Адаптація до стресу, як собі допомогти?

Вже другий рік поспіль українці кожного дня живуть у трассі повязанному з війною. Зараз це може нести більшу загрозу, бо якщо ви не навчились працювати з цим стресом, він вже суттево накопичився і може призвести до наслідків. Як допомогти собі та оточуючим пережити стрес, як спілкуватись із підлітками та чи є відмінність між жіночим та чоловічим стресом, у інтервью WoMo розповів Ілієя Єлісей Касторних, магістр психології та педагогіки вищої школи, консультуючий психолог, лектор, аспірант кафедри психології та педагогіки.

Як проявляються стрес повязаний з війною?

Стрес під час війни, не відрізняється від того, що людина відчуває під час розлучення або звільнення. Насправді все вирізняється лише масштабом й тим наскільки людина самостійно може розв’язувати цю проблему. Бо стрес це стимул до зміни поведінки чи стратегії адаптації. А коли ми кажемо про фактори на які не можемо вплинути або які напряму створюють небезпеку для життя — то масштаб цього стресу дуже великий. 

Варто не забувати, що будь-який страх та стрес сприймаються психікою, як загроза існуванню. 

Сюди відносяться і стрес від втрати роботи, який безпосередньо впливає на добробут людини, а також розлучення, яке порівнюють зі смертю близької людини. Тобто у людей досі працює рептильний мозок і він оцінює загрозу по принципу життя-смерть, люди від цього залежні й тримаються саме у такій парадигмі.   

Варто не плутати адаптацію до стресу та клінічні розлади. Наприклад, депресію не можна не помітити, депресія це розлад саме клінічного порядку, якому першочергово характерна повна апатія та бездіяльність. У хворого на депресію нема мотивації та сил встати, ходити й робити звичні речі. Справжня депресія це хвороба і сумніву в цьому нема. Інше питання – апатія, розлади адаптації, апатичні та депресивні  розлади, якщо людина схильна до цього за структурою своєї психіки. 

Зрозуміти що людина не адаптувалась можна дуже просто, все залежить наскільки комфортно вона себе почуває. Повністю комфортно почувати себе не можна, бо є об’єктивні загрози кожного дня, але у людини мають бути накопичені стратегії адаптації. Важливо розуміти, що війна триває, ставити собі питання, що корисного я можу зробити: відправити донат, попрацювати волонтером тощо. Потрібно зробити все, аби відчувати себе дотичним до цього процесу. Якщо ви працюєте, платите податки, та відчуваєте, що для вас це достатня діяльність, щоб переживати війну, регулярні обстріли й вам із цим комфортно – то ви добре справляєтесь. Взагалі, якщо ви  себе підтримуєте в здоровому, комфортному та адекватному стані, цим ви вже робите  не маленький внесок в наше суспільство. Якщо у при цьому платите податки й лишаєтесь свідомою людиною – це ще один класний внесок. Не треба вимагати від себе максимум, як ми це робили у перші місці війни, коли люди вичавлювали із себе всі соки до нуля і погіршували свої проблеми, адже намагалися бути надкорисними. Варто пам’ятати, що першочергово треба бути корисним  для себе. З’явилися сили – стань корисним ще для когось, наприклад для близького оточення, сили ще залишили – стань корисним для України.

Тому що люди, які страждають, які не можуть працювати, не можуть діяти й сіють паніку й істерику – заважають. 

Як стрес переживають жінки та чоловіки? 

Загалом треба розуміти, що першочергово ми – люди, а тільки потім чоловіки та жінки. Без огляду на те, що чоловік і жінка неймовірно різні, але в той самий час, вони однаково складні особистості зі складними системами цінностей, потреб і емоційними перипетіями. І чоловік і жінка однаково можуть перейматися через стосунки, роботу, виховання дітей чи війну. Перевага жінки в цьому плані полягає у тому, що вона більш емоційна, культура та також соціум –  спонукають її до емоційних проявів. Своєю чергою чоловіки через більшу соціальну відповідальність здебільшого грають в гру маскулінності й брутальності, тож їм складніше виражати свої емоції. Можна сказати, що чоловікам треба працювати на тім, щоб навчитися проявляти своєї емоції не токсично, не деструктивно, а проживати їх. Жінкам, своєю чергою, навпаки треба іноді опановувати себе, не віддаватись у владу своїх емоцій і ставитись до власного емоційного прояву більш свідомо і теж  думати про екологічність. Жінки мають право бути наляканими, стурбованими, схвильованими, але варто ставити питання, як жінки можете проявити ці емоції, щоб зробити щось корисне для себе та свого оточення? Стрес це стимул до змінення стратегії адаптації, своєю чергою – накопичений стрес виглядає як тиск на людину і призводить до вигорання.

