Леся СайкоПроблема сексуальних домагань у театральній сфері вкотре опинилась на поверхні у січні цього року — після анонімного відео однієї з постраждалих від дій викладача Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого та режисера Молодого театру.
Студент(к)и й колишні студент(к)и, а також працівники/ці театрів у рамках флешмобу #немовчи почали розповідати власні історії про пережите насильство (зокрема, сексуальне) з боку цього викладача й режисера, а також інших представників театральної сфери.
Тоді – у середині січня – на лінію правничої допомоги “ЮрФем: підтримка” звернулись постраждалі від сексуального насильства з боку згаданого викладача й режисера. Юридичну допомогу у цих справах надають адвокатки “ЮрФем: підтримки” Людмила Вигівська та Олена Довганич. Вже наприкінці січня подано 3 заяви до поліції про вчинення злочину. За ними зареєстроване кримінальне провадження. Розпочато слідство.
Варто розуміти різницю між сексуальними домаганнями, за які передбачена адміністративна відповідальність, та сексуальним насильством, за яке передбачено кримінальну відповідальність.
До прикладу, сексуальні домагання можуть проявлятись через небажані повідомлення сексуального змісту, прохання надіслати оголені фото, доторки до вашого тіла без дозволу тощо. Що стосується сексуального насильства, то це насильницькі дії сексуального характеру, які не пов’язані із проникненням в тіло іншої особи. Наприклад, дотики до статевих органів без вашої згоди, небажані поцілунки чи демонстрація оголеного тіла тощо.
“На нашу лінію правничої допомоги звернулось досить багато дівчат, які повідомили, що вони зазнали сексуальних домагань від цього викладача, проте, на жаль, строки давності притягнення до адміністративної відповідальності вже минули, тому на сьогодні ми подали три заяви про вчинення кримінального правопорушення, адже у випадку кримінальної відповідальності строки набагато більші,” — пояснює Юлія Нікітіна, координаторка лінії правової допомоги “ЮрФем: підтримка”.
Керівниця “ЮрФем” Христина Кіт в інтерв’ю телеканалу ICTV в рамках “Єдиного марафону” зазначила:
“Ми беремо справи сексуального насильства на супровід, тому що ми розуміємо, що фактично ті, хто пережили сексуальне насильство – чи це домагання, чи зґвалтування — вони зіштовхуються зі значними бар’єрами на цьому шляху, коли хочуть повідомити про це, особливо коли пройшов значний строк з того часу, коли це було вчинено. І чому часто правоохоронці не так активно беруться за ці справи, відкривають кримінальні провадження? Вся справа в доказах: “твої слова – проти моїх слів” медичних доказів немає, переписок немає, як цю справу розслідувати й доказувати.
І ми намагаємось зараз змінити підхід у правоохоронців: з доказів перемістити фокус на людину, яка пережила травму, і її потреби. Вона має право на доступ до правосуддя і допомогу (…).
І не звертайте увагу на те, що правоохоронці вам кажуть: “А які ще є докази?”. Це їхній обов’язок ці докази знайти. Вони мають зареєструвати заяву. І ваші свідчення є важливими. Навіть якщо вони є єдиними. Бо, як показала ситуація з театром, коли одна людина наважилась і про це дізнались, інші підключились і сказали, що я теж пережила чи пережив сексуальне насильство,” – каже Христина.
Поки триває слідство, ми не можемо розголошувати деталі розслідування. Однак, якщо є додаткові питання щодо того, як ідентифікувати ті чи інші прояви сексуального насильства тощо, ось контакти, за якими можна звернутись:
- лінія правничої допомоги “ЮрФем: підтримка” (для постраждалих від сексуального насильства): 068 145 55 90 або 0 800 30 55 90 (безкоштовний номер).
- для запитів медіа: 063 489 72 07 (Ярина Волошин, керівниця відділу комунікацій ЮрФем).