До Дня матері WoMo підготувало серію матеріалів, де розпитали в українок про їхнє ставлення до материнства. Ми розповіли про захисниць, які захищають нашу державу та їхні інсайти, розповіли, чого наших героїнь навчили матусі. В останньому матеріалі до Дня матері WoMo розповідає про родину Христини і Григорія Решетник.
Як ви вважаєте, ким важче бути: татом чи мамою?
Григорій: У мене є легка відповідь: мамою бути важче. Для дитини мама є мама, і тато не може замінити тепло і почуття, яке дитині дарує жінка. Якщо питання про навантаження, хто більш тягне в будинку, то можна почати з того, що я був присутній на всіх пологах. І це було дуже емоційно щоразу. Це — круто, що я — тато, і моя зона відповідальності за комфорт моєї родини дуже велика з урахуванням трьох синів. Але бути мамою ще складніше, починаючи від вагітності і завершуючи цілодобовою емоційною прив’язкою до дітей. Я, наприклад, з татом можу говорити телефоном два рази на тиждень, а ось з мамою спілкуюсь щодня. І впродовж усіх цих років з восени до весни мама постійно мене питає, чи надягнув я шапку…. А бути багатодітною мамою, коли на тобі троє дітей з різними графіками життя, різні вподобання в їжі, і ти при цьому ще й хочеш бути цікавою собі та чоловікові для збереження гармонійних стосунків, розвиватися, тому що хочеш заробляти власні кошти, ти хочеш працювати на улюбленій роботі… Такий тягар щоденних задач та внутрішніх побажань вимагає від жінки володіння мистецтвом встигати абсолютно все.
Христина: Я не хотіла б бути чоловіком, бо мені краще з цим списком своїх задач. Мені краще бути жінкою, значить бути мамою.
Що значить для вас бути матір’ю?
Христина: А бути мамою дуже класне відчуття, і я завжди мріяла про те, що матиму багато дітей. І у першому інтерв’ю, коли ми ще взагалі не планували дітей, бо тільки побрались, я казала, що в нас буде четверо дітей: три хлопчики і дівчинка. Хлопчики уже є… Наші діти дарують такі емоції та почуття от такого щастя, які ти не можеш навіть пояснити. Коли вони тебе обіймають, коли вони біжать та щиро радіють твоєму поверненню, коли кажуть перший раз слово «мама». Нелегко бути мамою, але це так круто! У моїй багатозадачності є кайф від життя, бо я постійно комусь потрібна та рухаюсь вперед. І я так підтримую себе у думці, що все буде добре.
Чому вас навчили діти?
Григорій: Діти такі просунуті у сучасних гаджетах, у зацікавленості в отриманні нової інформації якомога швидше, що мені здається: вони все життя нас будуть вчити. І я, чесно кажучи, не думав, що так швидко втрачатиму свою актуальність і прогресивність в їхніх очах. Вони вже краще за мене грають у шахи, у футбол… Сучасні діти мають величезний спектр пропозиції — і ти їм даєш змогу спробувати все, щоб вони хоч на чомусь зупинились і визначились в цьому житті.
Григорій та Христина Решетники з батьками Григорія
Христина: Я — мама хлопчиків, і діти мене навчили активних видів спорту. Хоча я завжди була в дитинстві непосидючою. Мені здається, що мій тато теж мріяв про сина, тому він мене навчив ще в маленькому віці кататися на роликах, грати в настільний теніс, ходити на рибалку, я можу ремонтувати крани та розетки. Мама завжди, коли тата не було вдома, мені казала: «Доцю, подивись, будь ласка, там щось поламалось…» І вона знає, що я візьму будь-який гайковий ключ і підкручу, як треба. Але з хлопцями я навчилася круто грати в футбол. Дмитрик дуже любить футбол — це знову ж таки татова теж заслуга. І він стає на ворота та вимагає, щоб я пробивала пенальті. Потім ми міняємось місцями… Раніше він дуже багато робив мені зауважень, а тут нещодавно каже: «Мамо, ну ти класно вже граєш! Нормально ти вже б’єш! Молодець, з тебе футболіст ще вийде!». Ви ж розумієте, що з такими компліментами у великому футболі в мене ще все попереду! Діти повернули мені прогулянки на велосипеді, на роликах, баскетбол, плавання. Я, мабуть, відпрацювала з хлопчиками всі гештальти, і тепер готова до появи дівчинки.
Яка головна настанова вашої матері, яка допомагає вам у житті і ви хочете цьому навчити ваших дітей?
Христина: Мама завжди вважала, що сучасна жінка повинна мати професію, розвиватися, мати власні кошти та жити з активною життєвою позицією. Вона працювала все життя і показувала своїм прикладом, що жінка не повинна сидіти вдома та варити борщі, хоча створення затишку та повної чаші щодня є теж величезною за кількістю справ роботою. Інколи набагато легше на роботі, ніж вдома. Мама мене привчала любові до хатніх справ, і я з дитинства готувала їжу, прибирала в домі. І долати проблеми з усмішкою – це теж від мами.
Григорій Решетник з батьками
А від мами Олі, від Гришиної мами, я почерпнула основне: «Треба відчути той момент, коли настав час сина відпустити від себе, щоб він знайшов своє щастя треба, створив свою родину та дати йому шанс розвиватись і як чоловікові, і як батькові». Ці мудрі слова вона сказала, коли ми приїхали знайомитися з батьками Гриши до Миколаєва. І як тричі мати хлопчиків я у момент знайомства з обраницями синів буду поводитись так, як під час знайомства поводилась мама Оля. Навіть задовго до їх рішення одружуватись, наприклад, вони забажають навчатись в іншому місті, я усвідомлюю, що повинна знайти у собі сили обірвати, так би мовити, цю пуповину для того, щоб в кожного з них життя склалося так, як вони цього хочуть. І я дуже вдячна мамі Олі за цю мудрість.
Григорій: Я вдячний мамі за те, що вона, як левиця, завжди відстоювала сімейні цінності та вірила у дітей. Я від неї успадкував цю віру у своїх синів, бо на собі відчув, як суцільна материнська любов дуже сильно надихає. І така мудрість дала чудові результати.
Чи називаєте свекруху та тещу мамою? Так було від початку?
Григорій: Я почав називати свою тещу мамою з дня весілля. Христинка теж тоді так вчинила. На нашому весіллі, яке відбулось 15 років назад, ведучий покликав наших батьків та сказав: «За традицією, ви маєте назвати Вікторію Тарасівну і Дмитра Євгеновича від сьогодні «мама» та «тато». І ми всі хочемо при свідках це почути»…Я кажу: «Тато і мама». Потім така ж процедура була стосовно моїх батьків – Ольги Вікторівни та Івана Григоровича. І Христинка каже: «Мама і тато». В нас одразу склались такі класні дуже стосунки, що, якби не треба було чекати весілля, ми б і так це зробили.
І мені здається, що така легкий прийом тамади багатьом би полегшив цей процес, бо я знаю багато людей, хто так і не може перейти з імені та по батькові на «тато» та «мама». Ми з дружиною виросли у міцних родинах. Мої батьки понад 40 років разом. Христинкини – стільки ж. І мої батьки бабусь та дідусів називали батьками.
Як зберегти стосунки, якщо теща чи свекруха ображається, що ви її не називаєте мамою?
Григорій: Я усвідомлюю, що причини тому є різними. У когось з рідною матір’ю такі важкі стосунки чи трагічні спогади через її алкоголізм та побої, що це слово має негативне забарвлення. Багато разів я чув: «У мене одна мама, яка мені дала життя». Як може жінка, яку я знаю нетривалий час, бути теж моєю мамою? У мене може бути з десяток шлюбів, і я матиму з десяток мам?».
Мені здається, нашим людям бути трішки поблажливішими. Якщо людина в силу якихось трагічних обставин не хоче називати тещу чи свекруху «мамою», в цьому немає взагалі ніяких проблем. Проблеми виникають не через слово «мама», а через недомовки. Люди не вміють спілкуватися, пояснювати моменти, через які виникає така ситуація. І якщо все не прояснити, то стосунки цих молодят можуть призвести до краху. Слава Богу, що є той зять чи невістка, які люблять твою доньку чи сина. Образи у цьому питанні є доказом того, що батьки не можуть відпустити своїх дітей та продовжують боротись за їх увагу тепер вже з їх обранцями. Час вже розуміти, що у ваших дорослих сина чи доньки вже своя сім’я, свої стосунки. І цінним є бути дотичними до родинного щастя, радіти йому, а не ставати між цим подружжям та конкурувати з зятем за увагу доньки.
Христина: Я по-іншому зараз висловлюсь, бо для мене батьки — це святі люди. Знаєте, лише зараз багато хто починає розуміти, наскільки пощастило тим, у кого є можливість зателефонувати мамі та таткові та взагалі кого-небудь назвати «мамою» та «татом». Теж стосується і батьків мого чоловіка, бо для мене вони теж батьки, бо я відчуваю їх любов до себе.
