Зруйнувавши табу та відкинувши сором. Уривок із книги «Великий О»

Секс — частина нашого життя. І питання насправді не в тому, навіщо говорити про секс, а в тім, чому ми не розмовляємо про нього відкрито. «Великий О» — секспозитивний маніфест, який надихає досліджувати себе і вчить спілкуватися про інтимне із партнером чи партнеркою.

Книжка розвінчує довколасексуальні міфи й заглиблюється у важливі теми, як-от мастурбація, секс-іграшки, цнота та сексуальна ідентичність. А допомагає жінкам досліджувати, виражати та приймати свою чуттєву сутність відома педагогиня із питань сексу та стосунків у Twitter Олоні.

«Що тобі варто винести з цієї книжки? Сподіваюся, пройшовши зі мною цей шлях сексуальних відкриттів, ти вирішиш проживати власне сексуальне життя беззастережно, так, як бажаєш сама. Я хочу, щоб ти була чесною із собою щодо того, якого саме сексуального досвіду прагнеш», — закликає авторка.

Зруйнувавши табу, відкинувши сором і відмовившись від упереджень, здобути свободу й почати насолоджуватися сексом — можливо.

Сексуальна ідентичність

З огляду на те, скільки всього нам намагаються втовкмачити про секс, зі скількома табу ми стикаємося та скільки виникає стигматизації, коли людина відкрито проявляє сексуальність, не дивно, що чимало з нас після двадцяти, а часом і після тридцяти ще не визначили свою сексуальну ідентичність. У багатьох випадках ми про це й не замислювалися.

Натомість ми вважаємо нормою те, що нам говорять наші сім’ї й оточення, телебачення й медіа (а це зазвичай цисгендерна гетеросексуальна норма). Ми припускаємо, що якщо так роблять усі інші, то, напевно, й ми хочемо того самого. Але ж насправді це просто смішно. Ми ж не гадаємо, буцімто нам мають подобатися ті самі страви чи одяг, що й людям навколо, — то чому думаємо так про секс? Наприклад, я люблю безалкогольне пиво Supermalt, але, на жаль, деякі мої друзі ненавидять його, а натомість полюбляють імбирне пиво (який несмак!).

Фахівці з секспросвіти та психологи називають такі уявлення про те, як має відбуватися секс та які дії у стосунках є нормою, а які — ні, «сценаріями». Це і є той голос у вашій голові, який каже, що ви «маєте» хотіти стосунків чи вам «не має» подобатися жорсткий секс. Сценарії різних людей можуть мати розбіжності залежно від родини, культури та релігії. Проте в тих, хто росли в Британії з дев’яностих і по сьогодні, знайдеться чимало спільного.

Я вже розповідала, що моя мама насамперед очікувала від мене, щоб я навчилась готувати, вступила в університет і знайшла чоловіка. Мене ніхто не питав, чи хочу я мати чоловіка і чи взагалі мене приваблюють чоловіки! Це вважалося само собою зрозумілим. Як у такому контексті взагалі розбиратися, чого вам дійсно хочеться, і вивчати рівні та особливості своєї сексуальності?

У випадку багатьох людей — ніяк. На жаль, сила-силенна людей досі все життя роблять те, що від них очікують, тримаються якнайдалі від будь-яких табу, дотримуються нав’язаних собі сценаріїв і зрештою мають досить прикре інтимне життя.

А я такого не хочу. І вам теж не побажаю. Моя місія — надати жінкам можливість вивчати, досліджувати власну сексуальність та сексуальну ідентичність і керувати нею.

То з чого ж почати?

Важливо зазначити, що історично люди завжди мали сексуальні ідентичності й орієнтації, що відрізнялися від суто репродуктивної гетеронормативної моделі. Безумовно, у Великій Британії морально прийнятним сексом довго вважався секс між гетеросексуальною цисгендерною парою — в ідеалі одруженою, — але це не означає, що інших видів сексу не існувало. Історикиня Ферн Рідделл у книжці «Секс: уроки історії» пише, що було б неправильно уявляти, що раніше всі просто сумирно одружувалися з протилежною статтю й займалися благородним вагінальним сексом з єдиною людиною все життя й виключно для продовження роду. Насправді квір-культура у Британії формується віддавна. ЛГБТК+ люди існували завжди, відбувалися умовно весільні церемонії між одностатевими парами, а люди всіх гендерних ідентичностей займалися різними сексуальними активностями у постійних стосунках або поза ними.

Наприклад, часто кажуть, що люди почали більше займатися анальним сексом через вплив порно. Дізнатися, наскільки це правда, неможливо — бо ми не можемо повернутись у минуле й розпитати людей про їхнє ставлення до аналу. Проте нам точно відомо, що цей вид сексу не винайшли в сучасному порно. Хоча термін «bum-fucking» («трахання в зад») уперше надрукували в 1879 році (ще й в еротичному журналі!), сам процес існував іще задовго до того.

Тому наступного разу, коли перейматиметесь, чи, бува, не надто зухвалі або «ненормальні» ваші фантазії, пам’ятайте: це все вже було. Люди займаються цим уже тисячі років!