Жінки, які стали жертвами домашнього насильства, не лише переживають біль і страх у моменті, наслідки можуть тривати десятиліттями, залишаючи глибокі шрами в тілі й психіці. Нові дані британських науковців доводять: насильство у стосунках здатне впливати на здоров’я жінки протягом усього її життя, причому з важкими й іноді незворотними наслідками.

Дослідження у Шотландії

Університет Глазго провів ретельне дослідження, опубліковане у журналі BMJ Mental Health, в якому взяли участь 632 жінки віком від 40 до 59 років. Серед них 90 (14%) повідомили про те, що упродовж життя зазнавали фізичного насильства з боку романтичного партнера. У багатьох випадках йшлося про повторні удари по голові, які могли спричинити черепно-мозкові травми (ЧМТ).

І хоча події насильства часто відбувалися десятки років тому, навіть через 27 років після них жінки продовжували страждати від депресії, тривожності, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) і безсоння. Учасниці дослідження, які не зазнавали насильства, значно рідше повідомляли про подібні симптоми.

Особливо тривожним є виявлений взаємозв’язок між черепно-мозковими травмами та погіршенням психічного здоров’я. Ці травми часто залишаються непоміченими й недіагностованими ні самою жінкою, ні лікарями.

“Насильство в інтимних стосунках — це не лише синці, які минають. Це вплив на психіку, на мозок, на здатність жити без болю, який не видно ззовні”, — зазначають автори дослідження.

Самогубства та тривожні сигнали

Дослідження, проведене експерткою з охорони здоров’я Саллі МакМанус для британської благодійної організації Agenda Alliance, виявило ще тривожнішу тенденцію:

• жінки, які пережили домашнє насильство, утричі частіше намагаються вчинити самогубство;
• жінки, які зазнали сексуального насильства у стосунках, — у сім разів частіше.

Ці цифри не просто статистика. Це гучний сигнал про масштаб проблеми, яку суспільство часто ігнорує або намагається зменшити до приватної справи.

Насильство — глобальна проблема

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), кожна третя жінка у світі зазнає домашнього насильства. І це лише офіційні цифри, які не враховують тишу, страх і сором, що змушують багатьох мовчати.

Автори дослідження з Університету Глазго наголошують:

“Необхідно негайно впроваджувати цілеспрямовані втручання, щоб підвищити обізнаність медичних працівників і політиків про довгостроковий вплив насильства з боку інтимного партнера на психічне та фізичне здоров’я”.

Йдеться не лише про допомогу тут і тепер. Йдеться про створення системи, яка не дозволить жінці залишитися сам на сам із наслідками — через 5, 15 чи 27 років після травми.

Насильство у стосунках: що має змінитися?

1. Професійна діагностика ЧМТ у жінок, які пережили насильство.
   Системи охорони здоров’я повинні містити скринінг на симптоми черепно-мозкової травми, навіть якщо напад стався багато років тому.
2. Довготривала психологічна підтримка.
   Постраждалі мають право не просто на тимчасову допомогу, а на стратегії відновлення — з урахуванням їхніх потреб через роки.
3. Навчання фахівців.
   Лікарі, соцпрацівники, правоохоронці повинні вміти розпізнавати симптоми прихованих травм — і не списувати їх на “вік”, “стрес” чи “перевтому”.
4. Захист і безпечні механізми повідомлення про насильство.
   Системи підтримки мають бути анонімними, легкодоступними, безпечними, особливо для жінок у кризових ситуаціях.

Домашнє насильство — це не тільки про сьогодні. Це про тіла і душі, які несуть його наслідки роками. І кожне нове дослідження ще раз нагадує: ми маємо говорити про це вголос, діяти рішуче і підтримувати тих, хто пережив травму. Бо час лікує далеко не все. Але суспільна увага й системна підтримка можуть допомогти.