Анастасія НіколаєнкоЧорний одяг, темне, пофарбоване волосся й підведені очі; прогулянки на цвинтарі, специфічна музика та вірші про смерть; широкі штани, реп і графіті на стінах; металеві ланцюги, поголені голови з ірокезами й «стіли» — навколо існування субкультур десятиліттями точаться різноманітні дискусії. Дехто називає їх даниною підлітковому бунтарству, а інші вважають радикальними течіями, які можуть містити загрозу для суспільства. Але що насправді ховається за яскравими образами і які цінності транслюють ці на перший погляд «дивні» угруповання? Який зв’язок між першими субкультурами, які виникали на території України, й сучасністю? І чому декому з нас саме так хочеться представляти себе світові?
Українська фольклористка й антропологиня Дар’я Анцибор у своїй книзі «Дреди, батли і “стіли”», яка скоро вийде у видавництві «Лабораторія», дослідила, як українська молодь впродовж століть виборювала своє право на культурну ідентичність — від перших течій у періоди імперських та радянських часів й аж до незалежності.
Готи як субкультура зародилися на основі панку наприкінці 1970-х у Великій Британії та Норвегії. Тоді відбувалося становлення нового музичного стилю — готичного року. Дехто називає датою народження готики 1979-й, коли гурт Bauhaus уперше виконав у цьому стилі пісню Bela Lugosi’s Dead.
Готи — це реальна назва германського племінного союзу, що утворився у Скандинавії на початку нашої ери. Звідти вони переселилися до Криму й північного Причорномор’я, нападали на Римську імперію і розділилися на вестготів та остготів.
Історики кажуть, що готи першими почали Велике переселення народів. Через їхню, напевно, не дуже ввічливу манеру спілкування багато європейських мов словом готський позначали варварське та брутальне ставлення. Пізніше готичною, тобто варварською й штучною, почали називати архітектуру часів Середньовіччя.
Для самої субкультури епохальним став 1982 рік. Тоді відкрився культовий лондонський клуб Batcave («Печера кажанів»). Тут сформувалася перша хвиля готичної культури. І саме тут налагоджувалися зв’язки й народжувався готичний стиль — як у музиці, так і в моді. До речі, прихильників ранніх гот-рокових гуртів досі часом називають беткейверами.
До музикантів першої хвилі належать: Bauhaus, Joy Division, The Cure, Siouxsie & The Banshees, Specimen, The Sisters Of Mercy та інші. Для них характерне монотонне звучання, активні баси й низькі голоси виконавців. Поступово довкола цих гуртів стала об’єднуватися молодь, переймаючи їхній стиль.
Назва субкультури прийшла з літературного стилю. У XVIII столітті з’являються романи жахіть, де події часто відбуваються у середньовічних замках і готичних соборах. Тож ці твори називають готичними. У романах зображували цвинтарі, ожилих мерців, вампірів, викликання духів, загадкові вбивства й трагічну любов. Усе це викликало не тільки страх і моторошні відчуття, але й велике зацікавлення. Так поступово завдяки цим творам утверджувалася готична естетика. Вона пов’язана з потойбіччям і невідомим, похмура, але приваблива й по-своєму романтична.
Як зазначають дослідники, готична субкультура сформувалася на хвилі розчарування після програшу «молодіжної революції» наприкінці 1960-х. Молодь хвилювали питання, як жити у світі, де є постійна загроза ядерної війни, тероризму, екологічної кризи, а в кожному випуску новин розповідають про прийдешній апокаліпсис. І для частини вихід знайшовся у тому, щоб переосмислити смерть і зробити супутницею свого життя.
Готи вигадували специфічний стиль в одязі, музиці й навіть танцях. Дехто ці рухи на танцмайданчиках називав траурними танцями чи антитанцями. Окрім того, у субкультурі розвинувся свій чорний гумор, який психологічно долав страх перед смертю. Є навіть жанр готичних коміксів.
Готика виникла на базі панку, тож перейняла звідти чимало елементів. Наприклад, ірокези, виголені скроні, пірсинг, металеві ланцюги, нашийники, шкірянки, шипи тощо.
Великий вплив на імідж готів справляли чорно-білі горори 1920–1930-х років, особливо «Дракула» й «Носферату». Деякі музичні гурти навіть обирали собі назви, надихаючись цими фільмами.
Для цієї субкультури зовнішній вигляд має виняткове значення. В образі гармонійно поєднують вишуканість і витонченість із похмурим, таємничим, депресивним внутрішнім станом. Для готів важливі усамітнення й самовдосконалення. Багато учасників люблять вибиратися на природу, можуть збиратися на кладовищах. Цвинтар сприймають як місце, куди можна втекти від повсякденних проблем і знайти спокій.
Готи люблять чорне в усьому. Головними елементами стилю є чорний одяг, специфічний макіяж, металеві й срібні прикраси. Золоті не визнають, бо вони асоціюються із сонячним світлом. У чорне фарбують волосся, нігті й губи. На обличчя для контрасту наносять білила. Вигляд загалом мав бути блідим, хворобливим, худим, що наближує до мертвецького й вампірського образів.
