ТОП-6 літературних шедеврів, які варто прочитати

Чому може навчити художня література

23.12.2020

Вікторія Дробович,
експертка з управління талантами ЕРАМ Ukraine, сертифікований коуч, психоаналітик

Пам’ятаю, в дитинстві ходила у бібліотеку, і дорогою додому котрусь з нових книжок вже прочитувала. Прокинутися о п’ятій ранку перед школою, щоб дочитати цікаву книжку – це теж про мене. Невипадково зараз співпрацюю з компанією, де книгами цікавляться, обмінюються, обговорюють і навіть пишуть. Мова переважно про професійну та управлінську літературу. Є ціла ЕРАМ-бібліотека з електронними книжками, доступ до ресурсу GetAbstract, також в компанії можна долучитися до світової корпоративної спільноти книголюбів.

Завжди маю із собою книжку — вдома, на роботі, в дорозі. Не завжди впевнена, що буде можливість читати, але якщо буде – я готова. Я прочитала чимало книжок, хоча не ставлю щорічних кількісних цілей. Це переважно інтуїтивний вибір, який відповідає моєму інтересу, життєвому періоду чи навіть сезону. Дослідження української читацької аудиторії вказують на її щорічне зменшення або ж переключення на професійну, бізнес літературу. Я ж дотримуюсь іншого підходу. Вважаю, що художня література також навчає і її треба читати. Ділюся своєю підбіркою книжок-2020, які  мене навчили і які я не готова віддати зі своєї бібліотеки.

Фрайгов Гальфдан «Любий Габріель»

Це перше, що спадає на думку після запитання про книжку, яка може навчати. Автор — норвезький літературний критик, журналіст, перекладач, розповідає реальну історію. В ній батько пише лист синові, якому у віці трьох років поставили діагноз аутизм. Зворушливі одкровення батька про те, як непросто може бути з дітьми із таким діагнозом. І взагалі з дітьми. Це роман про маленькі перемоги, коли хлопчику вдавалось те, що інші за замовчуванням вважають звичайними речами. Наприклад, перші спроби спілкуватися. Це також і про періодичні зриви, переживання, але й підтримку батьками один одного. «Любий Габріель» швидко і легко читається. Це добра історія про всеосяжну любов, яка лишає тепло на серці. Окрема її перевага – багато Норвегії. Любителям скандинавської атмосфери особливо раджу.

Чого вчить: приймати чужу інакшість і любити безумовно (любити, бо люблю), бути готовим огортати теплом, щоб не сталося.

Софія Лундберг «Червоний записник»

Це роман – відкриття авторки, за яким слідували переклади на численні мови. Він простий за фабулою. Старенька, хвора жінка на ім’я Доріс живе самотньо в Швеції. Єдина її родичка — внучата племінниця, яка проживає в США. Час від часу вони говорять скайпом. Якось Доріс знаходить свій записник, який колись їй подарував батько. Це телефонна книжка, в якій з кожним роком все більше викреслених контактів. Вона вирішує залишити спогади племінниці про її рідних і про незнайомих людей із червоного записника. Виявляється, старенька Доріс колись працювала моделлю в Парижі, переживала бурхливе кохання і вона має що розказати онуці. Для мене стало відкриттям, якими близькими можуть бути такі стосунки, як попри вік ці дві жінки можуть говорити на рівних.

Чого вчить: підтримувати зв’язок між поколіннями, пробувати порозумітися молоді та людям поважного (чи то пак прекрасного) віку. Потрібно говорити, питати і за розмовами нам можуть відкритися глибокі сенси.

Вільям Фолкнер «Світло в серпні»

Must read для любителів багатогранностей, метафоричних висловлювань та цікавих синтаксичних рішень. Сюжет розгортається на півдні США на початку 20 ст., коли расові питання стоять надзвичайно гостро. Але сам роман в першу чергу про те, що не можна дивитися на речі однобоко: все навколо несе в собі амбівалентність. Глибоковіруюча людина може знущатися з прийомної дитини; у визнаного злочинця може бути інша, світла сторона; альтруїст, який готовий відстоювати та захищати інших, насправді може керуватися зовсім недобрими мотивами.

Чого вчить: уникати навішування ярликів; використовувати критичне мислення; розуміти себе та свої справжні мотиви.  

Сол Беллоу «Гендерсон, повелитель дощу»

Цей роман визначають як один з найкращих цього автора, хоча серед букблогерів він викликає неоднозначні реакції. Роман про пошук себе, своїх сенсів і внутрішніх трансформацій. Син мільйонера, Гендерсон, не викликає особливого співчуття. Слідуючи за своїми нестримними бажаннями, своїми численними «хочу!», він приїздить до Африки, подалі від цивілізації. Там пізнає життя місцевих племен – «гуманістів» та «людожерів» та їх різну філософію. З часом Гендерсон завойовує повагу короля племені, який у свій час вчився в Оксфорді, знає мови і все ж обирає життя у племені. Гендерсон просить його: «Розкажи мені про мене». І той проводить його крізь думки, міркування, щоб герой нарешті зрозумів, «знайшов» себе.

Чого вчить: за масками грубої, агресивної людини можна знайти вразливість того, хто не відчував любові з дитинства. І шлях, як потроху себе віднаходити і повертатися до життя, може бути плутаним, виткий і все ж дарувати відповіді. Для себе зрозуміла, що нобелівських лавреатів треба читати.

Марлен Гаусгофер «За стіною»

Головна героїня, чиє ім’я залишається неназваним, їде у заміський будинок на вікенд. На ранок виявляється, що вона лишилась одна у всьому світі. Героїня натрапляє на скляну прозору стіну, за якою бачить все неживим – закляклі пташки, комахи, люди. Світ за стіною вмирає. Вона не розуміє, що відбувається, на екрані ТБ – білий шум. Її єдині супутники — корова, кішка, собака і власне природа. Героїня згадує свою доньку, колег з роботи і усвідомлює, що насправді вона вже давно ізольована у світі людей, де кожен живе сам собі. Це історія людини, яка приймає невідворотність ситуації, в якої немає пояснення; яка змогла взяти відповідальність на себе і яка пізнає себе по-новому в умовах ізоляції і страху. Читається легко, водночас піднімаються непрості переживання.

Чого вчить: нагадує про силу духу, яка криється у кожній людині, здатність вистояти, зібратися думками і мислити здраво, тримати себе у безпеці.

Тетяна Терен «Сотворіння світу. Сім днів із Тарасом Прохаськом»

Саме стільки авторка провела у Франківську з Тарасом Прохаськом за розмовами про життя, родину, літературу, політику, віру. По суті вони проходять своєрідне «сотворення світу». Ця розмова глибока і спокійна, як і будиночок в селі, в якому часто зупиняється письменник для роботи над книжкою. В ній йдеться про інші цінності на противагу сучасному, часто споживацькому ставленню до життя. Ми зосереджені над тим, щоб ставити цілі і успішно їх досягати, хотіти та отримувати. Ця історія про інше – про пошук і знаходження місця в житті, де може бути надзвичайно добре, натхненно, де можна творити.

Чого вчить: підштовхує до переосмислення своїх цінностей, змушує дивитися на своє життя по-іншому.

***

Ця підбірка дуже персональна. Припускаю, не кожному відгукнуться всі перелічені книжки. І це нормально, на колір і смак товариш не всяк. Складність сучасного читача скоріше в тому, що вибір літератури занадто великий. Зараз для мене аргументом потрапляння книжки у кошик є відзнака світовою професійною премією чи ім’я перекладача. В захопленні від перекладів Наталі Іваничук та Максима Нестлєєва. А як ви обираєте книжки?