Комунікація, недовіра, виховання дітей: з якими проблемами пари в Україні найчастіше звертаються до психологів

День закоханих не лише про те, як круто бути у стосунках та проводити час один з одним. Він ще і про те, як довго двом людям вдається зберігати кохання та не розходитися. Адже не завжди у стосунках світить сонечко та все легко — стосунки будують дві абсолютно різні людини, тож повністю непорозумінь не уникнути. Головне — навчитися їх вирішувати. Саме з цим пари часто приходять до психологів та психотерапевтів.

Ми поспілкувалися з психотерапевтками та психологинями, які назвали топ-5 проблем, з якими пари звертаються до них, та надали поради, як ці проблеми вирішувати. І головне — як зрозуміти, що варто залишити ці стосунки, замість того, щоб вирішувати проблеми. 

Конфлікти, завищені очікування та вимоги, різні погляди на виховання: психологиня Антоніна Оксанич про проблеми у парі

Сімейна психологиня та сексологиня Антоніна Оксанич розповідає, що до неї звертаються пари через:

1. Пересиченість конфліктами, коли пара весь час свариться через серйозні питання чи через дрібниці, та не вміє домовлятися.
2. Розчарування. У одного із партнерів, або навіть в обох, були завищенні очікування щодо свого партнера на початку стосунків. Через декілька років сімейного життя вони стикаються з кризою, бо партнер насправді не такай, яким вони його бачили чи хотіли бачити. І тепер не розуміють, як з цим бути.
3. Згасання пристрасті, погіршення сексуального життя та відсутність романтичного потягу один до одного.
4. Різні погляди на виховання дитини. У пари бувають настільки різні та категоричні погляди на виховання, що вони не можуть дійти до будь-яких компромісів.
5. Критика та високі вимоги одного з партнерів до іншого, бажання покращити та змінити іншого, невміння приймати свого партнера з його помилками та недоліками. Бажання нав’язати свою волю іншому, а не знайти компроміс.

Психологиня зауважує, що сучасні жінки прагнуть будувати партнерські — рівноправні стосунки. Тому вони часто хочуть, щоб чоловік їх підтримував у самореалізації, у розвитку як професіонала. Особливо це питання стає гострим, коли жінка декілька років у декреті присвячує життя дитині і потребує від чоловіка допомоги з дитиною, щоб продовжити свою професійну діяльність. На цьому ґрунті буває багато конфліктів, особливо коли у чоловіка є власне уявлення про роль жінки у родині.

Також, за словами Оксанич, жінки хотіли б більшої емоційної відкритості та близькості з чоловіком, вміння говорити про свої почуття та без звинувачень і критики вміти разом знаходити рішення сімейних питань.

Водночас чоловіки часто скаржаться, що жінка недостатньо цінує їхній внесок у родину, не проявляє вдячність, турботу, недостатньо підтримує.

“Чоловіки хотіли б бути не лише опорою, але й відчувати моральну опору у жінці. Також чоловіки кажуть, що хотіли б більшої прямоти та розуміння від жінки, вони не завжди розуміють, чому вона образилася і відмовляється розмовляти”, — додає психологиня Антоніна Оксанич.

Для того, аби пара дійшла порозуміння, психологиня радить:

—  говорити про свої почуття, переживання, страхи, потреби та мрії своєму партнеру/ці, бо він/вона не вміє читати думки, буває, що навіть не здогадується про те, що вас так хвилює.

— говорити про себе та чути іншого. У щирому обговоренні та повазі до партнера/ки завжди можна знайти прийнятне рішення. Немає нічого абсолютно правильного чи ні, тож не варто відстоювати лише власне бачення правди.

— підтримувати партнера/ку, адже він/вона потребує такої ж підтримки від вас, як і ви.

— звертатися до сімейного психолога. Будь-яка родина проходить через сімейні кризи, вони невід‘ємна частина розвитку відносин. Під час криз, нескінченних конфліктів та неможливості «достукатися» до партнера/ки варто звертатися за допомогою до спеціаліста.