Полюбляють плащі й темні окуляри. Ті з готів, хто вдягається у вікторіанському образі, носять довгі сукні з корсетами, жабо, мереживо, сюртуки й циліндри. Цей стиль популяризували не тільки романи й фільми, але й гурти на кшталт Lacrimosa.
Субкультура використовує багато традиційної символіки, пов’язаної зі смертю. Наприклад, анх — давньоєгипетський символ безсмертя, кельтські хрести, труни, черепи тощо. Готичні романи привнесли моду на містичні предмети: пентаграми, кажанів і черепи.
Готи дуже творчо підходять до своєї репрезентації. Наприклад, індивідуально замовляють одяг і прикраси або роблять їх самі. Багато читають, особливо про періоди Середньовіччя, Просвітництва, вікторіанську епоху, фольклорні теми (здебільшого довкола танатологічних практик, вампірів і привидів) і наукову фантастику. Останнє особливо стосується кіберготів, які наслідують комп’ютерні ігри й люблять клубні вечірки.
В Україні готи масово з’явилися на початку 2000-х. Розквіт випав, як і взагалі в більшості субкультур, на 2006– 2008 роки.
У Києві збиралися на Подолі, у Трубі. Дуже любили Флорівський цвинтар, що на Замковій горі, і мусульманське кладовище на Щекавиці.
Львівські готи приходили на Личаківське кладовище.
У Житомирі готи й сатаністи особливо любили старий польський цвинтар. Видавець Ілля Стронґовський згадував: «Ці субкультури збиралися там іще з дев’яностих. Вони були конструктивні. Відновлювали нагробки й прибирали після вандалів, яких тоді було немало. Готи не хотіли, щоб ті псували їм атмосферу».
Представники гот-спільноти, звісно ж, відвідували тематичні фестивалі. Олексій Суп, вокаліст гурту «Кадриль», розповідав про Return to the Batcave Festival, на якому він виступав: «Це один із найбільших щорічних фестивалів Європи, який відбувається у польському Вроцлаві. Там можна відчути справжній вайб гот-субкультури. Протягом трьох днів гурти з усього світу грають олдскульний дез-рок, гот-панк і пост-панк. Що в цьому цікавого? По-перше, фестиваль відбувається в засквотованому приміщенні. Тобто в закинутій будівлі. По-друге, на території є мапа світу, де кожен відвідувач може позначити, звідки він, і географія вражає. По-третє, майже всі відвідувачі підтримують класичний дрескод: вінклпікери, дезховки, бліді обличчя, багато темного макіяжу.
Музиканти, що відіграють сет, часто залишаються тусити, і ти легко можеш із ними поспілкуватися й випити чогось. Немає жодного поділу на відвідувачів і виконавців. Урешті за три дні фестивалю з’являється атмосфера великої родини, бо людей більш ніж триста, і всі стають близькими. Як закінчується фест, то йдеш із подивом по вулиці й думаєш, чого це люди ходять без дезховків».
Усередині субкультури є два великих напрями. Перший — готи, які слухають «традиційні» жанри: гот-рок, пост-панк, дарквейв. Другий — ті, хто слухає жанри, що виникли пізніше: EBM, дарк-електро та інші. Через відмінності між цими двома напрямами утворилося дві течії, учасники яких відвідують різні заходи, тусуються на різних майданчиках, по-різному вдягаються і мають своє розуміння готики.
Усередині кожної із цих груп точаться дискусії довкола того, що можна називати справжньою готикою. Тож (як ми вже бачили з емо) є поділ на тру-готів і позерів. Тобто на тих, хто розбирається у стилях, історії, моді й ідеології готів, і на тих, хто просто намагається косити як під готів. Традиційно прилітає за це підліткам, які ще шукають себе й пробують різні стилі.
Багато початківців спершу слухали популярні гурти, які грали значно легшу музику, як-от НІМ чи Evanescence. Фанаток гурту НІМ жартома називали херками, утворюючи це слово від жіночої версії — HER. Хоча насправді назва гурту є абревіатурою від His Infernal Majesty, а не англійським займенником him.
В Україні є чимало відомих гот-рок гуртів. Найвідомішим і найстарішим гуртом, що грає українську готику, є «Кому вниз». Одним із перших є також Necropolis, який з’явився 1991 року. Пізніше він перейменувався на Dollheads. З 1995 pоку є ще такий гурт, як The Nightchild. Серед активних сучасних гуртів — київські «Кадриль», Old Cat’s Drama, Gentle Ropes, Zwyntar, запорізький The Last Passenger, а також рівненський Cold Comfort.
В Україні були популярними кілька готичних фестивалів, особливо київські «Діти Ночі» й Halloween Horror Night.
Серед українських виконавців є такі, які використовували готичні образи візуально й музично: ранні «Скрябін», Ірина Білик (наприклад, пісні «А я пливу у човні», «Я іду на війну»), Марія Бурмака («Де ти тепер?»), естетика «ДахаБрахи» й готичного фрик-кабаре Dakh Daughters тощо.
Готи лишаються субкультурою, яка досі зберігає певну активність.