Вона народилася за 14 років до відкриття Ейфелевої вежі, бачила в обличчя Вінсента Ван Гога і померла в епоху інтернету. Її звали Жанна Кальман, і коли 1997 року вона пішла з життя у віці 122 років і 164 дні, Франція втратила останнє живе свідчення ХІХ століття.

На момент її смерті світ змінився до невпізнання. Урок історії, розтягнутий на ціле століття — так називають життя Кальман дослідники геронтології. Але за датами й цифрами ховалася особа з блискучим почуттям гумору, спартанською витримкою і надзвичайною легкістю буття.

Спогади, які не вміщаються в історичний підручник

Жанна народилася 21 лютого 1875 року в Арлі, містечку у Провансі. Її батько, Нікола Кальман, володів крамницею тканин, і саме там, у 13 років, Жанна вперше побачила людину, про яку згодом говоритимуть на всіх континентах: «Він був брудний, погано вдягнений і, чесно кажучи, не дуже ввічливий», — згадувала вона про Ван Гога. Художник прийшов купити полотно й фарби, і дівчина запам’ятала цю зустріч на все життя.

Коли вона це розповідала, коли їй було вже понад 100, їй не одразу вірили. Але архіви підтвердили: усе сходиться. І це лише одна з багатьох сцен її довгого життя, які давно перетворилися на культурний фольклор.

Її Франція: до, під час і після

У 1896 році вона вийшла заміж за Фернана Кальмана, родича по лінії дядька. Пара жили заможно, але без пафосу. Власний будинок, заняття спортом, фортепіано, прогулянки Провансом. Жанна не працювала, у традиціях тодішнього буржуазного класу жінкам це було необов’язково. Замість цього у неї були теніс, фехтування й живопис.

А потім почалася Перша світова війна, яка асоціювалась із шумом поїздів, що везли поранених. У Другу світову найбільше запам’яталась часта відсутність харчів.

Дочка Жанни й Фернана Івонна померла у 1934 році. За вісім років по тому пішов з життя чоловік. Онук загинув в автокатастрофі у 1963-му. Вона пережила їх усіх. Але казала: «Я не тримаю зла на життя. Воно було моїм другом».

У що не повірили б дієтологи

Коли журналісти почали цікавитися феноменом її довголіття, очі Кальман блищали. Вона насолоджувалась увагою, але ще більше грала з нею. «Я їм шоколад і п’ю вино щодня. Палити кинула у 117 років, бо вже не бачила полум’я запальнички», — сказала вона одного разу. І додала: «Усі мої лікарі давно померли».

Вона ніколи не сиділа на дієті. Їла смажене, полюбляла жирне й терпіти не могла обмеження. У зрілому віці, коли переїхала до будинку для літніх людей, щодня отримувала келих портвейну. Коли його одного разу забули принести, вона викликала керівництво.

«Старість — це стан духу», — говорила вона. І додавала: «У мене його просто нема».

Угода, що перетворилася на анекдот

Відомою Кальман стала не лише через вік. Коли їй було 90, вона уклала угоду з нотаріусом Андре-Франсуа Рабраром. За цією угодою він мав щомісяця платити їй певну суму, а після смерті успадкувати квартиру. Звичайна практика. Але Жанна прожила ще 32 роки. Нотаріус помер у 77, і платити продовжувала вже його вдова, аж до самої смерті Кальман.

Сума, яку в результаті сплатила родина нотаріуса, перевищила вартість квартири у три рази. Жанна не приховувала задоволення. «Я виграла. Але я цього не планувала», — казала вона з усмішкою.

Голос епохи

Коли у 1995 році Кальман відсвяткувала своє 120-річчя, у Франції це стало подією державного масштабу. Президент надсилав вітання, журналісти приїжджали в Арль з усіх кінців світу. А вона у фіолетовому капелюшку і з манікюром відповідала: «Знаєте, я чекаю 130. Мені цікаво, що буде далі».

«Я все ще тут? Ну що ж… це просто смішно», — казала Жанна у 120. І продовжувала жити.

Вона була останньою людиною, яка народилася до 1880-х і залишалася живою у 1990-х. І в цьому вся метафора її існування. У її пам’яті залишився світ без автомобілів, телеграф замість телефону, газові ліхтарі, війни, жіноче виборче право, рок-н-рол і поява мережі.

Останні роки і спадщина

Жанна Кальман померла 4 серпня 1997 року. Геронтологи підтвердили: її вік був найбільш достовірно зафіксований в історії. Дискусії з цього приводу тривали, зокрема, у 2018 році, коли деякі дослідники припустили, що замість неї могла жити її донька. Але документи, свідки, записи доводять: це була саме Жанна. Вона насправді пережила майже все ХХ століття.

Її могила на цвинтарі в Арлі виглядає дуже скромно. Але ім’я залишилось вписаним в історію як символ витривалості, легкості й вічної іронії перед обличчям часу.