Беззахисність перед красою: Мисткиня Катерина Білетіна про жіночу вроду

Багато хто з нас бачив неймовірно ніжні, проникливі жіночі портрети Катерини Білетіної на листівках. Придбавши їх всі, час дізнатися більше про цю чудову художницю, яка малює портрети жінок, що, насправді не мають ні віку, ні належності до певної історичної епохи. Традиційні строї, у які вбрані героїні лише підкреслюють історичну тяглість жіночої перспективи, жіночого бачення світу.

Катерина Білетіна — живописець, книжковий графік, портретист. Протягом останніх 13 років працює над проектом «Український портрет», галереєю портретів сучасників в українських народних строях. Катерина — автор бестселера «Беззахисність перед красою» (видавництво «Родовід», 2016 р.), альбому-збірки авторських реконструкцій народного одягу 26 регіонів України. Твори Катерини зберігаються у деяких приватних збірках, виставки проходять в Києві, Одесі, Львові. Катерина Білетіна живе та працює в Одесі.

Героїні та герої портретів

Портрети друзів та знайомих в українському народному одязі, портрети мешканців різних куточків України в національних строях є основним жанром моїх робіт. Мені позують мої друзі та знайомі, а також люди, яких я зустрічаю в пленерних мандрівках. Є улюблені моделі, з якими я працюю протягом всього життя. Одна з них — моя донька Варвара. Вона відноситься до моєї творчості з цікавістю, теж хоче бути художницею. І дочка привносить щось своє в картини, які я малюю з неї — настрій і красу, безтурботність і чарівність! Ще не малювала її в українському одязі, але згодом намалюю. В основному я створюю настроєві композиції з участю Варвари (їй 10 років ), є наш подвійний портрет — автопортрет з Варварою в образі лева. Коли я була вагітна, я намалювала дівчинку, яку мріяла народити. Вийшло досить точно!

Характер у портреті та жінки у живописі

Героїня мого твору насамперед замислена, так, це правда. Мені цікаво передавати спрямований ніби на глядача погляд, за яким відчувається якась таємна думка. Подобається зображувати мрійливість та прихований еротизм. Мабуть, тому що ці емоції найчастіше притаманні й мені. Моє мистецтво транслює медитативні стани жіночої душі, таке неявне спостерігання за своїм внутрішнім світом. І, звичайно, радість.

Мої улюблені художниці — Катерина Білокур, Фріда Кало та Тетяна Яблонська. Катерину Білокур я люблю за любов до деталей, захоплення красою, медитативність, за її бажання малювати попри всі обставини життя. Це і моя життєва стратегія. Фріду люблю за її фантастичні роботи, за увагу до мексиканської етніки. Тетяна Яблонська — блискуча майстриня, яка весь час була у творчому пошуку і сказала наприкінці життя щось дуже глибоке за допомогою своїх крихких пастелей.

Канони краси: традиція та сучасність

Краса для мене — це органічне поєднання зовнішнього та внутрішнього. Це коли людина «рівна собі» — і її зовнішність, і вчинки. Краще бути, ніж вдаватися. Коли людина усвідомлює себе, в неї є свій стиль і почуття гумору — це краса. Мені здається, що народне уявлення про дівочу красу близьке до сучасного: струнка, кароока, великі гарні очі, виразні брови та густе, блискуче волосся як у рекламі шампунів. Якщо говорити про модні тренди втручання пластичної хірургії, мені здається, що це виглядає неприродньо і тому не гарно. Навіть іноді дуже гротескно. Сучасні канони — дуже американізовані, ця гонитва за ідеальною шкірою та подібні на ляльку Барбі однакові дівчата мене як митця не дуже приваблюють. Відчути, яка ти, що в тобі є особливого, прислухатися до свого внутрішнього життя — цей напрямок саморозвитку дуже важливий.

Мені подобається спостерігати за цікавими, іноді далекими від «класичного модного типу» дівчатами. До речі, на створення обкладинки альбому «Беззахисність перед красою» мене надихнуло обличчя хлопчика. Це був хлопчик з інвалідністю Ваня. Я писала з нього етюд і робила багато фото. Йому було 12 років тоді, і в нього було дуже ніжне обличчя, яке мене надзвичайно вразило. Він живе на Поділлі. Коли він був маленький, його впустив брат і він отримав сильну травму, у результаті у нього є затримка у розвитку. Ваня — дуже світла людина, блаженна, всі рідні його дуже люблять.

Чому народні костюми?

Український одяг перевтілює портрет конкретної особистості в більш епічний образ. Така театралізація допомагає зробити невеличку історичну реконструкцію, співвіднести людину з її пращурами, привертає увагу сучасного глядача, спонукає до пошуків відповідей на запитання, а це дуже важливо. За допомогою народного одягу в картині можна більше фантазувати, розповідати казкові історії, доторкаючись минулого. Я не мислю українську жінку пасивною та підпорядкованою.

Україна, як на мене, завжди була дуже матріархальною державою. Жінка з моїх картин — на відстані від нас, занурена в свої думки. Це сучасна жінка, народний костюм підкреслює її вроду та жіночність, але не нав’язує якісь конкретні ролі. Народний стрій уніфікує портретне зображення, завдяки йому портрет особистості переростає в жіночий образ певного куточка України. Образ героїчної жінки уявного Українського Золотого віку мені не близький. Мої картини — це скоріше «інтимна лірика», а українськими строями я вражена насамперед як естетичним явищем. І так, я за сучасних жінок зі всіма їх комплексами, правом не бути ідеальною і мати свою думку!

Вела бесіду Тетяна Гордієнко. Фото: з особистого архіву Катерини Білетіної

— Читайте також: Історія жіноцтва: Дослідження з життя українських відьом