Кібербулінг, грумінг та секстинг: Чому діти можуть потрапити в халепу

Які небезпеки чекають на дитину в інтернеті

В ідеальному світі ми всі завжди були б у безпеці: вдома, на вулиці чи в інтернеті. На жаль, світ поки що не став саме таким, тож обережність будь-де та будь-коли не завадить! І якщо ми, дорослі, розуміємо всі небезпеки (або хоча б більшість), що можуть нас підстерігати, то діти поки не такі досвідчені, тому можуть потрапити у халепу. Наше завдання – допомогти дітям уникнути цього. Як саме?

Редакторка Освітнього проєкту «На Урок» пропонує батькам ще раз згадати, які саме загрози можуть очікувати на них у мережі. 

редакторка Освітнього проєкту «На Урок» Олена Дячук

Що може піти не так?

Будь-що, навіть найприємніше спілкування може завершитися катастрофою. Це і варто пояснити дітям. Так, неприємно у всьому бачити загрозу, але саме настороженість може врятувати від серйозних неприємностей. А що саме може трапитися?

Секстинг – це обмін інтимними фото/відео/текстами, які можуть надсилатися як добровільно, так і під загрозою шантажу або насильства. 

Чому діти можуть це робити? Спеціалісти говорять, що так підлітки висловлюють сексуальне бажання, що таким чином вони бажають самоствердитися (отримати компліменти), відчути себе дорослими, привернути увагу. Зрештою, інколи це може бути модне віяння, як би дивно це не звучало. 

Якими можуть бути наслідки? Найчастіше це поширення інтимного контенту без згоди власника. А також шантаж та здирництво.

Грумінг – налагодження у віртуальному просторі довірливих стосунків із неповнолітніми, мета якого – вступити з ними в сексуальний зв’язок, а також налякати і шантажувати дитину.

Чому діти можуть це робити? Зазвичай грумінгом займаються дорослі люди, мета яких – встановити із дитиною довірливі стосунки. Для цього вони створюють фейкові профілі, спілкуються з дітьми від імени дуже привабливих та милих молодих хлопців і дівчат. Дітям приємно бачити увагу до себе з боку красивих людей, тому вони легко «ведуться» на таке. 

Якими можуть бути наслідки? Однією з цілей грумінгу є шантаж – за те, аби інтимні фото не потрапили в мережу, можуть вимагати гроші. Ще одна мета – встановити сексуальні стосунки із дитиною. 

Кібербулінг – цькування із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, месенджерах, на ігрових платформах тощо. Він спрямований на залякування, провокування гніву чи приниження. 

Чому діти можуть це робити? Причин кібербулінгу багато, вони можуть бути вмотивованими чи непередбачуваними. Часто ворожнеча переходить із реального світу у віртуальний. Але кібербулінг може бути і анонімним, бо деякі люди свідомо переслідують інших, відчуваючи себе безкарними в мережі. 

Якими можуть бути наслідки? Діти, які зазнають кібербулінгу, можуть відчувати смуток, сором, пригніченість чи навіть злість. Також вони нерідко втрачають цікавість до речей, які раніше любили, почуватися погано фізично.

Що можуть зробити батьки?

Насамперед варто пам’ятати, що попереджений – отже, озброєний. Так, підготувати дитину до всіх проблем, із якими вона може зіштовхнутися в житті, неможливо. Втім, ви можете з самого раннього віку пояснювати, що деякою інформацію категорично не можна ділитися з іншими людьми (навіть якщо вони здаються хорошими). Тому чітко визначте, коли можна:

— надсилати або публікувати фотографії (обов’язково розкажіть дітям, якими мають бути ці фото, як та що можна фотографувати, а що – ні);

— давати контактну або ідентифікаційну інформацію про себе чи інших членів сім’ї;

— повідомляти дані про своє місцезнаходження.

Але будьте уважні: нерідко правила та обмеження підлітки сприймають негативно та протестують як можуть. Тож балансуйте! Покажіть дитині, що це не обмеження, це турбота. 

А що робити, якщо дитина вже зіштовхнулася із секстингом, грумінгом чи кібербулінгом? Добре, якщо у вас із дочкою чи сином довірливі стосунки, і вони одразу повідомлять вас про те, що сталося. Якщо ж ні (а так може бути, діти часто соромляться), то варто бути уважними: помічайте будь-які зміни у поведінці чи фізичному стані. 

Тепер насамперед заспокойтеся та підтримайте дитину. В жодному разі не звинувачуйте її в тому, що сталося! Дитина має розуміти, що ви на її боці. Поспілкуйтеся та спробуйте зрозуміти, чому дитина зробила інтимні фото чи відео, кому та чому надіслала, хто та чому їх поширює, де та хто їх уже бачив. Усі ці дані допоможуть швидко видалити такий контент.

Потім потрібно негайно:

1) Зробити скріншот (знімок екрану) сторінки, на якій опубліковані світлини.

2) Звернутись разом із дитиною до служби підтримки соціальних мереж із проханням видалити ці матеріали, як такі, що є інтимними матеріалами із дітьми.

3) Якщо у розповсюдженні матеріалів задіяні дорослі, то одразу звертайтеся до поліції.

4) Якщо ж матеріали розповсюджує теж дитина, то зв’яжіться із її батьками та розкажіть про все. Також можна звернутися до школи, де навчається порушник, та до поліції. 

Якщо ж почався кібербулінг дитини, треба на деякий час обмежити або припинити користування соцмережами.

Але насправді дійсно простіше попередити проблемні ситуації, аніж вирішувати. Тому у школах часто розповідають учням про правила безпеки в мережі. Батькам також не варто цим нехтувати! Розповідайте та періодично перевіряйте, чи запам’ятали діти правила безпеки в мережі.

До речі, перевірити, чи розуміють діти, як потрібно поводитися в інтернеті, можна за допомогою конкурсу «Безпечний інтернет 2.0» від освітнього проєкту «На Урок». До речі, він триватиме до 4 березня, тож встигнуть усі охочі! Якщо ж ви самі бажаєте дізнатися більше про інтернет-ризики та про те, як від них уберегтися, завітайте на Всеукраїнську інтернет-конференцію «Безпечне інтернет-середовище».

Що більше маємо інформації, то більше в нас шансів захистити себе та своїх дітей. Тож будьте поінформовані!