«Коли я побачила цих жінок, то зрозуміла, що все буде добре»: Власниця кафе у Празі, яке створили для українок

У кафе Javánka у Празі українки можуть отримати допомогу, безкоштовно випити каву та поїсти, вивчити чеську та поспілкуватися зі своїми землячками. Бо з неданього часу кафе почало працювати під їхні потреби.  Детальніше про їдею відкрити такий простік для українок та як Чехія приймає наших громадян, розповіла WoMo власниця кафе Хуаніта Консіл та заступниця директорки Чеського центру у Києві Анастасія Артем’як, яка зараз знаходиться у Чехії.

Ідея створення такого простору виникла у власниця кафе та жіночого простору Хуаніти Консіл після розповіді її подруги Яни Граділкової. Вона 28 лютого написала, що одна з жінок у котрої живуть українки, каже про потребу створення місця для українок, де вони могли б спілкуватися, отримувати одяг та корисну інформацію. 

Так співпало, що Консіл володіє рестораном Javánka у Празі. Найбільше клієнтів у ресторані в обід та увечері, тож вона звільнила частину зали для клієнтів, а в іншій — облаштувала простір, який називається Café ŽINKA (кафе «Жінка»).

Перша зустріч пройшла 7 березня. На неї прийшли багато подруг власниці кафе, серед яких — членкині громадських організацій, зокрема, асоціації «Babičky bez hranic» (Бабушки без кордонів), InBáze та Amiga. Це організації, які допомагають інтеграції мігрантів. 

«Коли я побачила цих жінок, то зрозуміла, що все буде добре. Ми відкрили першу зустріч у кав’ярні після обіду для жінок, які постраждали через війну в Україні. Ми відразу дізналися, що крім одягу жінки цікавляться тим, як вивчити чеську мову, тож вже 14 березня провели першу лекцію з чеської мови. Зараз в нас вже 7 таких лекцій на тиждень, ще один раз — лекція української мови для чехів. Раз на тиждень приходить соцпрацівниця з організації InBáze та психолог з Amiga», — розповідає власниця Хуаніта Консіл. 

Тут українок пригощають чаєм та кавою, а солодощі приносять самі клієнти чи волонтери. Усі інші витрати та потреби покриваються з грошей, як залишають клієнти ресторану. Гроші вони кладуть у спеціальну банку.

У кафе також є дошка, де можна залишати оголошення із запитами, що потрібно — одяг, взуття, іграшки тощо. У кафе приходять чехи, читають ці оголошення і надають допомогу, чи залишають свої пропозиції допомоги, наприклад, щодо житла.

Також тут є кімната з речами. Речі у кімнату приносили небайдужі, зокрема, це були одяг, взуття чи необхідне дітям до школи. 

Лекції чеської мови зазвичай ведуть дами пенсійного віку. Поки на добровільній основі, але планується, що їм виплачуватимуть символічну зарплату, бо попит на лекції величезний.

Чеський центр також надає безкоштовні онлайн-курси чеської мови. На них можна записатися на сайті. 

Киянка Анастасія Артем’як розповіла, що переїхала до Чехії разом з двома дітьми віком 4 та 10 років.

«24-го лютого ми прокинулися о 5-тій ранку через два вибухи. Спрацювала сигналізація, дім затрясся. Я почала шукати в інтернеті, що сталося, але ніхто нічого не писав. Потім почалися повідомлення про вибухи у Харкові та Одесі.  Я подивилася з вікна і якраз побачила вибух в Жулянах. Ми всі встали — чоловік, я та двоє дітей — за 40 хвилин зібралися та поїхали ще з однією групою людей до Чехії», — каже жінка.

Анастасія розповіла, що жила у Чехії з 8 до 20 років, тож знає чеську мову та менталітет мешканців. Крім того, вона працювала у Чеському центрі при посольстві. 

За її словами, вони з родиною приїхали до кордону, але вже вийшов закон про мобілізацію і її чоловіка не випустили. Тож вона з дітьми пересіла до іншої машину і за 4 дні приїхали до Праги. Там вони залишилися у подруги, а за 2 дні Анастасія вже почала працювати у Чеському центрі, бо офіс з Києва перевезли до Праги. 

«Ми допомогали людям, які приїжджали з України. Мене познайомили з однією жінкою і сказали, що у неї є кафе, де можна відпочити і поспілкуватися жінкам з України, тож після роботи я пішла до кафе», — розповідає Анастасія.

У кафе вона зустріла багато знайомих з Києва зокрема співробітників Чеського центру та посольств. Тут її також попросили перекласти розклад лекцій та зустріч на тиждень.

Анастасія розповідає, що українці, які приїхали після 24 лютого, отримують візу на рік, повне медстрахування, їм даються соцвиплати та допомагають знайти роботу. Також у Чехії можна відкрити рахунки у банках — раніше це було складно зробити. Крім того, чеський банк ČSOB під час відкриття рахунку надає допомогу в розмірі 2 500 крон (3 300 грн — ред.).

Для дітей українок тут багато безкоштовних кружків та курсів, єдине з чим складнощі — влаштувати дитину у школу, бо Прага перевантажена навіть для чеських дітей. Проте зараз влада думає, як вирішити цю проблему та створити класи для тих дітей, які не розуміють чеську. Сама Анастасія вже віддала старшу дитину у школу, бо він знає чеську, а другого — до дитсадка. 

“Допомогло те, що коли ми жили в Чехії, я вирішила, що син вивчатиме чеську і він розуміє її. Йому простіше вписатися у колектив”, — пояснює жінка.

Чехи розуміють та хочуть допомогти українкам, адже самі пам’ятають, що таке окупація. 21 серпня 1968 року війська Радянського союзу та кількох його союзників — Польщі, НДР, Болгарії та Угорщини — почали вторгнення до Чехословаччини. Лише 1991 року, вже після перемоги Оксамитової революції, радянські війська залишили країну. А 1 січня 1993 року Чехословаччина мирно розпустилася, а її складові держави стали незалежними державами Чехія та Словаччина. 

Анастасія розповідає, що у районі, де вона зараз проживає, чехи дуже дружньо ставляться до українців. Усюди висять українські прапори та влаштовують доброчинні акції: збирають речі, гроші, ліки та відправляють гуманітарну допомогу. Також українцям надають у Чехії безкоштовне житло на три місяці, але цей термін можуть продовжити. 

«Жінкам, які приїжджають у Чехію, складно, бо вони з дітьми, без чоловіків і майже без речей. Вони не знають мови, але чехи роблять максимум, який можливо зробити, щоб допомогти їм. Я розумію, що скоро можуть виникнути якісь негативні наслідки міграції. Наприклад, я чула, що деякі українці відкривають по кілька рахунків, щоб отримати у подарунок 100 евро, а потім закривають їх. Чи знімають квартиру, роблять безлад та виїжджають. Різне може бути. Люди мають розуміти, що ми у гостях та нормально поводитися», — каже Анастасія.

Вона додала, що сподівається, що скоро все налагодиться, і їхня родина повернеться в Україну.

Матеріал підготувала Ярослава Жуковська