Оксана ХромоваЖінки, чиї чоловіки повертаються із зони бойових дій, нерідко стикаються з тим, що зв’язок із побратимами для військового стає не просто сильним, а іноді навіть більш значущим, ніж зв’язок із родиною. Це болісний і непростий досвід, який потребує делікатності та розуміння.
Варто зазначити, що психологи телефонної лінії Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців доволі часто чують подібні запити і питання від дружин військовослужбовців. Це дійсно поширена ситуація, з якою стикаються багато родин.
Чому це може відбуватися та як допомогти своєму чоловікові? І як допомогти собі, щоб зберегти родину та підтримати близькість у стосунках? Відповіді шукала Олександра Хворостініна, психологиня проєкту «Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців», що реалізує ГО «Громадський рух “Жіноча Сила України”.
У чому проблема?
Військові, які проходять службу разом, особливо під час бойових дій, стають один для одного справжньою опорою. Вони ділять небезпеку, страхи та радість від кожного повернення живими. Після повернення чоловіка з фронту ви можете відчувати, що він обирає проводити більше часу з товаришами замість спілкування з вами або родиною. Це може проявлятися у таких моментах:
- чоловік проводить багато часу зі своїми побратимами;
- здається, що він віддалився і не хоче ділитися своїми думками чи емоціями з вами;
- ви відчуваєте себе на другому плані, як ніби побратими стали більш рідними для нього.
Які причини?
Це явище дуже поширене і має глибокі психологічні корені:
- “Сила спільних переживань”. Той, хто був поруч у важкі хвилини, стає особливо близьким. Побратими для військового стають, ніби друга родина, адже разом вони переживали надзвичайний стрес, страх і разом виходили з екстремальних ситуацій.
- “Травматичний досвід і розуміння”. Побратими інстинктивно розуміють одне одного, без потреби пояснень. Військові часто відчувають, що лише ті, хто був поруч під час боїв, можуть їх по-справжньому зрозуміти.
- “Захист від травми”. Інколи чоловіки віддаляються від родини, щоб не «заражати» її своїми тривогами і болем. Їм може бути легше говорити з тими, хто сам пройшов через схожий досвід.
Яке рішення?
Якщо ви готові підтримати свого чоловіка і водночас зберегти теплі стосунки, ось кілька підходів:
- Підтримайте його зв’язок з побратимами. Це не загроза для вашого шлюбу. Навпаки, це може бути елементом, який стабілізує його психоемоційний стан.
- Запропонуйте поступову відкритість. Зазначте, що ви розумієте, що йому нелегко і що він може ділитися своїми емоціями лише тоді, коли буде готовий. Нехай чоловік знає, що ви готові слухати, навіть якщо не зможете зрозуміти повністю.
- Станьте активною частиною його життя. Можливо, він не говорить багато, але ваші спільні ритуали можуть відродити близькість. Наприклад, регулярні прогулянки, спільні вечері або перегляди фільмів.
Що ще може допомогти?
Групи підтримки для родин військових. Такі групи можуть допомогти вам зрозуміти, як інші родини справляються із схожими труднощами. У таких групах ви відчуєте, що не залишаєтесь наодинці зі своїми переживаннями, що всі ваші емоції є природними, а також отримаєте підтримку та відповіді на запитання від досвідчених психологів. Приєднатися до спільноти можна за посиланням тут.
Терапія або консультації з психологом. Сімейний консультант або психотерапевт, який має досвід роботи з військовими родинами, може допомогти вашому чоловікові адаптуватися, а вам — зрозуміти його краще.
Робота над власними інтересами і соціальними зв’язками. Важливо знаходити опору для себе. Час для себе, для улюблених справ допоможе відчувати власну стабільність і впевненість.
Які фрази можуть бути помічними для розмови?
«Мені здається, що ти знайшов у своїх побратимах надійну підтримку, і це важливо для мене теж».
«Якщо тобі буде комфортно, я б хотіла знати більше про те, що ти пережив. Але ти можеш розказати тоді, коли захочеш і скільки захочеш».
«Я поруч, якщо колись захочеш поділитися своїми відчуттями чи думками».
«Я бачу, як важливо для тебе проводити час з тими, хто тебе розуміє, і я поважаю це».
Що робити, якщо чоловік не готовий говорити на цю тему?
Іноді чоловік може взагалі уникати цієї теми або не бути готовим ділитися своїми почуттями. Це може бути через небажання повторно пережити емоції, розповідаючи про досвід, або через бажання захистити близьких від того, що він пережив.
У такому випадку:
- Дайте йому час. Не кожен військовий готовий відкривати свої травматичні переживання одразу після повернення.
- Прийміть його мовчання, як спосіб самозахисту. Не сприймайте це як особисту образу або ознаку байдужості.
- Не змушуйте його говорити. Пам’ятайте, що відновлення довіри та близькості потребує часу. Важливо дати йому відчути, що він у безпеці і що ви готові прийняти його будь-яким.
Цей складний етап потребує від вас стійкості, розуміння та довіри. Побратими стали йому важливими, але це не робить ваш зв’язок менш цінним. З часом, за підтримки та розумінні, ваш чоловік зможе поступово інтегрувати свій досвід і повернутися до близькості з вами. Нехай ваша любов і витримка стануть міцним тилом, який допоможе вам разом подолати цей непростий період.
Якщо ви відчуваєте необхідність покращити власний психоемоційний стан або потребуєте психологічної допомоги, можна звернутися на безкоштовну телефонну лінію до спеціалістів Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців 0800332720 чи написати свій запит фахівцям у чаті на сайті www/pidtrymka.in.ua або у телеграм @pidtrymkainua.