16 грудня окупанти завдали ракетного удару по Кривому Рогу. Одна з ракет влучила у будинок подружжя з двома маленькими дітьми. 7-річна дівчинка опинилася під завалом, а її ніжки затисло плитами. Своєю історією поділилася 41-річна Марина, родина якої 16 грудня втратила будинок та мало не втратила доньку.
Щодня ми працюємо на інфофронті, виствілюючи подвиги українських жінок та впливаючи на світову спільноту інформаційно.
Ми просимо нас підтримати, аби ми й надалі могли виконувати нашу місію на шляху до української перемоги
Підтримати womo.uaРодина з Кривого Рогу, яка працювала на шахті, звикла до небезпеки, та російська ракета перевернула життя сім’ї з ніг на голову.
Читайте також: Обстріл Миколаївщини: загинуло подружжя, їх маленького сина шпиталізували з пораненнями
«Ранок 16 грудня. Це був звичайний ранок, чоловік тільки повернувся з нічної. Пішов будити нашу середню доньку — 7-річну Варю на уроки, але загули сирени. Тому ми вчотирьох (старша донька живе окремо) просто у піжамах пішли снідати. Близько 9-ї ранку чоловік зібрався спати. Молодша донька попросилася до нього на ручки, і разом вони пішли з кухні. Через 2-3 секунди Варя сказала: «Мамо, там літак у небі». Я не повірила. В той час пролунав голосний хлопок, ми з дочкою побігли в коридор, аж тут страшенний вибух. Все навколо почало руйнуватися: падали стіни, металопластикові вікна вилітали в кімнати, ніби папірці. Здійнялася величезна хмара пилу, почало смердіти горілим. Я не бачила ані чоловіка, ані дітей, навіть свої руки не бачила. Коли пил трохи осів, я розгледіла чоловіка: він стояв у кімнаті, закриваючи собою дитину, яка все ще була у нього на руках. Біля них лежали балконні двері, які вибило у кімнату. Все було у склі».
За словами Марини, коли вона повернулася в інший бік, то почула крики доньки Варі, яка була посеред завалу. Від вибуху стіни будинку почали падати одна на одну, як доміно.
Останні новини
Читайте також: Історія про незламність: родина з Маріуполя відкрила ще одну пекарню на Тернопільщині
«У голові в мене була одна думка: моя дитина має дихати. І я полізла в завал, щоб розчистити їй доступ до кисню. Потім прибіг чоловік, дав мені молодшу 3-річну дитину і продовжив розгрібати завал. Варя була у свідомості, все просила дати їй улюблену іграшку — білого ведмедика. Чоловік зміг звільнити її голову, плечі, спину, але плитами затисло ніжки. На той час вже приїхали рятувальники. Вони було на тому місці, що раніше було стріхою, але не могли спуститися до нас, бо під вагою завал міг посунутися і вбити дитину. Я не знаю, як мій чоловік зміг звільнити доньку, звідки взялися ті надлюдські сили, щоб ворушити брили, які підіймають технікою. Але він зміг».
Фото: проєкт «Незламна мама»
Коли дівчинку витягли з-піл завалу, десь у будинку почалася пожежа. У квартиру повалив чорний дим. Родині було нічим дихати, тож вони почали вибиратися з будинку по уламках стін.
Читайте також: У Міноборони розповіли, чи планується обов’язкова мобілізація медикинь в Україні
«Ми дивом врятувалися. Варю потримали добу в реанімації та ще тиждень у лікарні, щоб наглядати, чи не з’являться наслідки сильного стискання. Чоловіка посікло склом, коли він закривав своїм тілом молодшу дитину. Але ми вижили».
Фото: проєкт «Незламна мама»
Також Марина розповіла, що намагалася додзвонитися друзям-сусідам, але марно. Тіло сусідки знайшли на першому поверсі будинку. Їхня маленька дитина також загинула на місці, а чоловік потрапив у лікарню.
Читайте також: «Жінки зі сталі» провели «бойове злагодження», де буди презентовані книги «Незламні» та «Очі Маріуполя»
Разом з іншими жінками та дітьми, які постраждали від війни, Марина з доньками три тижні проходили психоемоційну реабілітацію на проєкті «Незламна мама», на спільній зміні від «Фонду Маша» та Гуманітарного проєкту Saving Lives, де змогла позбутися почуття провини.
