Надя Куприненко, обозреватель WoMo
Не так давно спалахнула тенденція народжувати вдома, ведучи прямий ефір у соцмережах. Красива майбутня мама красиво народжує в красивому інтер’єрі з допомогою чоловіка і спеціально запрошеної «доли», яка контролює процес. Оскільки у нашій країні не існує законодавчого урегулювання домашніх пологів, такі історії розкололи суспільство навпіл – хтось відстоює право жінки самій вирішувати, народжувати вдома чи у лікарні, а хтось жорстко засуджує домашні пологи, мотивуючи це тим, що у будь-який момент все може піти не так, як передбачено красивою картинкою.
Щодня ми працюємо на інфофронті, виствілюючи подвиги українських жінок та впливаючи на світову спільноту інформаційно.
Ми просимо нас підтримати, аби ми й надалі могли виконувати нашу місію на шляху до української перемоги
Підтримати womo.ua
Фільм «Фрагменти жінки», що вийшов на стрімінговій платформі Netflix, описує якраз другий випадок – коли рішення народжувати вдома призводить до смерті бажаної дитини і руйнує життя молодого подружжя.
Історія починається з того, що прораб Шон, у виконанні Шаї ЛаБафа, поспішає добудувати міст через ріку, який першою перетне його донька, що ось-ось має народитися.
Після кількахвилинного знайомства з повсякденним життям молодої сім’ї оператор Бенджамін Лоб одним півгодинним кадром, з документальною достовірністю демонструє фізично болісну сцену пологів. Камера супроводжує породілю Марту (Ванесса Кірбі) з одної кімнати в іншу, вихоплює крупні і загальні плани – і все це без жодної монтажної вклейки.
Низка обставин (рішення продовжувати пологи вдома, заміна акушерки в останній момент) призводить до трагедії – щойнонароджена в муках дитина, якій батьки вже встигають сказати «привіт», помирає просто у них на руках.
Останні новини
Втративши плід кохання, пара втрачає і саме кохання. Стосунки між членами молодої родини дають тріщину, обидва шукають розради на стороні, міст, який будував Шон, і який є однією з основних метафор у фільмі, розведено. Внутрішній світ Марти розкладається на фрагменти: післяродова білизна на жінці, яка народила даремно, довгі погляди колег, зів’ялі вазони в заможному будинку, які більше нікого не цікавлять, істерична принциповість з приводу правильного написання імені дитини на надгробку, залишки лаку на нігтях, який тримається там ще з пологів, гора брудного посуду у кухонній раковині, пропалений сигаретою гімнастичний м’яч, з допомогою якого вагітні виконують вправи, і дитячі долоні на віконному склі вагону метро.
Так режисер Корнель Мундруцо у співавторстві зі своєю дівчиною, сценаристкою Катею Вебер, демонструють власні дослідження внутрішнього світу жінки, що зазнала непоправної втрати. Препарують той світ і розкладають його на частини. На ті самі, які розглядає Марта, прийшовши до дослідницького інституту, куди, погарячкувавши, вирішила віддати тіло дитини: зародки різного ступеню розвитку, крупні плани анатомічної будови руки людини з усіма сухожиллями і м’язами…
Яблуко у «Фрагментах жінки» не просто міфологічний символ розбрату між коханими людьми, а й символ нового життя. Марта протягом фільму збирає кісточки з яблук, щоб проростити паростки і дати нове життя, довести справу до кінця.
Другорядна роль матері Марти, яку виконує Еллен Берстін, водночас є і ключовою. Літня заможна жінка має непрості стосунки з донькою, відверто не любить зятя, і вона ж змушує подати в суд на акушерку. Сцена в суді – сцена всепрощення, де Марта пробачає акушерці, пробачає матері і собі. Нарешті відновлено міст між поколіннями, а з кісточок яблук, які Марта заходилася пророщувати, з’являються паростки. Міст, який будував Шон, знову зведено до купи, і на цьому мості Марта розвіює прах дитини, якій не судилося перебігти по ньому на інший берег.
Фінал фільму за настроєм і атмосферою дисонує з усією попередньою історією, зате нарешті дозволяє видихнути. Зникає мряка і сірість, з’являються яскраві фарби і сонце. Маленька світловолоса дівчинка біжить по зеленій траві до яблуні, залазить на дерево і тягнеться за плодом.
Дерево дало свої плоди.
Світова прем’єра фільму відбулася 4 вересня 2020 року на 77-му Венеційському фестивалі, де Ванесса Кірбі отримала Кубок Вольпи за кращу жіночу роль. Судячи з усього, вона побореться і за «Оскара» у цій же номінації, а от Шаю ЛаБафа «Оскар» цього року проігнорує через звинувачення актора у насильстві.
