Журналістка Лариса Ступак: «Нам важливо почати поважати себе і перестати бути рабами»

Історія жінки, яка зупиняє корупцію одним дієвим інструментом

16.07.2019

У квітні 2016 року закарпатська активістка стала посеред залізничних рейок і зупинила потяг на 24 вагони. Ці вагони вивозили з Львівщини ліс. За документами це були «дрова», хоча насправді у вагони запакували ліс-кругляк і повезли за кордон. Але, згідно з чинним законодавством України, ліс-кругляк експортувати заборонено. Такі рішучі дії привідкрили завісу злочину і вже потім, пізніше, призвели до відкриття кримінального провадження. Цією відважною жінкою була Лариса Ступак, журналістка з Чопа.

Лариса обрала вельми цікавий спосіб викриття корупційних схем: вона робить запити на доступ до публічної інформації. Саме цей інструмент став основним в її роботі і в роботі громадської організації, до якої вона належить. Розкриваючи таким чином незаконні оборудки, пані Лариса висвітлює порушення на сторінках своєї газети, покроково інформуючи громадськість, що відбувається. Ми поспілкувалися з редакторкою газети «Сила народного контролю» і попросили розповісти свою історію.

«Ми дуже-дуже глибоко пов’язані з корупцією, і прості люди, і чиновники, і найвищі посадові особи»

«Це починалося не як боротьба. Ми з однодумцями заснували громадську організацію «Сила народного контролю-Чоп», щоб відслідковувати діяльність органів влади.

Акцентом Громадської організації був контроль виконання закону про доступ до публічної інформації. У 2011 році, коли прийняли цей закон, він став проривом, інформаційною революцією і, мабуть, одним з найкращих законів, який є у нас в Україні. І от з цього все почалось. Ми надсилали різні запити як ГО, цікавилися життям місцевих чиновників нашої області, і, знаєте… це затягує. Коли дізнаєшся про бюджет одного міста, то вже цікаво дізнатися і про бюджет області. Коли дізнаєшся про зарплату якогось сільського голови, то починає цікавити яка ж зарплата керівника місцевого самоврядування в інших містах і селах. І так пішло-поїхало, одне за одним. Зброєю нашої організації стали інформаційні запити.

…Кожен наш другий запит закінчувався антикорупційним розслідуванням та повідомленням про його результати правоохоронні органи. Ті, в свою чергу, відкривали кримінальне провадження. Зрештою, за участі нашої громадської організації та мене особисто як журналістки, відкрито вже більше 120 кримінальних проваджень. Кожне кримінальне провадження відкрито на підставі тих відомостей, які ми здобули за допомогою запитів про публічну інформацію».

Пані Лариса каже, що 12 проваджень вже в судах. З них вже є п’ять вироків. Три обвинувальних акти розглядаються в судах першої інстанції. Одну адміністративну справу громадська організація виграла у міністра юстиції. Судом зобов’язано Міністерство юстиції надати перелік корупціонерів (Реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення) Закарпатської області починаючи з 2011 року. Верховний Суд України затвердив це рішення.
Більшість повідомлень про злочини ніхто не вносить в ЄРДР (єдиний реєстр досудових рішень). Майже кожну другу справу активісти змушували вносити в ЄРДР через суд. Це важливо, оскільки відповідно до ст. 214 КПК України кримінальне провадження вважається відкритим лише після внесення до ЄРДР.

Пані Лариса каже, що у неї бувало по вісім судових засідань на день.

«Коли ми почали робити запити, то просто жахнулися масштабам того, що відбувається. Ми працювали, збирали інформацію, багато чого проаналізували і зрозуміли, що все довкола дуже-дуже глибоко пов’язане з корупцією: і прості люди, і чиновники, і найвищі посадові особи.»

Які теми ми брали? Дуже різні. Наприклад, черги у дитячі садочки, як і хто формує списки дітей, котрі за бюджетний рахунок їздять в державний дитячій табір «Артек» та «Молода гвардія», як накручуються комунальні тарифи, чому комунальне майно продається за копійки, як і хто проводить так звані аукціони, як, хто і «за скільки» робить подання Президенту для державних нагород, хто вирубує ліси і хто надає на це дозволи, порядок видачі закордонних паспортів, як списують гроші під час ремонтів та будівництв, або як розподіляється конфіскат, який вилучають на кордонах, а він потім кудись зникає. Багато різних питань ми досліджували».

