Кому належить світ? Чому лідерський потенціал співставляється зі самовпевненістю і нарцисизмом та чому це є чи не найгіршими рисами для ефективних керівників? Чому чоловіки заробляють більше за жінок і чи можливо це змінити? Наукові роз’яснення для нескінченних «чому», що ґрунтуються на багаторічних дослідженнях поняття лідерського вдосконалення та people-аналітики – у книзі доктора філософії Томаса Чаморро-Премузіка «Чому так багато некомпетентних чоловіків стають лідерами (і як це змінити)?», яка зараз готується до друку командою видавництва Vivat.
Книга про некомпетентних чоловіків увійшла до переліку з 14 найпопулярніших бізнес-видань 2019 року за версією Business Insider та визнана книгою місяця за версією Financial Times.
Її автор – знаний у всьому світі фахівець з питань управління талантами, лідерського вдосконалення та people-аналітики, професор бізнес-психології в Університетському коледжі Лондона та Колумбійському університеті. В якості експерта пан Чаморро-Премузік консультував безліч відомих компаній, серед них Google, BBC, J. P. Morgan, HSBC, Media House, Twitter, Procter & Gamble, Valentino, Red Bull, а також Британську армію, Королівську пошту, Національну службу охорони здоров’я Великої Британії та міжурядові організації: ООН та Світовий банк.
У своїй відверто провокаційній книжці автор порушує два питання:
-чому некомпетентним чоловікам легко стати лідерами? і
-чому компетентним людям, особливо жінкам, важко рухатися вперед?
Авторські дослідження з цих питань тривали багато років. Та найголовніші висновки Томаса Чаморро-Премузіка такі: чимало організацій хибно ототожнюють лідерський потенціал з кількома деструктивними особистісними рисами, як-от самовпевненість і нарцисизм.
Дійсно, ці риси можуть посприяти в отриманні керівної посади, але вони однозначно матимуть негативні наслідки в подальшій роботі. Коли компетентних жінок і чоловіків, які не відповідають цим стереотипам, — ігнорують, від наслідків страждає вся компанія, а результатом стає зіпсована та неефективна система управління.
Пан Чаморро-Премузік переконаний, що є альтернативний шлях. На сторінках своєї книги автор зрозуміло й натхненно демонструє, що насправді потрібно для лідерства і які методи допоможуть у виборі відповідальних і компетентних працівників.
Чому більшість лідерів некомпетентні
Якщо ви спробуєте погуглити фразу «мій шеф», то побачите приблизно такі варіанти автодоповнення:
«агресивний», «скажений», «грубий», «некомпетентний» і «лінивий»
Соціальні опитування демонструють подібну ситуацію. Наприклад, за даними Інституту Ґеллапа, який займається дослідженням громадської думки і регулярно проводить опитування працівників різноманітних компаній у всьому світі, 75% людей, які звільнилися з роботи, зробили це через невдоволення своїм безпосереднім керівником.
Отож, виявляється, проблеми з керівництвом — основна причина звільнення за власним бажанням у всьому світі. Крім того, обираючи між надбавкою до заробітної плати та зміною керівника, 65% американців відповіли, що радше змінили б начальника. Але, навіть готові пожертвувати грошима в цій ситуації, вони рідко замислюються про те, що наступний керівник може виявитися ще гіршим.
А як тоді прокоментувати той очевидний факт, що більшість керівників, компетентних і некомпетентних, — чоловіки? Жінки становлять приблизно 50% дорослого населення планети. У навчальних закладах багатьох розвинених країн жінок навіть більше, ніж чоловіків, а їхня успішність часто вища. Зважаючи на це, можна було б очікувати однакового представництва обох статей у керівних колах. Та все ж реальність геть інша. У більшості країн світу поняття лідерства настільки маскулінізоване, що люди не можуть назвати жодної відомої жінки на керівній посаді в галузі технологій.
Наприклад, під час одного з недавніх опитувань близько 92% респондентів не змогли згадати жодного імені, а чверть із тих восьми відсотків, що залишились, назвали Siri та Alexa.
Коли я розповів одній зі своїх клієнток, що пишу книжку про жінок і лідерство, то почув дещо цинічну відповідь: «Тобто ви пишете дві книжки?». Її реакція підтверджує той факт, що люди не схильні пов’язувати роль жінки та роль лідера, і цей стереотип має відчутні реальні наслідки».
Чому нарциси не стають хорошими лідерами
«Пригадаймо Ілона Маска — безумовно, винятково успішну людину. Продавши PayPal, співзасновником якого він був, Маск одразу взявся втілювати низку грандіозних задумів, що стосуються того, як ми виробляємо енергію чи транспортуємо товари, як взаємодіємо з машинами і досліджуємо Сонячну систему. Усі ці сміливі починання об’єднує фанатична ідея забезпечити людству надійне майбутнє, водночас за ними стоять блискучі інженерні рішення і нестандартний спосіб мислення. Звісно, ми поки що не можемо сказати, яким буде майбутнє цих задумів, але до цього часу досягнення Ілона Маска перевершували всі очікування і дарували натхнення мільйонам осіб.
