через вісім років після тієї партії у Лінаресі.
Та її кар’єра не змінила систему так сильно, як можна було сподіватися. Після Полгар жодна жінка більше не входила до світової десятки. У цьому полягає найнезручніший парадокс її історії. Вона довела, що це можливо, і водночас показала, скільки умов має збігтися, щоб дівчина взагалі отримала такий шанс.
Читайте також: Принцеса Діана: “Я б хотіла бути королевою у людських серцях”
Повернення, якого від неї не чекали
Коли у Полгар народився син, а за два роки донька, у шаховому світі вирішили, що на колишній рівень вона вже не повернеться. Материнство й великі шахи, мовляв, погано поєднуються.
Полгар повернулася і ще кілька років залишалася найрейтинговішою шахісткою світу. Це був ще один прогноз, який за неї зробили і який не справдився.
Професійну кар’єру вона завершила у 38 років. Відтоді створює навчальні програми, працює зі школами та проводить міжнародний шаховий фестиваль.
Цього року на Netflix вийшов документальний фільм про неї «Королева шахів», який знову розповідає її історію через протистояння з Каспаровим. Назва ефектна, хоча сама Полгар усе життя намагалася уникати окремого жіночого трону.
Читайте також: Жінки Ернеста Гемінґвея: кохання, суперництво і ціна життя поруч із письменником
Відмова від президентства
За кілька днів до ювілею ім’я Полгар несподівано з’явилося у політичних новинах. Прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр запропонував їй стати президенткою, незалежною фігурою, здатною символізувати єдність розділеної країни.
Наступного дня вона відмовилася. Полгар назвала пропозицію великою честю, але пояснила, що не відчуває в собі достатньо сил, аби взяти на себе таку історичну відповідальність.
У дитинстві вона мала бути доказом батькової теорії. У шахах їй пропонували трон серед жінок. Тепер політики побачили у ній готовий символ для цілої країни. І щоразу Юдіт Полгар залишала за собою право самій вирішувати, яку роль приймати, а яку ні.
Читайте також: Секрет її молодості: як Вера Вонг перетворила власне весілля на імперію моди