Атипова праця в Україні: Чому молодь та жінки знаходяться у зоні ризику

Нав’язаний вибір невдалого досвіду

Віталій Дудін, експерт Центру соціальних і трудових досліджень, висвітлює актуальну для багатьох працівників тему атипової зайнятості: ті самі короткострокові контракти і договори, які дозволяють підзаробити, але не планувати своє життя. А саме така форма зайнятості обіцяє стати дуже і дуже поширеною у недалекому майбутньому.

Наш поступ на тлі світової економіки

Чергове підвищення мінімальної заробітної плати дозволяє оцінити прогрес України у наближенні до Євросоюзу. Точніше, відсутність цього прогресу. Зарплату в районі $133 торік отримували некваліфіковані працівники у Індії та Сьєрра-Леоне – країнах з нижчим ВВП на душу населення. Про це свідчить глобальний рейтинг Doing Business-2017. Втім, і такий розмір зарплати багатьом роботодавцям видається непосильним. Зростає попит на атипові форми зайнятості, які дозволяють економити кошти власників та не надавати певні гарантії. Особливо хитким стає становище молоді та жінок, яким отримати роботу ще важче і вони змушені працювати на атипових контрактах. Соціальним наслідком цього стає прекарізація – залежність від випадкового заробітку та непевність у майбутньому.

Аналізу цих та інших тенденцій присвячена брошура «Атипова зайнятість і прекаризація праці в Україні», підготовлена Центром соціальних і трудових досліджень за сприяння Фонду Фрідріха Еберта. Вона дозволяє зрозуміти форми атипової зайнятості, її причини і наслідки, а також орієнтири змін з огляду на досвід ЄС.

Праця офіційна, неофіційна та атипова

В яких формах в України існує зайнятість, що відрізняється від стандартних трудових відносин? Передусім, це неофіційна праця, масштаб якої оцінюють в 4,3 млн осіб. Дослідження умов праці жінок у сфері торгівлі та харчування у Львові, наприклад, дозволяє зрозуміти, чим продиктований вибір на користь таких відносин. Приватні підприємства навіть після зменшення соціального внеску часто не оформлюють трудові договори або ж підміняють їх цивільними. Це позбавляє захисту від дискримінації, права на мінімальну зарплату та безпечні умови праці. У 2016 році інспекторами праці виявлено приховування трудових відносин лише щодо 4730 працівників (60% із них працювали без повідомлення ДФС). Пенсійна реформа марна, якщо посилить тиск лише на працюючих офіційно. Проект Трудового кодексу сприятиме поширенню строкової та дистанційної праці, а також тіньовим відносинам, адже зменшує санкції.

Кількість офіційних самозайнятих складає близько 2 млн осіб, однак частина з них насправді є псевдо-підприємцями. Безліч осіб виконує певні роботи навіть без статусу ФОП, вважаючи себе фрілансерами (погодьтесь, звучить дивно, коли фрілансерами вважають себе будівельники, але і таке є). Громадяни вбачають у подібних неформальних відносинах розширення свободи та право змінити місце роботи будь-коли. Насправді, ж у більшості випадків вони позбавляються гарантії на отримання винагороди взагалі.

Без суттєвих обмежень застосовується позикова праця: у 2016 році у тимчасових агентствах зайнятості працювали 18 495 чол. Цих працівників звільняють у першу чергу, а в їх розвиток не інвестуються кошти.

Державні й комунальні організації використовують переведення на неповний робочий час (іноді при збереженні обсягу робіт), строкові договори (в освіті й культурі) та псевдосумісництво (укладення двох трудових договорів для уникнення оплати надурочних). Значна частина працюючих у бюджетному секторі є жінками, тому можна казати про їх непряму дискримінацію.

Атипова зайнятість — фальшива зручність

У багатих країнах ЄС атипова праця часто є вибором працівників і дозволяє поєднувати роботу із сімейними обов’язками. Проте в нас вона вимушена. У 2017 році недоліки тимчасової роботи відчули працівники культури: закон 955-VII дозволив звільнити усіх артистів України та укласти з ними контракти тривалістю від 1 до 3 років.

Негатив від атипової зайнятості для працівника є очевидним. Але від неї страждають і підприємці. Незадекларована праця веде до підвищеного травматизму, відтак якість трудових ресурсів погіршується. Тимчасовий найм не сприяє підвищенню кваліфікації та зменшує мотивацію, тому продуктивність падає. Нестабільність положення веде до того, що люди менше споживають, тому страждає економіка в цілому.

Низька продуктивність праці в Україні зумовлена низькими зарплатами, а не жорсткістю трудового законодавства. Таким було припущення авторів брошури, яке підтверджене останнім дослідженням Global Competitiveness Index 2017-2018. Можливо, когось це шокує, але за критерієм «Restrictive labor regulations» наша країна отримала лише 1.7 бали. Гірший результат серед країн ЄС показала лише Греція (1.2 бали)! Це означає, що розвивати бізнес заважають не трудові права, а інфляція, корупція та політична нестабільність.

Зусилля Уряду мають бути спрямовані на підвищення соцстандартів, а роботодавці повинні платити вищі зарплати, щоб утримати робочу силу. Не можна робити вигляд, що нічого не змінилось. Працівники можуть мігрувати в ті країни ЄС, де їх праця цінуватиметься вище (у Болгарії – найбіднішій державі Євросоюзу – зарплата вище принаймні удвічі). Для того, щоб атипові форми зайнятості виконували свою легітимну мету, загальний добробут працюючих має бути підвищено. Тоді така праця стане винятковою і добровільною.

— Читайте также: «Моральний» кодекс: Що пропонує жінкам нове трудове законодавство