Проблеми в українських та американських парах однакові

Психологиня, сімейна та парна психотерапевтка Марта Приріз працює з українськими та американськими парами. За її словами, на першому місці серед звернень — проблеми з комунікацією. Зокрема з тим, як доносити свої потреби та емоції, правильно домовлятися.

“Це зрозуміло, бо нас не вчать спілкуватися, і ми приходимо у стосунки з браком цих навичок. Приходимо з попереднім нашим досвідом, де, можливо, маніпулювати чи робити так зване “мовчазне покарання” — було нормою. Тому у стосунках нам доводиться заново вчитися”, — каже психологиня.

На другому місці серед звернень — зради та труднощі, зокрема через недовіру чи відкритий формат стосунків. Наприклад, проблеми з сексом, згасання пристрасті тощо.

На третьому місці — незадоволення стосунками загалом. Це коли людям погано у стосунках, але там є не одна проблема, а загальна картина, коли і з комунікацією проблеми, і з сексом, і з фінансовою стороною.

“Тут дуже важко виділити топ проблем, з якими звертаються клієнти, бо насамперед усі проблеми витікають із проблем з комунікацією. Бо якщо люди не вміють спілкуватися між собою, не розуміють, що вони відчувають, чи не знають, як це назвати та донести, то з цього починається майже будь-яка проблема в парі”, — каже сімейна та парна психотерапевтка Марта Приріз.

За її словами, під час індивідуальних консультацій клієнти називають такі ж проблеми. Також дуже часто людям важко бути у стосунках, бо вони не хочуть перебувати у традиційних гендерних ролях, а їхній партнер не такий прогресивний/на.

Що ж до вирішення цих проблем — треба передусім зрозуміти, чи хочете ви далі перебувати у цих стосунках. Якщо так, то заради чого. Найшвидший шлях до вирішення таких труднощів — парна психотерапія, бо вона вчить людей спілкуватися, відрізняти свої емоції та доносити до людини. Якщо немає такої можливості, тоді є сенс подивитися у сторону «я-повідомлень» та спілкуватися “екологічно” з іншою людиною.

“Щодо вирішення цих проблем — тут немає одного рецепта. Найголовніше над чим би мали працювати люди, які заходять у стосунки, — як зрозуміти, що зі мною відбувається, та доносити це інший людині. Це також до питання комунікації”, — додає Приріз.

Якщо постає питання, чи варто продовжувати стосунки, то треба написати два списки: у першому — описати по пунктах  характеристики стосунків, які для вас є достатньо добрими, а у другому — описати ті стосунки, у яких ви перебуваєте зараз. Порівнявши та проаналізувавши ці списки, буде легше визначитися із вибором.

Жінки скаржаться на емоційну некомпетентність, а чоловіки — на невміння розуміти емоції жінок

Психологиня Вікторія Шкрябун назвала топ-3 причин, через які до неї звертаються пари:

1. Нерозуміння один одного, яке найчастіше стається через хибну інтерпретацію поведінки партнерів.
2. Недовіра один до одного, яка часто формується через зраду одного з партнерів.
3. Відсутність емоційної близькості між партнерами.

За її словами, найчастіше жінки скаржаться саме на емоційну некомпетентність партнера — невміння розуміти емоції, розділяти та валідизувати їх. Водночас найпопулярнішим запитом серед чоловіків є невміння розуміти емоції та поведінку жінок.

У випадку проблем у парі психологиня порадила:

1. Не вирішувати конфлікти, під час того як емоційна хвиля накриває вас. Це провокує боротьбу між вами та не спонукає вирішенню конфлікту.
2. Вчитися розуміти та розділяти емоції один одного.
3. Будувати діалог, говорити про те, що ви відчуваєте, та про те, що ті чи інші дії партнера означають для вас, тобто що саме вас засмучує чи дратує. Про це важливо говорити тоді, коли емоційна хвиля майже пройшла.
4. Не боятися виражати емоції в партнерстві, навіть якщо це злість, роздратування чи тривога. Звісно, розуміючи свої кордони та кордони партнера. Вираження емоцій в парі провокує створення близького емоційно-фокусованого контакту, що допомагає формувати здорову прив’язаність та відчуття безпеки.
5. Вчитися бути толерантними до невизначеності. Приймати те, що ми не можемо контролювати все на 100%, тому що це має негативні наслідки як для стосунків, так і для людини.

