Оксана Хромова
Мачуха, зведені сестри, дівчина, яка посідає найнижче місце в родині, друзі-тварини. Здається, ми вже знаємо цю історію. Але що станеться, якщо героїня не захоче чекати на фею, бал і принца, а вирішить утекти сама? Саме з такого перевертання знайомої казки починається «Ирій. Гряде Велике Полювання» Вікторії Задорської — перша частина нової української фентезійної трилогії, яку видало READBERRY. Тут є дівчина Дана, мачуха, зведені сестри і навіть пацюк Шустрик, але на цьому схожість із класичною «Попелюшкою» майже закінчується.
«Я ненавиджу “Попелюшку”, саме тому я вирішила зробити на неї ретелінг», — пояснює авторка.
Її цікавила не стільки сама казка, скільки можливість поставити під сумнів знайомий сценарій: що робити жінці, якщо її життя вже розписали за неї? Чи має вона терпіти, бути зручною, чекати на порятунок і сподіватися, що одного дня хтось змінить її долю?
У книзі «Ирій» відповідь на ці питання не буде ані простою, ані особливо комфортною.
Попелюшка, яка вирішила втекти
На початку історії Дана справді нагадує знайому казкову героїню. Вона живе з мачухою та зведеними сестрами, має низький соціальний статус і дружить із тваринами. Але головна відмінність з’являється майже одразу: Дана не хоче чекати, поки хтось прийде її визволяти. Вона хоче втекти. І саме втеча стає початком значно більшої історії.
Світ «Ирію» — князівство, яким правлять шість могутніх Родин звіролюдей. Тут живуть звичайні люди й химерні напівтварини, а походження визначає місце людини у суспільстві. Уже п’ятнадцять років триває люта зима. Запаси закінчуються, полювання стає дедалі складнішим, а мешканці чекають на Обряд, який має визначити, чи повернеться весна. Для Дани цей день стане початком полювання вже на неї саму.
Після того як вона втручається в Обряд, дівчину оголошують Руйнівницею. Тепер за нею полює ціле князівство, а звичайна втеча від мачухи перетворюється на боротьбу за власне життя.
У цьому й полягає одна з головних відмінностей «Ирію» від традиційної казки. Класична Попелюшка отримує можливість змінити життя завдяки зовнішній силі — чарам, випадку, феї, принцу. Дана змушена сама рухатися крізь світ, який не збирається давати їй жодних попусків.
Що відбувається, коли казка стає темною
«Ирій» поєднує темне епічне й гостросоціальне фентезі. У ньому фантастичний світ працює не лише як декорація для пригод. Через вигадані князівства, раси, обряди та магічні правила авторка говорить про цілком реальні речі: владу, нерівність, насильство, соціальну ієрархію та жіночий досвід.
Саме тому в цій історії так багато жорстокості.
«Мені було важливо вкласти дуже багато важливих соціальних тем і проблем, зокрема які торкаються саме українців, України. А в нас історія і про кріпацтво, значна частина історії — це Голодомор, також тиранія і міжусобиці. Також, на жаль, це репродуктивне насильство над жінками і загалом питання жіноцтва. Саме через ці важливі для мене теми і органічно створювалися, на жаль, дуже неприємні сцени, тому їх багато», — розповідає Вікторія Задорська.
У результаті казковий сюжет перестає бути історією про одну дівчину, яка хоче втекти від поганої родини. За ним проступає значно більша система, де людина може опинитися у наперед визначеній ролі просто через своє походження.
Дана не обирала місце, яке їй відвели. Але саме тому її спроба вийти за встановлені межі стає настільки небезпечною.
Фентезі як спосіб говорити про те, про що складно говорити прямо
У вигаданому світі іноді простіше побачити механізми, які здаються звичними у реальному житті. У «Ирію» існують чіткі правила щодо того, хто має владу, хто може визначати майбутнє інших і кому залишається підкорятися. Жіноче тіло також стає частиною цієї системи контролю. Тому історія Дани ще й про право людини розпоряджатися власним життям, коли суспільство вже вирішило, ким вона має бути.
