Зустріти, зорієнтувати, нагодувати: Письменниця Марина Соріна з Італії про роботу волонтерів та допомогу Україні

03.06.2022

За даними ООН на кінець травня 2022-го року з України виїхали понад 6,5 млн біженців. Італія, де живе велика українська громада, наразі приймає близько 100 тис. наших співвітчизників. За словами письменниці та туристичного гіда у Вероні Марини Соріної, за за досить короткий термін місцева українська асоціація перетворилась з групи взаємопомочі на потужну організацію для допомоги українським біженцям та тим, хто залишився на Батьківщині.

У проекті «Незламні» Марина Соріна розповідає про те, як маленька культурна асоціація у Вероні зібрала понад 1300 тон гуманітарної допомоги для України та полегшує життя новоприбулим біженцям.

Гуртуватися заздалегідь

Особисто в мене до лютого був спокійний, навіть трохи нудний період. У середині ж лютого ситуація змінилась. Одним з індикаторів стало те, що у місцевих українських чатах ми почали обговорювати на побутові питання, а політичну ситуацію. Ми відчували загрозу війни і не могли не зреагувати. Тому 20-го лютого ми зібралися на перший після довгої перерви мітинг. Тоді ми ще говорили про мир. Після 24-го лютого наша мета – тільки перемога.

Українська асоціація «Мальви України» у Вероні має свій початок у 2007-му році, коли приблизно 20 жінок-подруг з Західної України вирішили заснувати осередок, щоб мати більше можливостей допомагати одна одній. З 2011-го року на чолі організації була Іванна Буряк з Коломиї. Завдяки реєстрації «Мальви» отримали можливість зустрічатися щонеділі у приміщенні комунального центру для жінок-мігранток «Casa di Ramia», влаштовувати свята та концерти. Зараз у нашій групі на 60 осіб більше, серед «новеньких» і італійці.

Я приєдналась до «Мальв України» у лютому 2014-го року, після того, як побувала у Києві на Майдані. Мені дуже хотілося розбудити італійців, привернути їхню увагу до подій в Україні. Тоді я запропонувала жінкам організувати мітинг. Ми спромоглися невеликою групою, на чистому ентузіазмі, не тільки провести кілька мітингів, але й систематично збирати допомогу для біженців з Донбасу, включно з ліками та обладнанням для лікарень.

Організувати центр гуманітарної допомоги

Починали ми з того, що можна було організувати швидко: з мітингів. За два місяці ми провели вісім заходів. Я та інші жінки брали участь у десятках інтерв`ю, конференцій, виставок, концертів, телепередач.

З другої половини лютого 2022-го року до нашої групи почали долучатися нові друзі з найширшого кола професій, у тому числі підприємці: це у рази збільшило можливість допомагати Україні. Не просто збирати великі обсяги гуманітарки, а й грамотно оформлювати, перевозити, роздавати вантажі.  Асоціацію підтримало й Посольство України в Італії. А ще нам пощастило, що саме на околицях Верони розташований склад української компанії Моноліт Італія Норд та офіси мережі магазинів продуктових товарів зі Східної Європи «Мікс Маркт». Магазини допомогли зі збором запасів їжі, яку приносили прості італійці, на місці волонтери сортували отримане, розкладали по коробках, а на складі готували до відправки.

Гуманітарна допомога Україні від «Мальв України» готова до відправки

Колектив «Моноліта» на чолі із власником, Володимиром Бекишем, додав волонтерство до своїх звичайних робочих обов`язків. Завдяки цьому за 2 місяці було зібрано та відправлено в Україну більш як 1340 т гуманітарної допомоги. Особливо важливі були ліки та медичне обладнання. Дякуючи професійному медику, Роману Гойдану, який став частиною нашої команди, ми змогли знаходити, закупати та доставляти у лікарні саме ті ліки, які були найбільш необхідні. І везти їх не просто так, а на борту машин швидкої допомоги, закуплених у подарунок українським медикам.

Робота у офісі «Мальв України»

Зустрічати біженців у Вероні

З початку березня, коли до нас почали прибувати перші біженці (наразі їх у Вероні близько 2000 осіб), частину зібраного ми відкладали для роздачі у Вероні, все решта їде в Україну. Але потреби новоприбулих їжею тільки починаються. Людей потрібно зустріти, розселити, оформити їм документи, навчити мови, працевлаштувати та розрадити.

