Кіноресторан WOMO. «Ви куштували тут штрудель? Цілком пристойний»

Рецепт яблучного штруделя з фільму "Безславні виродки" Квентіна Тарантіно

Надя Куприненко, киновед, обозреватель WoMo

У 2017 році у світі кіно вибухнув величезний скандал, пов’язаний із сексуальними домаганнями, який поширився на всі сфери життєдіяльності суспільства у всьому світі. Актриса Ешлі Джадд публічно звинуватила могутнього на той час продюсера Гарві Вайнштейна у домаганнях. На цьому епоха Вайнштейна закінчилася. До Ешлі Джадд приєдналися інші актриси, світом прокотилася хвиля #metoo, від Вайнштейна почали відхрещуватися колишні соратники, а серед них і Квентін Тарантіно — режисер, чиї фільми були спродюсовані Вайнштейном, і який тепер кається, що все знав, але мовчав. Світ підтримав заслужене, без сумніву, ув’язнення Вайнштейна, прийняв запізніле каяття Тарантіно і легко проковтнув оскомину, яка лишилася після «умивання рук» режисера: все знав, але поки не виникло суспільне обурення, не надавав цьому значення і радісно отримував «Оскари» за фільми, які були спродюсовані Вайнштейном. Коли таємне стало публічним — легко відмовився від контактів з людиною, яка допомогла йому зробити більшу частину його фільмів.

Гарві Вайнштейн і Квентін Тарантіно

Так руйнуються імперії і репутації.

Однак я схильна до думки, що вчинки і талант, безумовно, необхідно розділяти. Ніхто не піддає забуттю Мікеланджело, який, за переказами, вбивав натурників, щоб зафіксувати передсмертний погляд. Ретроспективи фільмів Ленні Ріфенштайн теж не поодиноке явище. У Кнута Гамсуна не відібрали Нобелівську премію з літератури, прекрасно знаючи, що свою медаль нобелівського лауреата він подарував не аби кому, а міністру пропаганди Третього рейху Геббельсу.

Квентін Тарантіно не прибрав логотип The Weinstein Company з початкових титрів своїх «Безславних виродків». Хоча видалення назв і імен з титрів досить поширена практика у кіноіндустрії.

Ми можемо скласти уявлення про людину, виходячи з її вчинків, і уявлення про талант, виходячи з його творів. І часто складається так, що талант перевищує особистість. Не можна не зачитуватися «Над безоднею в житі», навіть дізнавшись, що автор роману проявляв деспотизм у стосунках з дружиною.

«Безславні виродки» — видатний фільм Квентіна Тарантіно. Він сам написав до нього сценарій, у якому зобразив альтернативний розвиток подій під час Другої світової війни. Картина поділена на частини, кожна з яких має свою назву, свою естетику і ритм. Перша частина — чи за задумом режисера, чи випадково — своїм стилем, кольористикою та експресією ніби зійшла з картин Яна Вермеєра, і особливо це відчуття посилюється, коли у кадрі з’являється склянка молока, по обидва боки від якої ведеться напружена розмова, що ось-ось закінчиться трагедією. Такий невинний образ — як підсилювач саспенсу.

Молоку, як чистому і невинному образу, Тарантіно у «Безславних виродках»протиставляє віскі, шнапс, шампанське, еспресо, скотч, пиво. І штрудель.

У Тарантіно не буває нічого випадкового. Штрудель (Strudel) у перекладі з німецької — «вир». Його присутність у майже садистській за своєю напругою сцені в ресторані — метафора почуттів і думок, що вирують у той момент у свідомості героїні, яка зовні здається ніжною і невимушеною, як вишуканий десерт перед нею. І натяк на події, що завирують після цього.

«Ви куштували тут штрудель? Цілком пристойний». Штандартенфюрер СС Ганс Ланда пригощає свою жертву, Шошанну Дрейфус (усю сім’ю і родичів якої він незадовго до цього розстріляв), яблучним штруделем, щедро поливши його збитими вершками і на додачу замовивши склянку молока — ця сцена вважається однією з найнапруженіших сцен у кінематографі. Штрудель — як виклик, як останній щабель перед виконанням задуманого.

І поки герой Крістофа Вальца грається в кота-мишки зі своєю жертвою на екрані, Тарантіно філігранно грається з нервами і нейронами глядача.

Якщо вам захочеться переглянути «Безславних виродків», а вони точно варті вашої уваги, — витратьте пару годин перед цим для приготування яблучного штруделя. Інколи провідник до розуміння авторського задуму може бути дуже неочікуваним.

Рецепт віденського яблучного штруделя

Це десерт австрійської кухні. До Відня він потрапив як східні ласощі, а вже звідти розійшовся по Європі, зокрема потрапив до України, та по всьому світі.
Мешканці Відня стверджували, що приготувати справжній штрудель здатен тільки закоханий пекар, оскільки лише він «витягує тісто настільки тонко, що може читати крізь нього любовні листи до своєї дівчини».
Найчастіше його готують з яблучною начинкою, хоча замість яблук можна додавати вишні, мак, персики, горіхи, сир або навіть шпинат.
Їдять штрудель, як правило, гарячим, щедро додавши збиті вершки.

Тісто:
Борошно — 250 г.
Масло вершкове — 20 г.
Яйце — 1 шт.
Вода тепла — 0,5 склянки
Олія рослинна — 1,5 ст. ложки

Начинка:
Яблука — 1 кг.
Цукор — 90 г.
Сухарі мелені світлі — 60 г.
Родзинки — 100 г.
Масло вершкове — 30 г.
Кориця мелена — 2 ч. ложки
Ром або коньяк — 50 г.

Приготування:

  1. У глибоку ємність висипаємо борошно, додаємо яйця, розтоплене масло, воду та олію, ретельно перемішуємо. Тісто має бути м’яким та еластичним, не прилипати до посуду чи рук. Гарно вимісивши тісто, змащуємо його верхівку вершковим маслом, накриваємо посуд рушником та лишаємо на кухні на годину.
  2. Поки тісто «відпочиває», промиваємо родзинки, просушуємо та заливаємо їх алкоголем. Залишаємо на 30 хвилин. Тим часом миємо яблука, чистимо від шкірки та нарізаємо невеличкими шматочками. Проціджуємо родзинки від коньяку чи рому, додаємо до них яблука, цукор, корицю, все ретельно перемішуємо.
  3.  Дістаємо з миски тісто, викладаємо на стіл, тонко розкачуємо. Поверхню тіста змащуємо вершковим маслом, посипаємо половиною сухарів та горіхів. Іншу частину горіхів і сухарів додаємо до яблук та гарно перемішуємо. Викладаємо на тісто начинку, акуратно загортаємо рулет.
  4. У попередньо розігріту до 190 градусів духовку ставимо деко зі штруделем та випікаємо протягом 40 хвилин. Готовий десерт витягуємо з духової шафи та лишаємо на 20 хвилин. Злегка вистиглий штрудель необхідно посипати корицею та цукровою пудрою.

«Зачекайте! Вершки…» (с)