«Діти митників, прикордонників, міського голови – всі обдаровані, як один!»

«Наші теми виникають із простих запитань людей, які приходять до нас. Вони розповідають про щось, що потенційно може нас зацікавити. Ми вже маємо в цьому досвід, нашу організацію впізнають. Нас знають, тому й постійно звертаються. Ми навіть не встигаємо обробляти кожне звернення.

Наприклад, до нас звернулися з питанням, чому багатодітна мама не може отримати бодай якусь матеріальну допомогу від міської ради. Їй не вдається оформити матеріальну допомогу, влада не допомагає. Їй відомо, що іншим допомагають, але вона чомусь не отримує, хоч і потребує та має право.

Ми подали запит, аби дізнатися інформацію щодо цієї ситуації. Інформацію нам не надали, тому ми зробили наступний запит, аби зрозуміти кому натомість надана така допомога. Щоб проаналізувати і перевірити, чи правомірну допомогу отримали інші і чому саме вони. Ми зробили цей запит два роки тому, тоді з отриманої інформації про розподіл бюджетних грошей на матеріальні виплати, ми виокремили те, що нас цікавило. Наразі вже відкрито більше 12 кримінальних проваджень на цю тему. Зараз проводиться аудит по наших заявах. Ми навіть не уявляли собі масштаби бюджетних порушень, а почалося все з простого запиту щодо однієї людини, яка просила допомогти і поскаржилася. З’ясувалося, що надавали матеріальну допомогу тим, хто не дуже потребував її: люди, які не живуть у місті, отримують допомогу на лікування в цьому місті або ж отримували допомогу на проведення операцій люди зі значними статками, навіть іноземці. І ще багато таких випадків ми знайшли!

Отак майже кожна тема, яку ми розслідуємо, починається з простого питання. Якось у нас спитали, як відправити дитину в табір «Артек». Ми почали розбиратися, звернулися до законодавців з цим питанням, до управління освіти. І виявилося, що у дитини має бути або хронічне захворювання, або ця дитина є обдарованою, або ще певні окремі пільгові категорії дітей. Ми вирішили перевірити дітей, які поїхали в табори за державний рахунок, як обдаровані. Попросили інформацію в обласній державній адміністрації. Нам відмовили, посилаючись на персональні дані дітей, нібито їх не можна розголошувати. У зв’язку з тим, що відмова була неправомірною, я звернулась зі скаргою до уповноваженого ВР з прав людини щодо тих, хто відпочивав в «Артеку». Завдяки втручанню омбудсмена, ми отримали перелік та з’ясували, що там зазвичай, відпочивають діти митників, прикордонників, міського голови та наближених до влади. І всі вони обдаровані, як один!

Ми почали дізнаватися у яких випадках дитину можна вважати обдарованою, і дізналися, що кожна дитина, яка має диплом або грамоту місцевого, обласного або національного рівня, вважається обдарованою. Виявилося, що ці грамоти підроблялися: в пусті бланки грамот та дипломів просто вписували потрібне. А насправді дитина могла навіть не брати участі ні в якому конкурсі. Це також кримінальний злочин, тому було відкрито кримінальне провадження за моєю заявою, воно все розслідується тихесенько, непоспіхом, бо ніхто не може знайти оригінали необхідних дипломів.

І так кожна справа, це досить рутинна робота, яка забирає багато часу, але жодної справи ми не лишаємо і доводимо все до кінця. На мій погляд, наша організація проводить результативну і дуже потрібну суспільству роботу».

Контроль влади – найкращий спосіб знизити корупцію на місцях

Універсального «найкращого» способу в боротьбі з корупцією в нашій країні, на жаль, не існує. Тому що, насправді, що б ми не знайшли, не виявили, про що б ми не заявили, все впирається у міцну стіну корупції і кругової поруки. Тому найкращого способу боротьби не існуватиме до тих пір, поки чиновники всіх рівнів, починаючи з найвищих органів влади, не будуть принциповими, непідкупними, незаангажованими, дистанційованими від корупційних дій, кланів, вчинків.

