Наука – це наче детектив, де є безліч запитань і загадок, а вчений має знайти відповіді, пройшовши лабіринтами, книжок, статей і експериментів. Так цікавість науки пояснює кандидат біологічних наук Оксана Півень. Вона працює в Інституті молекулярної біології і генетики НАН України, де разом із колегами вивчає процеси, що відбуваються в серці. В межах спецпроекту з науково-популярною конференцією INSCIENCE Оксана дала поради, як і чим можна заохотити дітей займатися наукою.

З чого складається ваша щоденна робота як науковиці?

Наш інститут займається вивченням молекулярних механізмів. Якщо простими словами – як певний білок чи ген працюють в клітині, як один білок взаємодіє з іншим, як в тих чи інших процесах вмикаються чи вимикаються гени. В генетиці є щось таємниче. Ми не можемо побачити їх навіть у мікроскоп, тільки уявляємо їх собі. Це щось таке віртуальне, але дуже важливе для наших клітин, що повністю управляє тим, якими ми будемо, яке життя проживемо та чим будемо хворіти. Моя група працює в галузі біології серця, тобто ми вивчаємо процеси, що впливають на утворення серця в ембріоні, його нормальний розвиток, здоров’я та роботу. Крім того, нас цікавить, як серце пристосовується до фізичного навантаження та старіння.

Сьогодні, на жаль, серцево-судинні захворювання є найпоширенішими не тільки в Україні, а й у світі. Якщо спростити, кожного дня в нашій країні від подібних захворювань вмирає одне село. І ситуація не стає кращою. Одна проблема – це смертність, інша – інвалідизація населення. Коли людина, наприклад, пережила інфаркт і не може повернутися до своїх звичних справ. З одного боку, це обмежує людину, робить її менш щасливою та незалежною, а з іншого – це відображається на економіці країни. Колеги економісти підрахували, що втрата працездатного населення знижує ВВП країни на 7%. Тому вивчати процеси, що відбуваються із серцем, надзвичайно важливо.

Як батьки заоохочували вас займатися наукою?

Мої батьки мають вищу освіту в галузі близької до біології ‒ вони інженери лісового господарства. Тому цікавість до біології в мене була із самого початку. В нас удома були красиві енциклопедії, а ще були журнали «Юний натураліст» і «Навколо світу» з цікавинками про тваринний світ і подорожі. Тобто вони підтримували мою цікавість біологією як такою саме даючи доступ до літератури.

Що б ви порадили батькам, які хочуть бачити своїх дітей в науці?

Найкращий приклад у вихованні дітей – власний приклад. Якщо батьки самі не читатимуть книг, дивитимуться серіали з ранку до ночі, то і їх діти теж будуть обмежені інтересами. Тому вони повинні водити своїх дітей на дні науки, до музеїв, ‒ це буде цікаво і самим батькам. Якщо ви хочете, щоб діти захоплювалися наукою – будь-то біологія чи програмування – подайте їм такий приклад. Нехай вони частіше бачать вас із книгою, нехай ви будете для них джерелом натхнення і знань у цій галузі.