Складно сперечатися з тим, що Маск має дивовижний талант підприємництва, який допомагає йому перетворювати оригінальні ідеї на корисні й практичні інновації. Та все ж у репутації цього чоловіка є й нарцисичний бік, який дедалі частіше виявляється в його війнах з інвесторами, медіа та підлеглими, у його ексцентричній і безкомпромісній поведінці в соціальних мережах, а також у нездатності спокійно і зріло приймати критику. Такий стиль взаємодії (я маю на увазі лише його публічний імідж і не роблю жодних висновків про те, чи нарцисизм притаманний Маску в інших сферах життя) різко контрастує з гуманістичною природою його ідей. Репутація Маска могла б бути блискучою, якби її не підривала його поведінка. До слова, колумніст New York Times уже охрестив його «Доналдом Трампом Кремнієвої долини».
Звісно, можна довго говорити про успішних підприємців, промисловців і «саморобних» мільярдерів, які вирізняються не лише своїми здібностями і досягненнями, а й ексцентричним і неоднозначним публічним іміджем. Наприклад, Говард Г’юз через гермо фобію провів частину свого життя в ізоляції, остерігаючись контактів з іншими людьми. Джон Пол Ґетті встановив таксофон у своїй віллі, щоб не платити за телефонні розмови гостей. Тімоті Армстронґ, головний виконавчий директор американської компанії AOL, публічно звільнив підлеглого за те, що той знімав його під час аудіоконференції для внутрішнього сайту. Вище ми вже також згадали про Джобса — мабуть, найвідомішого нарциса.
Якщо коротко, нарцисичні схильності приносять більше шкоди, ніж користі, навіть для самого лідера. А найгірше, мабуть, те, що ця поведінка має довготривалі наслідки для тих, хто оточує керівника-нарциса.
Нарцисичні особистості можуть причарувати під час першої зустрічі, але рано чи пізно цей ефект розвіюється. Для прикладу можна навести дослідження, автори якого протягом трьох років збирали дані у 175 закладах роздрібної торгівлі в Нідерландах. Виявили таке: що краще співробітники знали своїх менеджерів і частіше спілкувалися з ними безпосередньо, то негативніше сприймали керівників із вираженими нарцисичними тенденціями. Інакше кажучи, якщо начальник мав обмежені контакти зі своїми підлеглими, його нарцисизм не псував йому репутації. Однак дуже рідко нарцисичний керівник залишався популярним серед підлеглих, близько з ними спілкуючись упродовж тривалого часу. Такі висновки перекликаються з результатами багатьох інших досліджень, які доводять, що нарцисам складно підтримувати довготривалі взаємини.
Жінки й дилема харизми
Пошукайте в інтернеті фразу «відомі лідери» — і серед зображень, які ви побачите за цим запитом, будуть лише фотографії харизматичних лідерів — Барака Обами, Магатми Ґанді, Мартіна Лютера Кінґа, Річарда Бренсона, Стіва Джобса та інших. Такий пошук — це простий і швидкий спосіб отримати уявлення про колективний архетип лідерства. А ще він показує, що харизма залежить від статі, адже єдиними жінками, яких ви побачите на першій сторінці результатів пошуку, будуть Марґарет Тетчер і мати Тереза.
Хоча взаємозв’язок харизми і статі відносно рідко стає предметом академічних досліджень, можна з упевненістю сказати, що жінки в цій ситуації опиняються в невигідному становищі […]На жаль, на лідерських позиціях зовсім небагато жінок, а тому вони не мають змоги посісти центральне місце в організації, яке допомогло б їм налагодити велику кількість зв’язків. А якщо жінкам і дозволяють посісти якісь керівні посади, то зазвичай це лише спосіб «відкупитися» від програм, спрямованих на гендерну рівність. Роб Кайзер і Ванда Воллес, експерти, які вивчають питання лідерства, висловили таке припущення:
жінки демонструють нижчий рівень стратегічних лідерських здібностей саме тому, що їм значно рідше вдається зайняти стратегічне лідерське становище
Водночас жінкам притаманний вищий рівень оперативних лідерських здібностей (а це чудово підходить для ролі менеджера) і нижчий рівень харизми».
«Особисто я не розділяю бізнес на жіночий і чоловічий. Мені здається, що жінки спокійніші та конкуренція між нами не настільки яскрава. І така поведінка зазвичай екстраполюється й на тактику розподілу відповідальності у колективі. Моя жіноча лідерська стратегія – домовлятися і дружити. Мені здається це абсолютно правильним. І ефективність цієї стратегії підтверджена роками успішного бізнесу, — наголошує генеральна директорка видавництва Vivat Юлія Орлова. «Майбутнє бізнесу – за м’якими стратегіями, в той час як конкурентна стратегія поступово втрачає сенс. Але, якщо повернутися до гендерності, то, на жаль, зазвичай у нашому суспільстві чоловік чоловікові допоможе зі значно більшим задоволенням і бажанням, ніж жінка жінці. В цьому сенсі мені дуже близький вислів Мадлен Олбрайт, першої жінки на посаді держсекретаря США:
У суспільстві, де жінки постійно відчувають тиск, наше спасіння — в готовності зрозуміти один одного
Минулого року, під час відвідування засідання ООН у складі жіночої громадської делегації від України, я дізналася, що пані Олбрайт дуже багато робить для вирішення гендерного питання», -говорит Юлія Орлова.
За визнанням Авіви Віттенберґ-Кокс, авторки бізнес-бестселера «Сім кроків до лідерства в гендерно рівноправному бізнесі», книга «Чому так багато некомпетентних чоловіків стають лідерами (і як це змінити)?» — «приголомшливо чесний маніфест, що перетворює традиційні, недостатньо ефективні стандарти чоловічого лідерства на те, що насправді залучає до продуктивної співпраці, надихає і дає плідні результати».
Зовсім скоро книжка вийде друком у видавництві Vivat.