Найкращий спосіб значно знизити рівень корупції на місцях, як-от ми робимо в Закарпатській області – це контроль влади. Тотальний, системний, жорсткий контроль всіх дій влади. І для цього потрібно щоб дозріло громадянське суспільство і зрозуміло дуже прості речі.

Які це речі? Ну, наприклад, небайдужість і розуміння спільної власності та спільної відповідальності за неї. Коли продають якісь в десятки разів знецінені об’єкти, то ми просто читаємо це як звичайну новину. Насправді ж у нас має бути відчуття, що це наше майно. Це наше майно продали, не чиєсь! Це якби хтось поїхав у відрядження, повернувся, а у нього продали частину будинку. Уявіть, будинку немає, його продали! Ми ж не будемо мовчки читати про це новину, ми ж будемо кричати: «Люди, ви що, це ж моє майно, ось документи!».

Таке саме відбувається у нас в країні – тотально розкрадається наше майно, але ніхто із людей не хвилюється так, наче це його власне майно, наче він його власник. Знищуються наші ліси, надра, а ми лише мовчки розводимо руками. І поки ми всі не зрозуміємо, що саме ми є власниками майна, яке дерибанять чи розкрадають, країну будуть грабувати і надалі, і я не думаю, що у нас щось вийде.

От у громадській організації показуємо, що контролюємо усі ці процеси, не пропускаємо їх просто так, і по кожному такому злочину, який виявляємо і бачимо, обов’язково робимо заяву до правоохоронних органів. Не залишаємо надалі ці справи без уваги. Контролюємо перебіг розслідування. І боремося поки винного не буде притягнуто до відповідальності або звільнено – залежно від обставин. За результатами діяльності нашої громадської організації багато чиновників різних рівнів та правоохоронців або звільнились, або їх звільнили, притягнули до відповідальності. Прокурори, не змогли пройти співбесіди на вищі посади, тому що ми надіслали у відповідні комісії матеріали, що здобули завдяки запитам на публічну інформацію. Керівник поважної фінансової структури (а саме: керівник контрольного ревізійного управління закарпатської області Рябець Микола Михайлович) пішов з посади «за власним бажанням», тому що ми постійно просили документ про проходження ним так званої люстраційної перевірки, а він її не пройшов. Корумпований міський голова Чопа не виграв вибори через систематичні публікації в нашій газеті про його «заслуги». Декілька керівників комунальних підприємств отримали судимість за махінації з тарифами і їм довелося звільнитись. Наприклад, Олеан Юрій Андрійович, директор МКП «Тиса», визнаний винним за перевищення повноважень при встановленні тарифів на обслуговування будинків і за несплату з/п підлеглим.

Одинадцять посадових осіб пройшли через суд за приховування публічної інформації, адже на них за нашими заявами було складені адміністративні постанови секретаріатом Уповноваженого ВР з прав людини. Два чиновники отримали вироки суду за ненадання публічної інформації на запит журналіста. Ще двоє чиновників отримали обвинувальні акти, та зараз у них тривають суди. Перелік таких чиновників складає вже близько 20 осіб.

«Нам важливо почати поважати себе і перестати бути рабами»

«За освітою я вчителька початкових класів. Маю сім років досвіду роботи у міській раді, я колишня чиновниця і саме завдяки досвіду, отриманому на державній службі, маю достатньо знань в юридичних питаннях. Працювала в органах місцевого самоврядування заступницею міського голови. Там я і зрозуміла, як все відбувається насправді, побачила всю політичну кухню місцевого бомонду з середини. Люди зі сторони не завжди бачать, як і де можна обманювати на владних посадах. Нормальна людина це не може збагнути, але я була з іншої сторони і бачила все на власні очі, знаю, як це робиться, публічно протестувала проти цього . Але я була одна проти відбудованої роками корупційної системи, постійно голосувала на сесіях міської ради проти прийняття корупційних та сумнівних рішень, за що піддавалась інформаційним атакам, безпідставній критиці, шантажу та навіть фізичним нападам. Тому зрештою добровільно склала свої депутатські та посадові повноваження, добровільно написала заяву на звільнення і стала приватною підприємницею.

Важливою віхою діяльності став той момент, коли ми в громадській організації порадилися і за власні кошти організували випуск газети під назвою «Сила народного контролю» . З дня її заснування в 2014 році, так і не залучаємо нікого до фінансування. У нас немає ні рахунків (ми зареєстровані в Мін’юсті, але не є юридичною особою), ні спонсорів, нічого нема і не буде. Якщо ми братимемо від когось кошти, то вже не зможемо залишатися незалежною організацією і наш друкований засіб, фактично, наша зброя, перестане бути незалежним.