За прикладом волонтерської організації «Станція Харків», з якою ми співпрацювали у 2014-2017-х роках, «Мальви» організували чергування на вокзалі. Наші волонтери зустрічають там біженців, допомагають зорієнтуватися, зробити тест на COVID, відправитися на карантин у помешкання, надане місцевою владою.

Маленька деталь: вхід до туалету на вокзалі зробили безкоштовним для новоприбулих, але повинен бути хтось, хто про це скаже людям та проведе туди. А ще людей треба нагодувати, дати їм десь відпочити. Оформлення документів спростили, але як нашим людям спілкуватися з поліцейськими? Щоб вирішити цю проблему, ми організували чергування перекладачів з числа викладачів та студентів Веронського Університету, а для письмових перекладів ми відкрили невеликий офіс недалеко від будівлі поліції, наданий профспілкою CISL. Наступна проблема: настала тепла пора, а люди приїхали у зимовому. Тоді наша волонтерка Світлана Журавель, домовилась з мерією містечка Сан-Джованні-Лупатото, і ми відкрили центр збору та роздачі одягу. Назвали його «Валіза Софії» на честь італійської дівчинки, яка поклала щемливого листа для українських дітей до однієї з перших коробок з одягом.

Одного разу до волонтерів на вокзал прийшла… бандуристка! Це була Світлана Никанорова, чудова та весела мандрівниця з Житомира, яка роками концертує по Європі, знайомлячи європейців з українською народною музикою. Ми запросили її залишитись у Вероні на кілька днів, а коли йшли з нею вулицею, то зустрілись із моїм новим сусідом з України. Виявилося, що вони знайомі, тому що їздили на одні й ті самі фольклорні фестивалі. Такі зустрічі та перетини доль мене тішать понад усе!

Поради вимушеним переселенцям у Європі

Я б порадила, якщо це можливо, відключити мобільні додатки, які передають сигнали тривоги з ваших рідних міст. Серцем ми все одно пов`язані з ними назавжди, але краще заспокоїтись, переключитися на нове життя. Коли відпочинете, пошукайте місцеву українську громаду, запропонуйте вашу допомогу. Сидіти й чекати, що всі проблеми вирішаться – сумно, а допомагаючи іншим ви знайдете нові знайомства, отримаєте підтримку та корисну інформацію.

Розраховуйте свої сили на «довгий забіг». Не думайте, що якщо ви зараз далеко від домівки, то обживатися на новому місці не варто. Але що поганого, якщо ви повернетесь в Україну із добрим знанням італійської чи якоїсь іншої мови? Путь до адаптації за кордоном – це тріада «знайомства – мова – робота». І більшість біженців, з якими я стикалась у ці місяці саме такі: не можуть сидіти склавши руки, прагнуть спілкування та активно засвоюють знання про новий світ.

Публікацію підготувала команда WoMo.ua за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні. У публікації висловлено виключно погляди авторів, вони не обов’язково відображають позицію Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.

Незламні

«А Сашка з 38 квартири разом з Богданом прибила ракета. Їм відірвало голови»: волонтерка Ольга Зайцева про життя українців у сірій зоні

Незламні

Після полону ви маєте розказати, як вас катували, бо інакше країна-агресор отримає менше покарання, ніж має: правозахисниця Юлія Полєхіна про те, як відновити права українців після неволі

Незламні

Моя мета на найближчі роки у професійній площині — притягнути рф до відповідальності не на папері, а на ділі. Я прагну і вимагаю справедливості для своєї країни і своїх людей: Ірина Мудра про створення міжнародної організації зі стягнення активів росіян та роботу у Мін’юсті

Незламні

Здавалося, що у 2017 році ставлення до жінок у ЗСУ почало покращуватись, але зараз воно погіршилося в рази: Ірина «Незламна» Терехович-Сопко про доленосні зустрічі під час війни

Незламні

Я ніколи не думала, що під час війни потрапити на війну так важко — Анастасія Блищик

Незламні

Я мріяла, щоб наша лікарня працювала з Гарвардом, Єлем, Стенфордом та Шаріте, і сьогодні це вже реальність: Мар’яна Свірчук про Національний реабілітаційний центр «Незламні», де вміють повертати людей до повноцінного життя