Ира Керст
«Найбільше в житті я ціную свободу. Свобода для мене — це можливість робити речі, які вважаю за потрібне», — каже засновниця бренду Interiomania Анна Бабинчук. Про те, як перейшла із корпоративного сектору у приватні підприємці, про важливість мати ментора та можливості робити бізнес у креативних галузях Анна розповіла в інтерв’ю WoMo.
Як ви стали підприємницею?
Я маю ступінь магістра соціології, моя дипломна робота стосувалась дослідження ЗМІ, тому після закінчення навчанняу Києво-Могилянській Академії я тривалий час працювала в різних напрямках корпоративних комунікацій. Моя кар’єра у корпоративному секторі розвивалась дуже добре, але думка про такого плану роботу аж до пенсії особливої радості не викликала.
Вже зараз я розумію, що скоріш за все, це було пов’язано з особливостями мого характеру: найбільше в житті я ціную свободу та можливість робити речі, які вважаю за потрібне. Мені не складно брати на себе відповідальність, як за успіхи, так і за невдачі, я не людина процесу, найкраще я себе почуваю, коли бачу, як із нічого народжується щось хороше. І в цьому сенсі бізнес, яким я займаюсь зараз ‒ онлайн-бренд текстилю для дому Interiomania ‒ дозволяє мені реалізовувати свої професійні амбіції.
Як відбувався перехід із корпоративного сектору у приватний бізнес?
Перехід відбувся дуже природньо. Це сталось в 2010 році. У той час моїй старшій дочці виповнився рік, я хотіла повернутись із декретної відпустки до професійної діяльності. Отже я шукала можливість роботи за гнучким графіком, або ж хоча б неповної зайнятості. Роботодавці зразка 2010 року сприймали такі побажання не зовсім позитивно, тоді я сіла і подумала: якщо немає такої вакансії, яка б мене влаштовувала, її потрібно створити самотужки. Так я почала працювати на себе: спочатку займалась різноманітними проектами в сфері комунікацій, потім вела проекти з веб-розробки і крок за кроком «дісталася» власної справи.
Які навички та знання потрібні підприємницям у часи невизначеності та постійних змін?
Навіть в спокійні часи підприємець, а особливо початківець, ‒ це «людина-оркестр», і чим більше знань та навичок він має, тим краще, бо згодиться все. А найважливішою, на мій погляд, рисою характеру є наполегливість, а також готовність до злетів та падінь, бажання підніматись і йти вперед. Окрім наполегливості, я ще б особливо відмітила гнучкість мислення і інтелектуальну допитливість.
Чи є у вас наставник, ментор?
На мій погляд, підприємець ‒ це дуже одинока людина. Бо він постійно опиняється в ситуаціях, коли потрібно надзвичайно швидко приймати рішення і далеко не завжди ці рішення стосуються комфортних, з точки зору компетентності, сфер. І чим складніша ситуація, тим більше оточуючі очікують рішення саме від власника. В найбуремніші часи на допомогу приходять ментори. Для мене ментор ‒ це людина, яка, в першу чергу, може допомогти подивитись на проблему з іншого боку, вийти із цього стану безрезультатного «бігу по колу». Найбільш цінні поради, які я отримувала від своїх наставників, якраз стосувались випадків, коли мені потрібно було змінити свої паттерни дії, прийняття рішень, якісь речі в моєму світогляді.
Які книжки ви радите прочитати жінкам, які хочуть створити власний бізнес у креативних галузях?
Я не вірю в існування книги, семінару, майстер-класу чи магічного еліксиру, які швидко і ефективно покажуть, як потрібно діяти. На мою думку, якщо людина обирає роботу в креативній галузі, щоб стати успішною, їй потрібно усвідомити дві важливі речі. По-перше, креативна сфера вимагає широкого кругозору, який постійно необхідно розвивати. Тому, наприклад, читати потрібно багато і різне. По-друге, створення креативного продукту ‒ це не збіг випадковостей, це структурований процес, який має такі самі показники ефективності і результативності, як інші види діяльності. Звичайно, творчість потребує натхнення, але пошук натхнення ‒ це також процес, який потрібно вміти організувати. Більш того, наприклад, «продуктовий» креатив — це робота з постійними обмеженнями, коли ідеї мають бути не лише оригінальними, але й такими, що можуть бути втіленими в реальності, бо фантазії, які неможливо реалізувати ‒ це не креатив, це ‒ галюцинації.
Які поради щодо власного бізнесу можете дати тим, хто розмірковує про свою справу?
По-перше, пам’ятати, що для того, щоб «з’їсти слона», потрібно його розрізати на маленькі шматочки, а далі «вживати» шматочок за шматочком. А по-друге, старт власного бізнесу ‒ це початок безкінечного процесу навчання на власних помилках. Підприємництво ‒ це марафон, але важливо інколи зупинятися, щоб відсвяткувати свої перемоги, навіть дуже маленькі.
Інтерв’ю провела Аліна Севастюк, керівниця програми She Exports
Фото із власного архіву Анни Бабинчук
Діяльність в рамках програми She Exports відбувається за сприяння технічної допомоги уряду Канади, зокрема проекту The Expert Deployment for Governance and Economic Growth (EDGE)