У газеті ми публікуємо результати розслідувань. Пишемо про те, як усе почалося, описуємо перебіг, контролюємо його та інформуємо про те, як просуваються справи. Розказуємо про результати розслідувань, наслідки. У нашій газеті немає реклами, тільки інформація про дії та бездіяльність чиновників різних рівнів влади, корисна для людей.

Чи хотіла я покинути все це, чи розчаровувалася? Коли мені було 20 або 30 років може й було таке. Але зараз, коли через два роки мені буде 60, я хочу показати молодому поколінню, що так не має бути, так не можна жити. Хочу показати, що необхідно знати та захищати свої права. Якщо б більшість діяла так, як діємо ми, у країні щось би змінилося. Впевнена, що змінилося б.

Нам важливо почати поважати себе і усвідомити, що щось не так в країні. Часто як буває? Людина чує, наприклад, «А ми тобі довідку не дамо просто так» і йде собі геть мовчки або дає хабар. Зазвичай людина не піде вирішувати питання ні до якої організації, навіть якщо відчуває, що щось тут не те. І в неї не виникає питання — а на підставі якого закону, на підставі чого ви не дасте мені довідку? Це ж звичайний шантаж! І ось тут треба починати виборювати своє законне право законними методами. Більшість українців знайдуть обхідні відомі всім шляхи, щоб за невеличку «подяку» отримати те, що належить отримати по закону та ще й безоплатно.

Чи стикалися ви з ситуацією, коли вам кажуть в якійсь установі: «Приберіть телефон, виключіть його, не знімайте. Це режимний об’єкт!». Ви колись чули таке? Напевне, що так.

Так ось. А чи багато з нас запитає натомість: «А що таке режимний об`єкт? А де, в якому законі це написано? Хто сказав, що це режимний об’єкт? А чому прокуратура – це режимний об’єкт? А чому міська рада – це режимний об’єкт? А покажіть документ!».

Насправді, цих документів не існує і в українському законодавстві взагалі немає такого терміну як «режимний об’єкт». Але більшість людей, на жаль, спокійно сприймає та, головне, виконує, незаконні вимоги наших чиновників: корупціонерів, бюрократів…

Ви спитали про те, які поради дати людям на початку боротьби проти корупції. Повторюсь: людям треба почати з поваги до себе! Не бійтесь відчути себе вільними.

Тож коли ви розумієте, що вам натякають на хабар або чинять незаконно у інший спосіб чи обмежують у ваших правах, то ви маєте право задати запитання: А що це було? А чому ви не даєте мені цього робити? А чому ви мене не пускаєте? А чому мені не можна знімати? А чому ви не виконуєте свої обов’язки?

Читайте час від часу наші закони! Це дуже корисно. Ви потім дізнаєтесь багато цікавого. Виявиться, що ви маєте багато прав, прописаних законодавством, про які роками мовчать чиновники і бюрократи, бо більшості з них невигідно, що б люди знали свої права. І майже кожний крок чиновників прописано законодавством. А чиновники їх порушують. Коли ми починаємо у цьому розбиратися, робити зауваження чиновники тоді нас починають поважати».

Коментар юриста Сергія Курінного: «Щоб діяти, як героїня статті, нам треба намітити фронт робіт, зібрати однодумців, зрозуміти, чого і яким чином хочемо досягти. Законним інструментом відстоювання своїх прав є створення громадської організації.

Як зробити запит на публічну інформацію? Публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації.

Що необхідно для здійснення запиту? Обрати форму. Онлайн (якщо є онлайн-форма для запиту) або письмовий запит.

Сформувати запит у довільній формі з обов’язковим дотриманням наступних реквізитів:

1. ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;

2. загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3. підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Запит направляється поштою або подається особисто до канцелярії суб’єкта владних повноважень».

Ця публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID).

Зміст публікації є виключною відповідальністю організації Грантоотримувача і необов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів

— Читайте також: Ксеня Романенчук: «Корупція для багатьох – це звичний шлях досягнення бажаного»

Новини партнерів