Тарас Шевченко зазвичай постає як суворий портрет із підручника. Але за цим образом була жива людина зі звичками, пристрастями і непростим характером. Він любив гарно одягатися, проводив вечори із друзями у трактирах, цінував добрий ром, багато малював і постійно закохувався.

Жінки з’являлися в його житті у різний час і за різних обставин. Одні залишалися ніжним спогадом з юності, інші викликали справжню пристрасть або думки про родину. Але жодна з цих історій не закінчилася шлюбом, хоча поет не раз намагався змінити своє життя.

Оксана Коваленко: перше кохання з дитинства

Йому було приблизно 15 років, коли він пережив те почуття, яке потім згадував усе життя. За спогадами, одного разу Тарас розплакався в полі, випасаючи ягнят. Його сльози зупинила поцілунком молода кріпачка Оксана Коваленко. Їхня симпатія була настільки очевидною, що матері дітей навіть припускали: можливо, колись вони одружаться.

Але життя Шевченка вже тоді рухалося в інший бік. Юнака забрали до двору пана Павла Енгельгардта, і він вирушив разом із господарем у довгу подорож Європою. Коли через багато років Шевченко повернувся до рідного краю, Оксана вже мала власну родину і виховувала двох дочок. Дитяче кохання залишилося лише світлим спогадом.

Амалія Клоберг: юна натурниця Шевченка

У Петербурзі життя Тараса змінилося: він навчався в Академії мистецтв, працював у майстернях, спілкувався з художниками. Саме тоді в його житті з’явилася Амалія Клоберг, юна німкеня, яка працювала натурницею.

За переказами, Шевченко захопився нею настільки, що навіть «відбив» її у свого вчителя як модель для власних робіт. Один із портретів Амалії він підписав незвично: «Чевченко». Дослідники припускають, що саме так німкеня вимовляла його прізвище. Це була радше історія молодого художника, захопленого красою моделі, ніж справжній роман. Але вона показує Шевченка у мистецькому середовищі.

Варвара Рєпніна: почуття без відповіді

Однією з найбільш драматичних історій стала дружба з княжною Варварою Рєпніною. Вона була освіченою, тонкою і дуже чутливою жінкою, яка щиро захоплювалася поетом.

Рєпніна закохалася у Шевченка глибоко і відверто. Їхні листи свідчать про сильне почуття, яке вона переживала майже як духовне служіння. Шевченко ставився до неї тепло і з великою повагою, але не відповідав взаємністю. Їхні стосунки так і залишилися дружбою.

Після смерті поета Рєпніна продовжила зберігати цю відданість. Саме вона витратила власні кошти на встановлення пам’ятника Шевченкові, фактично ставши однією з тих людей, які першими подбали про збереження його пам’яті.

Ганна Закревська: заборонене кохання

Якщо історія з Рєпніною була тихою і стриманою, то знайомство з Ганною Закревською стало справжньою пристрастю.

Шевченко познайомився з нею на балу, а пізніше приїхав до маєтку її чоловіка, полковника Закревського, щоб написати портрети родини. Ганна була молодою і надзвичайно привабливою жінкою. Поет називав її Ганною Вродливою і, за словами сучасників, явно намагався проводити поруч із нею якомога більше часу.

Це почуття було приреченим: Ганна була заміжня. Але саме після цієї історії Шевченко почав серйозно думати про створення сім’ї.

Агата Ускова: симпатія у роки заслання

Під час десятирічного заслання Шевченко познайомився з Агатою Усковою, дружиною коменданта Новопетровської фортеці. Вона була однією з небагатьох жінок у цьому замкненому гарнізонному світі, і поет швидко відчув до неї симпатію. Вони часто проводили час разом, розмовляли і гуляли, навіть попри те що Агата на той момент була вагітною.

Невдовзі у фортеці почали з’являтися плітки. Щоб не давати приводу для скандалу і не дратувати чоловіка, Ускова припинила спілкування з Шевченком. Вона майже перестала виходити до гостей, проводячи час у своїй кімнаті за грою у преферанс.

Феодосія Кошиць: невдала спроба одружитися

Однією з таких спроб стала історія з дочкою священника Феодосією Кошиць. Шевченко був налаштований серйозно і навіть прийшов свататися. Однак батьки дівчини відмовили йому. Для них поет, попри славу, залишався людиною з непростою біографією і непередбачуваним життям. Феодосія не наважилася суперечити батькам.

Пізніші перекази розповідають трагічну історію: жінка нібито втратила душевну рівновагу і померла. Дослідники ставляться до цих відомостей обережно, але сама історія показує, наскільки складним для Шевченка було питання особистого життя.

Катерина Піунова: дивне захоплення зрілого поета

Ще одна історія виглядає майже несподівано. Коли Шевченкові було сорок чотири роки, він захопився шістнадцятирічною акторкою Катериною Піуновою. Поет активно підтримував її театральну кар’єру, допомагав із ролями і знайомствами. Згодом навіть запропонував їй одружитися. Однак дівчину налякала різниця у віці.

Історія закінчилася доволі прозаїчно: Катерина залишила Шевченка і поїхала з молодим актором театральної трупи.

Лукерія Полусмак: остання спроба створити родину

Останнім коханням у житті Шевченка стала Лукерія Полусмак, наймичка в домі його знайомих.

Поет ставився до цих стосунків дуже серйозно. Він допоміг дівчині отримати волю, найняв для неї вчителя, щоб вона могла навчатися, дарував подарунки і зрештою зробив пропозицію. Лукерія погодилася.

Здавалося, що цього разу все складеться. Але незабаром заручини розірвали. Причини досі залишаються предметом дискусій: одні дослідники говорять про зраду, інші — про небажання Лукерії залишати Петербург. Для Шевченка ця історія стала глибоким розчаруванням.

Чому Шевченко так і не створив сім’ю

Життя поета було наповнене почуттями, але жодна з цих історій не мала щасливого завершення. Його кохання з’являлися і зникали, залишаючи після себе листи, портрети, згадки сучасників і кілька рядків у поезії.

Можливо, цьому завадили обставини його життя — кріпацтво, заслання, постійні переїзди і внутрішнє занепокоєння. А можливо, сам Шевченко належав до тих людей, для яких творчість і свобода завжди залишаються важливішими за спокійне сімейне життя.

У будь-якому разі за строгим портретом Кобзаря, який ми бачимо у підручниках і на пам’ятниках, стоїть чоловік, що кохав — інколи невдало, інколи болісно, але завжди щиро. І саме ця людська сторона робить його постать ближчою і зрозумілішою для нас сьогодні.