Оксана Хромова
У роментезі Бріджитт Найтлі «Непоборна жага закохатись у свого ворога» ця ситуація стає початком вимушеного союзу. Озрік Мордонт є найманим убивцею, а Орієнн Фейргрім — геніальною цілителькою. Вони належать до ворожих таборів, тому добровільно допомагати йому вона не збирається.
Однак магія Озріка поступово згасає, а разом із нею зникають і шанси вижити. Цілителі дають йому лише кілька місяців. Єдиною людиною, яка може його врятувати, виявляється Орієнн.
Переконати її Озрік вирішує грошима. Орієнн досліджує смертельно небезпечну дитячу хворобу й потребує фінансування. Він пропонує необхідну суму в обмін на лікування та нерозголошення. А якщо цього буде недостатньо, у найманого вбивці знайдуться й інші методи переконання.
«Непоборна жага закохатись у свого ворога» відкриває дилогію «Любі нелюби» Бріджитт Найтлі, яку українською видає видавництво «Потяг». Це роментезі з тропом enemies to lovers, чорним гумором, словесними сутичками та героями, кожен із яких упевнений, що саме він контролює ситуацію.
Книжку представили на 33-му Львівському міжнародному BookForum. WoMo публікує уривок, який знайомить із головними героями та їхнім непростим союзом.
Уривок із книжки
Майже діставшись маяка, вони побачили кілька кремезних постатей, що прогулювалися біля його підніжжя.
Фейргрім зупинилася. Озрік наштовхнувся на неї.
— Що таке? — запитав він.
— Вони, — відповіла Фейргрім, указуючи на постаті.
— Маяк має бути безлюдний, — заявила Фейргрім.
— На вигляд дуже людний, — сказав Озрік.
— Можливо, це туристи, — припустила Фейргрім. — Якщо вони будуть і нагорі, гарненько попрошу їх піти, щоб ми могли марнувати наш час без свідків.
— Краще я попрошу, — сказав Озрік. — Я гарніший за тебе.
Фейргрім закинула голову назад, сказала: «Ха!», так наче Озрік щойно смішно пожартував, і рушила далі.
Озріка це зачепило, бо він таки був гарніший за неї. Правда ж був? Чи є шанс, що вона гарніша за нього? Неможливо. Він подивився на Фейргрім під новим кутом, заздрісно-оцінювальним, але наразі видимою була тільки її спина, тож Озрік зміг дійти хіба одного висновку: у неї красива фігура.
— Зараз не час для твоїх жартів, — кинула Фейргрім через плече. — Зосередьмося на завданні.
— Я і є завдання.
Щільно запнувши плащ, щоб захиститися від вітру, Озрік ішов по сліду з прим’ятої трави, який лишила Фейргрім, до самого моря, і весь час вони сперечалися про те, хто красивіший. Озрік сказав: «Ну визнай хоч, що я привабливий», на що Фейргрім по-філософськи запитала, чи хвороба може бути привабливою, чим зачепила його ще більше.
Туристи біля маяка виявилися на диво добре озброєними.
— Яка життєрадісна компанія гуляк, — промовив Озрік. — Закладаюся, оце саме хотіли влаштувати сімейний пікнік. А мечами шашлик різатимуть.
Фейргрім не поділяла його веселощів.
— Хто вони й що тут роблять?
— Піду дізнаюся, — сказав Озрік. — Лишайся тут, — а тоді, бо з обличчя Фейргрім було зрозуміло, що інструкція не сподобалася їй, додав: — Ти потрібна мені живою, а не на шампурах якогось мутного типа з компанією.
— Гаразд. Постарайся бути дипломатичним, добре?
— Це у якому взагалі сенсі?
— Нікому не шкодь.
— Оу, — сказав Озрік.
Відповідь виявилася незадовільною.
— Пообіцяй нікому не нашкодити, — наполягла Фейргрім.
— А для самозахисту?
— Самозахист, — промовила Фейргрім тоном, про який Озрік негайно вирішив змусити її пошкодувати, — це, очевидно, інше.
— Ага.
— Пообіцяєш не вбивати їх?
Озрік витримав театральну паузу, показуючи, що розмірковує про це, а тоді сказав:
— Ні.