Оксана Хромова
До національного переліку нематеріальної культурної спадщини додали чотири нових елементи. Про це повідомило Міністерство культури та інформаційної політики.
Наразі список доповнили:
- традиція приготування та споживання каші «Зозулі» на Вінниччині;
- традиція приготування затірки у селі Крива Лука на Донеччині;
- кавова традиція кримських татар;
- традиційний танець кримських татар «Агир ава ве Кайтарма»
Каша «Зозуля»
Традиції приготування розповсюджені на території Вінницької області. Її готують з пшона, маку, масла, молока, цукру, солі та яєць. Назва блюда, ймовірно, походить від асоціації з рябенькою зозулею через вкраплення маку у ніжному пшоні. Особливість приготування полягає в тому, що кашу довго томлять в печі або духовому шкафу.
Затірка з села Крива Лука на Донеччині
Затірка — одна з найдавніших страв слов’янських народів. Основу блюда складає круте підсолене пшеничне тісто на яйцях, яке перетирають руками з борошном, поки не утворюються кульки з горошину чи квасолину. Потім їх готують з молоком або м’ясною юшкою.
Для приготування традиційної затірки з села Крива Лука нарізану картоплю варять в бульйоні або воді. Потім додають затірку, а за 10 хвилин – засмажку із сала, цибулі та моркви. У тарілку кладуть шматочок масла, мелений перець та зелень.
Читайте також: Нові елементи поповнили нематеріальну спадщину України
Кавова традиція кримських татар
Для справжньої кримськотатарської кави обсмажені кавові зерна дуже мілко подрібнюють у мідному млинку каве дегірмен. Змелену каву засипають у розігріту мідну джезве, заливають водою і поступово нагрівають на вугіллях чи гарячому піску до густої й запашної пінки.
Напій подають у кавнику і додають тарілочки з колотим цукром, який їдять вприкуску та печивом кураб’є. П’ють каву з маленьких горняток без ручок, які називаються «фільджан». До горняток додають зарфи – маленькі ажурні підставочки з міді, латуні чи коштовних металів.
Традиційний танець «Агир ава ве Кайтарма»
Зазвичай його виконують декілька людей, від двох-трьох пар і більше, на різних родинних святах. Перша частина танцю повільна та плавна, а друга навпаки швидка й весела.
Колись давно його виконували лише чоловіки, але пізніше почали танцювати й жінки, створюючи пари з чоловіками. У народі цей танець ще має назву “Каршилама”, що перекладається як “обличчям до обличчя”.
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram