Як заробляти не менше, ніж чоловіки: поради Джессіки Беннет у книзі «Бійцівський клуб феміністок»

Це був бійцівський клуб, але без кривавих боїв. Щомісяця його членкині збиралися в тісному помешканні, ділячись переживаннями щодо панування сексизму на роботі.

Роками ці зустрічі були таємними — дотепер.

Ця книжка містить історії жінок, які зіткнулися з гендерною нерівністю, і дієві лайфхаки, як зарадити собі в таких ситуаціях. Опанувавши їх, ви знатимете, що робити, коли бос повсякчас позирає на декольте або колега-чоловік змушує робити йому каву. Авторка наголошує: наша сила — у кількості. Тепер як ніколи жінки й чоловіки повинні об’єднатися та навчитися не нехтувати власними досягненнями через гендерні стереотипи. Завдяки слушним порадам Джессіки Беннетт ви здобудете впевненість і рішучість, щоб зрештою змінити упередження стосовно жінок як у сім’ї, так і на робочому місці.

Уривок з книги Джессіки Беннетт «Бійцівський клуб феміністок»

Йди до біса  і плати мені

«Просячи грошей, я автоматично почуваюся брудною». Це слова жінки-письменниці, яка у вітальні на Мангеттені пояснювала компанії подруг, що намагалася набратися мужності, щоб попросити в редактора підписання контракту. «Я хочу, щоб мені платили, але усвідомлюю, що думаю приблизно так: я така собі письменниця, ― пояснила вона. — Коли доходить до грошей, то відчуваю, що нічого не варта». Ця жінка могла бути молодшою версією мене — та все ж таки розмова відбувалася не в межах мого бійцівського клубу, а в групі з підвищення самосвідомості (1970-ті роки, записано в «Нью-Йорк Таймс»). Ех, як мало змінилося…

Уперше я вела перемовини про зарплату, довідавшись, скільки за подібну роботу отримує приятель — і що насправді це в тисячі (взагалі-то у десятки тисяч) більше, ніж те, що отримую я. Мені не підсунули анонімки, у якій ішлося, що я заробляю менше (як сталося із Ліллі Ледбеттер, співробітницею Goodyear, яку назвали Поборниця справедливої оплати праці). Усе набагато простіше. Одного дня, коли ми розмовляли про роботу, я просто запитала про зарплату, і він сам розповів. Зрозумівши, наскільки менше я заробляю, він заохотив мене просити більше.

Та попри це раніше я ніколи не просила більше грошей, і сама ідея мене бентежила. У школі нас не вчать мистецтва переговорів. Тому я стала документувати кожне досягнення, про яке лише могла згадати. Я просила редакторів, яким подобалася моя робота, поручитися за мене. Я редагувала й редагувала свій список досягнень. Тоді примусила себе надіслати босу електронний лист із проханням про зустріч для обговорення «мого майбутнього». Протягом наступних шести годин я перевіряла свою електронну скриньку, як навіжена, переконуючи себе, що взагалі не мала цього робити. А що як він відмовить? А що як подумає, що я самовпевнена? А що як узагалі не відповість?

Легко не буде: переговори — це відстій. Це важко, тривожно, незручно, ризиковано — незалежно від вашої статі. Деяким людям це добре вдається; трапляються фріки, які насолоджуються перемовинами. Але більшість людей, яких знаю, радше робитимуть будь-що, аби не це (і ми часто уникаємо переговорів, платячи за це високу ціну).

Але переговори, коли ви жінка ― це зовсім інша історія. Ми легко обговорюємо оргазми й туалетні звички, але коли доходить до грошей, раптово заклякаємо. І тоді ми стикаємося з абсурдним лабіринтом викликів — навіть найкраща порада потребує від нас відповідати гендерним стереотипам (ну, знаєте… усміхатися!). Того, першого, разу я отримала підвищення, але вести переговори простіше не стало. Я просто не люблю цього робити. Але я здійснила достатньо досліджень, щоб знати, що повинна це робити — і що є прості тактики, які може взяти на озброєння кожна жінка (наприклад, той факт, що жінки краще вміють вести перемовини, коли їм кажуть, що робити так цілком ОК, — тож ось вона я, кажу, що це ОК!).

Не приймайте мої поради щодо перемовин тільки тому, що я хороша перемовниця. Натомість приймайте їх тому, що в мене це виходить дуже погано, а це означає, що я вельми ґрунтовно проаналізувала літературу, щоб навчитися робити це краще.

Годі вигадувати відмовки

О так, ця гра мені відома. Відмовки бувають такі.

► Я однаково йду звідси.

► Зараз не слушний час.

► Я не певна, чого хочу.

► Я погано веду перемовини.

► У компанії справи не дуже добрі.

► Ця людина ненавидить мене.

► Я не хочу дістати відкоша.

► Я працювала недостатньо добре.

Усе ОК, якщо ви не знайшли своєї відмовки в наведеному вище списку. Хоч би яка була відмовка, запитайте себе: якщо я це зроблю ― навіть попри дуже переконливі причини, чому я не повинна цього робити, ― що найгірше може статися? Я відповім на це запитання замість вас: бос скаже «ні». А що ви робитимете, якщо бос скаже «ні»? Я дам вам три варіанти: ви можете сказати, що розчаровані; запитати, що можете поліпшити у своїй роботі; скласти план для перевірки через шість місяців. Ви можете зробити це і почати шукати нову роботу. Або можете піти. Хоч би що ви обрали, жоден із варіантів — не кінець світу. Припиніть шукати відмовки.

Проти чого ви повстаєте

Розмір заробітної плати – реальний

Нині в Америці жінка, яка працює повний робочий день, у середньому заробляє 79 центів, а чоловік — долар.  Афроамериканські жінки заробляють 64 центи, а латиноамериканки ― 542. Про ці цифри багато суперечок — насамперед, що не беруть до уваги вибір роботи або що жінки беруть відпустку з догляду за дитиною. Обидва аргументи правильні. Але знаєте, що? Навіть коли берете до уваги вибір роботи, і порівнюєте бездітних жінок і чоловіків, які закінчили однакові коледжі, і контролюєте такі речі, як середній бал, відпрацьовані години й відпустки, розрив залишається: у перший рік після закінчення коледжу жінки отримають лише 93% від того, що заробляють їхні колеги-чоловіки.

Жінки, які не просять

Ага: ймовірність, що жінки вестимуть переговори щодо зарплатні, на чверть така сама, як і що їх вестимуть чоловіки; і жінки вимагають менше грошей, попри дослідження, які свідчать, що співробітники, які ведуть переговори, отримують підвищення на 17 місяців раніше, ніж ті, хто цього не робить. Не питаючи, ви не просто сприяєте розриву в розмірі заробітної платні. Це сприяє упередженості, яка взагалі не дає жінкам запитувати про гроші.

Жінки, які просять – нахаби

Жінок, які ведуть переговори, з більшою імовірністю розглядають як нахаб ― й іноді вони мають менше шансів отримати роботу.

Обережно, ошуканка

Під час переговорів жінкам брешуть частіше, ніж чоловікам, причому як жінки, так і чоловіки. До прикладу: «Просто зараз це не закладено в нашому бюджеті» або «Зараз не дуже вдалий час», коли насправді час вельми вдалий. Цікаво також, що, хоча чоловіки й жінки обманюють часто, дослідження свідчать, що жінки брешуть, щоб приховати свої почуття, а чоловіки ― щоб заощадити гроші, перемогти в суперечці чи отримати те, чого хочуть, — тобто все, що «грає» на переговорах. Намагайтеся уважно слухати: що ріже вухо? Будьте готові оскаржити (з повагою) непевні відповіді.

Закладіть основу

Ведіть перелік

Переговори — це ще одна нагода передати аркуш паперу (або пізніше лист електронною поштою), перераховуючи всі свої досягнення. Поміркуйте над тим, щоб внести до списку таке:

► Який внесок ви зробили до прибутку або іміджу компанії.

► Конкретні приклади ваших внесків.

► Дані, що доводять внесок: звіт про продажі або електронний лист від боса чи клієнта, у якому йдеться, що ви чудово виконали свою роботу, абощо.

Залучіть на свій бік колег

Зверніться до всіх людей, зацікавлених у ваших перемовинах. Чи захочуть вони бути вашими «адвокатами» після того, як ви зробите запит? Чи дадуть вони позитивний відгук, якщо бос їх запитає? Ці люди можуть і не відіграти активної ролі, але подумайте про них як про свою підтримку, якщо переговори стають напруженими.

Знайте поточну ставку

Можливо, вам незручно запитувати колег, скільки вони заробляють (до того ж це може суперечити політиці компанії). Але дізнайтеся основні відомості про поточні ставки, щоб ваш запит не видавався абсурдним (якщо виникають сумніви, спробуйте Glassdoor, PayScale або Salary.com). Дослідження Лінди Бабкок і Ханни Райлі Боулз, професорок Університету Карнеґі-Меллон і Гарварда відповідно, виявили, що жінки успішніші в переговорах, коли є менша неоднозначність відповідних стандартів, тобто будь-яка система координат у вашій галузі або в межах компанії може допомогти вам довести свою правоту.

Сформулюйте, що саме ви хочете просити

Ви не можете просто підійти до боса й просити підвищення, коли вам цього захочеться, тому обирайте час мудро. Не беріться до переговорів, коли обурені або гніваєтеся. Поміркуйте про ідеальний час запитати щось у менеджерки (не підстерігайте її у вбиральні). Природно, що найкращий час для переговорів — після того, як ви чудово виконали свою роботу. Ще краще, якщо це відбудеться під час вашої щорічної доповіді (або за подібної ситуації). Якщо ж ні, то чи не заплановано час наступної доповіді? Чи може ваше прохання почекати до того моменту? Розгляньте варіанти.

Знайте, що просите

Перш ніж зайти до боса, переконайтеся, що маєте конкретний «запит» — сума в доларах, точна назва, власна вигода. Можливо, ці цифри вам і не знадобляться, але намагайтеся уникнути знизування плечима, коли запитають, чого ви хочете. Роботодавець із радістю вирішить замість вас.

Придбати книгу можна тут