Дітям про видатних людей: Письменниця Таня Стус про читання і книжки

Спеціальний проєкт WoMo та видавництва IPIO з популяризації читання дорослими дітям

WoMo cпільно з видавництвом IPIO починають яскравий проєкт популяризації  сімейного читання. У видавництві виходить дитяча серія захоплюючих біографій відомих людей «Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей». Ми вважаємо, що про життя тих, хто змінив світ на краще, потрібно знати більше і брати з них приклад. Книжки — гарний спосіб дізнатися багато корисного, а ще — привід для батьків та дітей провести час разом. Ми запрошуємо відомих матусь і татусів розповісти про їхній читацький досвід.

Книжку «Дивовижні особистості, які змінили ХХ століття», яка знайомить читачів із 20-ма біографіями неймовірних жінок і 20-ма життєписами не менш дивовижних чоловіків, ми запропонували прочитати у родинному колі письменниці Тані Стус. Таня є також літературним критиком, керівницею проєкту промоції дитячого читання «BaraBooka. Простір української дитячої книги», експерткою та співзасновницею рейтингу видань для дітей та підлітків «Рейтинг критика», член журі премій та рейтингів у галузі дитячої літератури та авторкою програм-інтенсивів з літературної освіти для дітей та підлітків.

Як я стала читачкою

Я навчилася читати й закохалася в книжки абсолютно пасивним методом — спостереження й перебування в середовищі.

Народилася я в учительській династії. На полицях у моєї бабусі, в нашому домі завжди було багато книжок, я постійно бачила поруч людей, що читають та ходять брати новинки до бібліотек. І мені дуже подобався запах книжок, доторки до них. Я й сама робила книжки. Складала аркуші, зшивала їх, щось на них писала-малювала. Мабуть, у цьому таки є якась позачасова магія для багатьох дітей, бо, наприклад, усі мої доні теж «виготовляли» книжки, і діти моїх подруг. Феномен просто. Чому ж у країні проблема з дитячим читанням?

Почала я читати у чотири роки, бо вчилася цьому моя старша сестра, а я все чула й запам’ятовувала. І одного разу дуже шокувала своїх батьків, почавши читати вголос вивіски. Ну і відтоді не припиняла. У нас удома читання було не просто звичним і звичайним процесом. Я б навіть сказала, в чомусь для мене цей процес був як сьогодні для багатьох дітей — «залежність» від ґаджетів, від якогось «паралельного світу» історій, дій, подій. На канікулах я могла до 2-ї – 3-ї ночі невідривно читати, поглинати, я б навіть сказала.

Як ми з Орисею читали про відомих людей

Своїх дітей я не змушую читати. Усьому свій час, тим паче – вони перебувають у подібному середовищі. Де багато книжок і люди поруч читають.
«20 дивовижних дівчат/хлопців, які змінили ХХ століття» — це книжка, яка саме для мого «органічного» підходу дуже придатна. Тут є багато чого для такої 7-річної дівчинки, як моя найменша донька: дуже милі, дівчачі-дівчачі портрети персонажів. Для дорослого читача ці ретушовані юні обличчя можуть здатися «солодкавими», а між тим, вони дуже влучні для типу «дівчаток-принцес», як моя Орися (ох, як довго я пручалася її любові до блискіток та рожевого!). І через цю візуальну цукерку ми з нею дібралися до контенту. Для моєї 7-річки тексти ще складні, але для початку ми поговорили про дивовижних людей та виклики, які кидає доля людям і вони змінюють світ.

Чому читання важливе

Що ж це мені дало – така незчисленна кількість прочитаного в дитячі та підліткові роки? Можу аналізувати як професійний редактор та літературознавець. По-перше, це, звісно, мовна та мовленнєва грамотність, навички системного мислення. Ще, певною мірою, – ерудованість. Зараз у дітей, однозначно, незрівнянно більший доступ до можливостей збагачення ерудиції та інтелектуального розвитку. Та книжки є більш продуктивними в цьому, адже інформація відфільтрована. Сьогодні діти спершу мають навчитися розпізнавати вартісність та корисність інформації, яка до них безперешкодно ллється перш за все не через книжки, а потім уже засвоювати їх. Тож раджу батькам показувати дітям пізнавальну альтернативу інтернету – нон-фікшн. А вже потім – за чітко сформованими запитами до гугла, знаходити додаткові цікавинки в продовження читання – у Youtube чи соцмережах.
Крім того, для мене читання як занурення у найрізноманітніші життєві ситуації – від побутових до світоглядних – було важливим життєвим досвідом, точніше – досвідом перед-проживання, підготовки до реальних, персонально моїх викликів, запитань і подій. Власне, читання й визначило мій фах.

 

Підготувала матеріал Тетяна Гордієнко

 

rating

Мы в Facebook