Кожній людині важливо у першу чергу бути у гарних стосунках із самим собою

До сімейної психологині Вікторії Нєженцевої приходять найчастіше через конфлікти унаслідок невдоволення розподілу ролей та обов’язків у спільному житті. Розбіжність у поглядах на сімейне життя, цінності, пріоритети, тобто хто та чим має займатися та заробляти, скільки має часу проводити з дітьми чи хто більше винний у тому, що діти мають проблемну поведінку.

Ще одна важлива категорія питань, з якими приходять — це взаємне невміння партнерів налагодити нормальні, комфортні для обох сексуальні стосунки.

“Щаслива пара не та, яка не має проблем у стосунках, а та, яка вміє з ними справлятися. Важливо вміти займати у стосунках активну позицію, бути відвертими, проявляти взаєморозуміння, вміти говорити у «я-повідомленні», говорити про свої почуття. Також пам’ятати про те, що кожен партнер та партнерка має різний приклад сімейних стосунків батьків, і тому життя разом це якраз можливість будувати не так, як у когось було, а свій унікальний спільний гармонійний світ, який влаштував би і чоловіка, і жінку”, — каже психотерапевтка.

Вона радить у разі виникнення проблем одразу їх вирішувати та проговорювати, аби ті не накопичувалися, а також не забувати про професіональну психотерапію.

За її словами, часто недовіра та відсутність тепла у стосунках виникають через завищені очікування партнерів один від одного. Це створює низку бар’єрів у спілкуванні, а їх накопичення дуже “травмує” стосунки.

“Вважаю, що будь-які стосунки мають починати формуватися із взаємного емоційно-почуттєвого відгуку партнерів один на одного. Це є ресурс того, що вони точно зможуть надалі змиритися з якимись недосконалостями характеру, побутових звичок. Часто стосунки, які створюються з розрахунку, приречені. Водночас коли стосунки будуються на взаємному фізичному відгуку, то вони завжди мають перспективу. Ця перспектива залежить від того, наскільки психологічно зрілі партнери та вміють спочатку турбуватися про себе, а потім вже про свої стосунки”, — каже  сімейна психологиня Вікторія Нєженцева.

Психологиня наголошує, що важливо вміти турбуватися про себе, бо якщо людина цього не вміє, то постійно хотітиме отримувати докази того, що вона потрібна, та турботу від партнера. У такому випадку є великий шанс розчарування, бо партнер може просто втомитися це робити. Тож дуже важливо кожному партнеру бути у стосунках у першу чергу з самим собою, бо таким чином буде навіть легше збагнути, які ми маємо потреби та які з них класно задовольняються у стосунках, а які потреби не вирішуються. Останнє — це зона розвитку стосунків.

За словами Нєженцевої, до неї часто приходять люди, які живуть у своїх фантазіях: чоловік мріє, як хоче, щоб його жінка готувала, а жінка — у мріях про те, як чоловік має дарувати квіти. Вони мовчать про свої потреби, а ці потреби не задовольняються. Виникає дратівливість і напруженість у стосунках, які повільно знищують їх.

Психологиня каже, що варто у першу чергу звертати увагу на свої почуття. Тобто якщо вам небайдуже, ви хочете цих стосунків і немає третьої сторони, то однозначно необхідно пробувати зберігати стосунки.

“Тільки не на етапі виснаження, а розуміти, що якщо ви не справляєтеся, то вчасно прийти до фахівця і полікувати ті сторони, через які травмувалися ви та ваш партнер, і обов’язково пам’ятати, що стосунки це взаємна робота. Скільки ми живемо, стільки ми вчимося будувати ці стосунки, тому важливо навчитися отримувати від цього задоволення, розуміючи світ один одного, пам’ятати про те, що немає ідеальних стосунків, але є ті, які насичені турботою, небайдужістю, відвертістю та взаєморозумінням”, — додає психологиня.

Матеріал підготувала Ярослава Жуковська