Стрес треба проживати, а не накопичувати 

Можуть допомогти запитання самому собі: що викликало мій стрес? Що я втратив? Що впливає на ставлення до ситуації? У вас нема відповіді зараз – відпочиньте, подихайте, відповідь знайдеться згодом. Стресу не варто боятися до нього треба ставитись, як до інтуїтивної системи саморегулювання нашої психіки. 

Що, треба змінити, щоб стало краще? Систему? Розпорядок дня? Більше відпочивати? Більше працювати?  Більше грошей? Чи більше часу з близькими? Можливо ви просто перевтомленні й для вас усе стрес, адже психіка перебуває у слабкому стані.   

Як себе відновити. Перше що треба зробити – це знайти місце для паузи аби проаналізувати ситуацію та дати собі час для усвідомлення.

Ви маєте бути відповідальними за свої стани, розуміти що ось тут ви вигораєте, а тут у вас накопичився стрес. Це усвідомлення вже вирішує багато проблем. Другий етап –  треба сповільнитись і пожити. Зробити собі вихідний, чи декілька вихідних, якщо нема такої можливості додати вправу “година на день”, тобто час, який ви присвячуєте собі. Краще за все провести цю годину гуляючи й не забувайте пити воду. Ніяких навушників, відволікання на соцмережі та листування. Ви, наодинці зі своїми думками, гуляєте і п’єте воду, ідеальний формат для того, щоб зробити паузу, усвідомитись та знайти відповіді на питання, які накопичились. 

І так само буде корисним, коли ви вже зупинились й прийшли до тями додати у своє життя, щоб було більше ресурсів і розфокусувати вплив від стресу,  спорт, танці або прогулянки, новий приємний емоційний досвід (музика, кіно, театри, філармонія, книжки), побачення чи з коханою людиною, чи з самим собою. Адже ви також варті доброго ставлення до самого себе. Тут, до речі, я не раджу ходити на побачення із незнайомими людьми, адже це може призвести до ще більшого стресу. 

До речі, якщо розуміти свої потреби, то для більшості людей просто посидіти вдома поїсти печива та попити чаю під серіал – є ідеальним побаченням.  

Як жінці допомогти своєму чоловікові проживати емоції більш екологічно? 

Так, насправді треба допомогти чоловіку проживати свої емоції, тобто розділити з ним його почуття. Бути зацікавленою у тому, що він відчуває, проговорювати його емоції та розділяти їх на двох. Тоді у вас з’являється більше довіри одне до одного, більше довіри й, як наслідок, більше почуттів. Також треба звернути увагу, що найчастіше у чоловіків проблеми предметні, тобто ті що пов’язані із бізнесом та роботою. І розуміння їх проблеми також налаштовує на довіру. 

Наразі люди взагалі повинні розуміти, що похід до психолога це питання відповідальності за свій стан. Якщо ви розумієте, що у вас не вистачає сил та ресурсів для розв’язання своєї проблеми, треба йти до спеціаліста. Якщо вам не подобається психолог – йдіть до іншого. Це нормально, коли тобі не підходить саме людина, але зупинятись на пошуках спеціаліста не варто, бо один невдалий досвід не змальовує усю картину загалом. 

Як жінці допомогти своїй дитині впоратись зі стресом?

По-перше, треба розуміти що дитина до статевого дозрівання повність залежить від емоційного стану батьків. Як ви ставитесь до ситуації, так само ставиться й ваша дитина. І ви своїм ставленням будете навчати, як правильно впоратись зі стресом. Але якщо ви будете не щирим, то ви можете завдати набагато більшої шкоди. Тож, по-друге, ставтесь до своєї дитини, як до людини зі своїми потребами, думками та межами. Дитина все бачить, все розуміє і відчуває вашу не щирість, тому може побудувати хибні стратегії адаптації до стресу. 

Пояснювати дитині треба так само як ви пояснюєте дорослій людині. Чим ви точніше та щиріше усе поясните – тим буде краще для вас обох. Також варто піклуватись про власний психічний стан, як кажуть в літаках: спочатку маску треба надіти на себе, а вже потім на дитину. 

Важливо бути ресурсом для своєї дитини, а не сіяти паніку

Також давайте можливість дитині висловити свою думку та питайте про її почуття. Якщо мова стосується підлітка, який перебуває на етапі сепарації — не тисніть на нього. Ви маєте ставитись із ще більшою повагою до його емоцій та почуттів та не використовувати ультиматуми. Людина повинна сформувати свої звички та реакції, ви ж не хочете, щоб у дорослому віці він був залежним від інших людей? Тоді дайте людині свободу та повагу і не привчайте його бути залежним від вас та ваших ультиматумів. 

Вікторія Покатіс, Анастасія Ніколаєнко