Для авторки важливою стала й особиста складова. Розлад харчової поведінки головної героїні вона описувала, спираючись на власний досвід. Через це деякі епізоди роману можуть бути особливо складними для читачів.
На початку книжки є список тригерів, і сама Задорська радить поставитися до нього уважно: «Прочитайте уважно, бережіть своє чуйне серце».
Три герої — три погляди на один світ
Ще одна особливість «Ирію» — історія розповідається не одним голосом. Читач бачить світ через трьох оповідачів, які відрізняються віком, походженням і становищем у суспільстві. Тому князівство постає перед нами не як єдина реальність: кожен герой бачить його зі своєї точки.
Це важливо для історії, де соціальна нерівність є однією з центральних тем. Те, що для одного персонажа є правилом, для іншого може бути несправедливістю. Те, що одна людина сприймає як норму, інша переживає як насильство. Відрізняються не лише погляди героїв, а й сама мова роману.
Задорська свідомо звернулася до історії українського правопису й використала написання літери «И». Тому в тексті можна зустріти «любови», «радости», «иржі», «ирій», «интенції» та інші слова. Це не випадкова стилізація, а частина окремої мовної атмосфери світу.
Робота в горах і власний саундтрек
Вікторія Задорська за фахом не лише письменниця. Вона режисерка та сценаристка, і цей досвід відчувається в «Ирії». Ще під час написання вона уявляла, як ця історія могла б виглядати на екрані. А гірські розділи взагалі писалися в Карпатах. Тоді Задорська тиждень жила в наметі й писала від ранку до ночі.
В «Ирії» є навіть музичний супровід — композиція YRIJ, створена спеціально для саги. Її написав священник, який прочитав книжку. Послухати композицію можна за QR-кодом на обкладинці видання.
Візуальна частина також продумана одразу для всієї трилогії. На першій обкладинці хотіли показати різні частини князівства — океан, гори, міста та шість рас, які його населяють. Обкладинки першої, другої та третьої книжок мають врешті скластися в єдину панораму. Світ доповнюють чорно-білі ілюстрації Марії Окунської.
Хто така Вікторія Задорська
Вікторія Задорська до «Ирію» вже писала у різних жанрах. Її читачам знайомі роментезі-дилогія «Вовкуни», філософська повість «Космотато» та підліткова історія «Скелети з шафи моєї бабці». «Космотато» стала фіналістом дитячої Книги року 2025, а «Скелети з шафи моєї бабці» потрапили до довгого списку премії у 2024 році.
Серед кіноробіт Задорської — короткометражні фільми «Риба», «Під подушкою», «Я, мама і Космонавт», а також документальна стрічка «Хочу стати як Харлан» для «Суспільного».
Не всі казки закінчуються принцесою
Мабуть, найцікавіше в «Ирію» не те, наскільки багато у ньому фантастичних деталей, а те, що авторка бере одну з найвідоміших історій про жіночу долю і ставить її догори дриґом. Попелюшка тут не хоче просто стати принцесою. Вона хоче вийти з системи, яка зробила її Попелюшкою.
І саме тому знайомий казковий сюжет стає лише точкою входу в зовсім іншу історію — про свободу, нерівність, владу, жіноче тіло та право людини самостійно визначати власну долю.
«Ирій. Гряде Велике Полювання» — перша частина трилогії, розрахованої на молодь і дорослих читачів. На 704 сторінках тут є князівство, яке п’ятнадцять років чекає на весну, шість могутніх Родин, три голоси оповідачів, Руйнівниця, яка стала мішенню для цілого світу, і питання, на яке поки що немає відповіді: чи може людина змінити історію, якщо всі навколо вже вирішили, якою вона має бути?
Можливо, саме з цього і починається будь-яка хороша переказана казка: не з бажання отримати інший фінал, а з небажання погоджуватися зі старим.