Представництво України на міжнародних конкурсах краси сьогодні має чіткий контекст і високу планку очікувань. За останній рік українські учасниці показали найкращі в історії результати: країна вперше увійшла до топ-8 конкурсу «Міс Світу» та здобули титул «Віце Міс Земля». За цими досягненнями стоїть системна підготовка, командна робота і переосмислення самої ролі національної представниці.

Про перші кроки переможниць, закулісся підготовки, психологічну роботу та те, що вирізняє українських учасниць на міжнародній сцені, розповідає Голова конкурсу «Міс Україна» Вероніка Щіпцова.

– Пані Вероніко, коли українська переможниця отримує корону «Міс Україна», з чого для неї починається шлях до міжнародного конкурсу?

Для нашої переможниці все починається з усвідомлення нової ролі, бо корона означає не лише статус, а передусім відповідальність. Тому перші кроки — це розмова про її відчуття, цінності, теми, які їй близькі, і про те, як вона бачить свою місію.

Далі ми занурюємося у практичну частину: знайомство з командою, обговорення благодійних і соціальних проєктів, які стануть частиною міжнародної презентації, а також робота над відеовізитівкою. Це ключовий формат, що має емоційно й змістовно розповісти про дівчину та Україну.

Паралельно формується образ: майбутній гардероб, стилістика, національний костюм і вечірня сукня. Тож перший етап — це поєднання глибокого змісту та чітких технічних кроків.

– Якими є перші етапи її підготовки? На що ви звертаєте увагу в перші дні після перемоги?

Після перших днів після перемоги настає період сильного емоційного навантаження, тому ми починаємо не з репетицій, а з підтримки. Важливо допомогти дівчині усвідомити масштаб титулу, новий ритм життя й те, що на неї чекає попереду.

Далі поступово стартує технічна частина: робота з менторами, визначення сильних сторін, формування персонального плану підготовки. Вже на цьому етапі ми думаємо над майбутніми фото- та відеозйомками: офіційні портрети, контент для міжнародних платформ та матеріали для відеовізитівки.

Паралельно підключаються стилісти й починається робота над гардеробом. Окремий важливий процес — пошив вечірньої сукні та національного костюма. 

– З якими внутрішніми переживаннями найчастіше стикається дівчина, яка вперше усвідомлює, що представлятиме країну перед світом?

Це завжди поєднання великої радості й великої відповідальності. У перші дні більшість дівчат хвилюються не стільки перед сценою, скільки перед масштабом й усвідомленням, що їхній голос почують далеко за межами України.

З’являється страх помилки, сумніви у власних силах, і це природно. Кожна переживає, чи зможе гідно представити країну, донести наші цінності й правду світу, особливо в такий складний для України час.

І водночас народжується сильне внутрішнє відчуття сенсу: вони розуміють, що виходять на світову сцену не лише за себе, а за всю країну. Саме це відчуття з часом перемагає страхи й дає потужну мотивацію рухатися вперед.

– Які нові вимоги відкриваються перед українською представницею на міжнародній сцені? 

Сьогодні від дівчини очікують значно більшого, ніж уміння красиво триматися на сцені. І Міс Україна не є виключенням. Важливо бути особистістю зі змістом, чіткою позицією і здатністю говорити так, щоб тебе справді почули.

Зростають вимоги до комунікаційних навичок: представниця має вміти зріло й переконливо розповідати про Україну, бути справжньою й професійною, а не просто відтворювати підготовлений текст. Не менш важливою є психологічна стійкість — конкуренція, увага медіа й очікування світу створюють великий тиск.

Звісно, залишаються й технічні вимоги: хода, сценічність, стиль, дисципліна. Але міжнародні конкурси давно вийшли за межі зовнішньої краси. Сьогодні перемагає та, хто поєднує її з внутрішнім змістом. Саме таку дівчину ми й прагнемо підтримати.

– Чи відчувають українські учасниці більший тиск через очікування світу від України у період війни?

Так, безперечно. Українські дівчата виходять на міжнародну сцену в час війни, коли світ особливо уважно стежить за кожним словом і жестом. Тому рівень очікувань і відповідальності значно вищий, ніж будь-коли.

Цей тиск виникає не зі страху, а з усвідомлення своєї місії. Адже вони представляють не лише себе, а й народ, який бореться, зберігаючи гідність, культуру й людяність. Водночас саме це дає і велику підтримку: у світі Україну сприймають не просто як учасницю конкурсу, а як голос нації, що тримається попри все.

– Які навички або якості у наших конкурсанток зазвичай найбільше виділяють їх серед представниць інших країн?

Українських дівчат на міжнародних конкурсах впізнають не лише за зовнішністю, а в першу чергу за внутрішнім змістом. Їх найбільше вирізняє емоційна зрілість, щирість і здатність говорити з реального досвіду. Це відчувають і журі, і глядачі, і учасниці з інших країн.

Наші конкурсантки мають речі, які неможливо просто натренувати: внутрішню силу, витримку та вміння тримати фокус під емоційним тиском. Вони показують не абстрактні ідеї, а реальні благодійні ініціативи та живі історії людей. І, звісно, їх вирізняє сильна комунікація: вони вміють говорити про Україну так, що це резонує з кожним.