Коли на арені в Таллінні лунали останні акорди музики, а стрічка в руках українки завмерла у повітрі, глядачі вже відчували, що тали свідками історичної події. У свої 17 років Таїсія Онофрійчук не просто виступила на чемпіонаті Європи з художньої гімнастики, вона виграла його. І не будь-де, а в особистому багатоборстві, головній дисципліні, де боротьба точиться не лише за оцінки, а й за місце в історії.

Перша медаль за 28 років

Останній раз золото в особистому багатоборстві на Євро українка брала ще у 1997 році. Відтоді були блискучі виступи й численні п’єдестали, але найвищої вершини не досягали. І ось нарешті гучна перемога. Зібрана та спокійна Таїсія вийшла на килим як фаворитка, а завершила змагання як абсолютна чемпіонка. Її підсумковий результат — 117.800 бала, на 1.1 бала більше, ніж у болгарки Стіліани Ніколової, яка здобула срібло. Це не просто перемога, а тріумф впевненості, праці і таланту.

Сезон, що готував до злету

Таїсія підійшла до континентальної першості з вражаючим бекґраундом: за три місяці вона взяла участь у шести міжнародних турнірах. 29 разів із 30 українка підіймалась на п’єдестал — 18 разів за золотом, 7 за сріблом, 4 за бронзою. Це рівень, який не залишає сумнівів у тому, що перед нами нова зірка європейської гімнастики.

Для спортсменки це лише другий дорослий чемпіонат Європи. Торік вона вперше вийшла на дорослу арену й одразу здобула бронзу у вправах з обручем. А цьогоріч — золото у багатоборстві. Таїсія стрімко йде своїм шляхом, і, здається, поки що не має суперниць, які можуть зупинити її зліт.

На фоні воєнної тривоги, коли тисячі українців у різних куточках світу стежать за змаганнями зі смартфонів і телевізорів, перемога Таїсії — це більше ніж спорт. Це про надію, про силу, про талант, який не згасає, попри будь-які обставини. І ще одна історія про те, що ми не втрачаємо себе, поки маємо тих, хто виступає від імені України на міжнародній арені з такою гідністю.