У світі нескінченних «маю встигнути» турбота про себе стала не просто трендом, а внутрішнім інструментом виживання. Ми звикли говорити про self-care як про щось красиве та легке, але насправді він починається там, де закінчуються декорації: у чесності з собою, у вмінні чути тіло, ловити перші сигнали виснаження та дозволяти собі зробити паузу, навіть якщо навколо все крутиться без зупинок.

Про баланс між роботою і тишею, між відповідальністю і внутрішнім ресурсом, розповідає Анна Астровська, українська ведуча та інфлюенсерка, для якої робота з людьми, ефірами й великими аудиторіями — щоденна реальність. Вона ділиться тим, як розпізнає власні сигнали виснаження, вибудовує ритуали підтримки та чому турбота про себе — це  сміливість жити чесно й стійко.

– Яке ваше особисте визначення турботи про себе?

Турбота про себе — це, перш за все, про любов до себе і свого тіла. Я поділяю її на два рівні: фізичний і ментальний. Фізична турбота — це уважність до власного тіла, завдяки якому ми живемо й рухаємося. У кожного з нас мають бути свої щоденні ритуали, невеликі точки опори, які залишаються з нами за будь-яких обставин.

Ментальна турбота — це про стан всередині. Кожна людина найкраще знає, що допомагає їй розвантажитися, відновитися й повернути внутрішню рівновагу. Головне — ставити власне благополуччя на перше місце. Недарма у літаку нам завжди нагадують: якщо подорожуєш із дитиною і стається надзвичайна ситуація, спершу надягни кисневу маску на себе. Бо якщо ми намагаємося рятувати всіх навколо, ігноруючи себе, питання лише в тому як надовго нас вистачить.

– У ритмі зйомок і ефірів ви часто працюєте з людьми й голосом. Як ви відчуваєте, що ресурс закінчується і час зупинитись?

Мій перший маркер — це голос. Якщо він стає тихішим, слабшає, з’являється охриплість або відчуття, що зв’язки «підсідають», я одразу розумію: мені потрібен спокій. У такі моменти хочеться побути в затишному місці, ідеально — вдома. Загорнутися в плед, випити теплого чаю чи будь-якого напою, який зігріє й розслабить голосові зв’язки.

Але є й внутрішній сигнал — відчуття, що мій енергетичний ресурс зменшується. Я ніколи не доводжу себе до стану «в нуль», бо відновитися після повного виснаження набагато складніше. Під час зйомок таке трапляється часто, але це частина професії. Якщо триває процес, працює велика команда й потрібно давати результат, я збираюся, вмикаю всі внутрішні резерви та продовжую працювати.

Водночас для мене критично важливо закладати час на відновлення. Я завжди планую день, коли зможу «видихнути» після інтенсивного навантаження. Це тримає мою ментальну стабільність: я знаю, що зараз треба докласти зусиль, але вже завтра — простір для відпочинку й повернення до ресурсу.

– Які перші маленькі дії ви робите, коли розумієте, що вам потрібно відновлення?

Для мене є один універсальний крок. Якщо я відчуваю ментальну втому, тривожність, роздратування чи виснаження, і маю хоча б трохи часу — я виходжу на вулицю. Неважливо куди: у парк, у сад, просто між будинками. Йду без конкретної мети.

Головне — прибрати телефон. Він часто підсилює тривогу, додає шуму, який у такі моменти зовсім не потрібен. Коли я залишаюся наодинці з собою, дивлюся на природу, на людей, на архітектуру чи деталі міста, починаю помічати красу, яка завжди поруч. Наш світ неймовірний, і він здатен дуже швидко повернути внутрішню рівновагу.

У ці моменти приходить відчуття спокою: світ великий, сталий, він продовжує рухатись. І якщо я відкладу справи на півгодини чи годину, нічого не зруйнується. Все буде добре,  і мені теж стане трішки краще.

– Що для вас сьогодні є реальною турботою – сон, час без телефону, прогулянка, тиша?

Якби можна було, то для мене це був би комплект «чотири в одному». Але, звісно, не завжди виходить дотриматися всього одразу. Найперше я намагаюся давати собі можливість виспатися хоча б кілька разів на тиждень. Сон надзвичайно важливий для жінки: і для здоров’я, і для краси, і для внутрішнього балансу. У сучасному світі якісний сон справді стає розкішшю, але я ставлю його у пріоритет, коли маю таку можливість.

Час без телефону — це те, чого мені дуже хочеться, але поки що це найскладніший пункт. Ми живемо у реальності, де мусимо бути в курсі новин, особливо тих, що стосуються нашої безпеки. Треба залишатися на зв’язку з близькими, а ще я маю свій бізнес, тому повністю відкласти телефон майже неможливо. Але я дуже прагну навчитися хоча б інколи відпочивати без нього, щоб давати собі спокій, тишу й простір, де можна бути просто собою.

– Як ви знаходите баланс між турботою про себе та відповідальністю перед командою, глядачами, підписниками?

Мені допомагає чіткий тайм-менеджмент. Коли я розумію, що є час для роботи, є час для проєктів, а є час лише для себе — тоді баланс не розмивається. Раніше я часто віддавала будь-яку вільну хвилину роботі, думаючи, що це найкорисніше використання часу. Але згодом прийшло усвідомлення: найбільша користь — це вчасно зупинитись, дати тілу й мозку відпочити та перезавантажитись.

Тому сьогодні баланс для мене — це вміння розставляти кордони у власному графіку. Я планую робочі години так, щоб вони не «з’їдали» простір для життя, і залишаю окремий час для себе. Це дозволяє бути ефективною в професії й водночас зберігати внутрішню опору й турботу про себе.

– Яку щоденну дію ви вважаєте ключовою, щоб self-care був не разовим жестом, а стабільною звичкою?

У мене є кілька ритуалів, які я не скасовую за жодних обставин. Перший — ранкова зарядка. Яким би напруженим не був попередній день, якою б не була ніч (а вони часто бувають безсонними через обстріли), я беру свої 20 хвилин на розминку. Це допомагає тілу прокинутися, повертає відчуття тонусу та готує мене до нового дня.

Другий важливий ритуал — режим сну. Я намагаюсь лягати о 23:00 і прокидатися о 7:00. У цих годинах мені комфортно, і коли я дотримуюся цього графіка, навіть якщо щось йде не за планом, з’являється відчуття контролю над власним темпом.

І, звісно, догляд за собою. Фізичні навантаження, базові б’юті-процедури, теплий душ або ванна — це те, що буквально повертає мені рівновагу. Якщо відчуваю тривогу чи втому, ці маленькі ритуали працюють як швидка допомога. Я щиро вважаю, що SPA-догляд — це той must-have, який кожній жінці варто інтегрувати у свою рутину.