Лета Хон Фінчер: «Феміністки — справжня загроза уряду Китаю»

Письменниця про боротьбу за права жінок у Піднебесній

У азійських країнах із розвиненими економіками — Китай, Південна Корея, Японія, — що входять до складу G-20, відіграють значну роль на політичній арені світу, мають тисячолітню історію та неймовірно багату культуру, все ще є місце стереотипам щодо жінок. І стереотипи ці настільки вкорінені у свідомість суспільства, що воно розділяє жінок за категоріями і цим категоріям дає назви, як от «шеннюй» — жінки-«залишки», — 28-річні (й старші), незалежні, талановиті, забезпечені, але неодружені. Ще років 50 тому про них ніхто б у світі й не дізнався, та сучасні технології дають жінкам інструменти для конструктивних дій — соціальні мережі та незалежні ЗМІ зробили явище «шеннюй» відомим на усіх континентах. А все завдяки китайським, південно-корейським та японським феміністкам, як от письменниця Лета Хон Фінчер, яка присвятила свою книгу «Leftover Women» проблемам гендерної нерівності та жінкам-«залишкам» у КНР. 

У 2015 році Китаєм прокотилася хвиля фемінізму, коли активістки влаштовували численні акції у містах на підтримку прав жінок. Але уряд тоді розпочав таку ж активну протидію, заарештувавши п’ятьох феміністок під час їх протестного маршу напередодні 8 березня. Тоді за грати потрапила У Жунжун, відома в КНР засновниця та керівниця правозахисної групи Women Center (м. Ханчжоу). З того часу й до сьогодні я дуже ретельно відслідковую кожен такий прояв, кожну новину чи інтерв’ю, і бачу, що уряд продовжує свою політику придушення феміністичного руху. Я аналізую події, які призвели до цього поворотного моменту 2015-го, і бачу, що зараз у КНР відбувається неабиякий підйом нового виду політичного опору. Він виражений у формі саме феміністичної активності. Такі рухи, як #MeToo теж, безперечно, мають вплив на освічених молодих жінок, які починають більш ретельно відстоювати свої права. Зараз студентки багатьох університетів підписують клопотання, вимагаючи від адміністрацій ефективного вирішення проблеми сексуальних домагань. Я думаю, що цей конфлікт між піднесенням феміністичної активності та рішучістю з боку китайського уряду спинити його відіграватиме дуже важливу роль у соціумі у найближчі роки в Китаї.

Відсутність жіночої солідарності

Коли я закінчувала «Leftover Women» у 2013 році, у КНР фемінізму не приділялося значної уваги. Активістки переважно говорили про права жінок, але робили це за допомогою творчих виступів та арт-протестів, які не привертали до себе уваги широкого загалу. Отже, це були поодинокі акції, але арешти та ув’язнення п’яти феміністок у 2015 році стали важливим поворотним моментом, оскільки до цього жінки, які отримували вищу освіту та будували кар’єру, насправді й не знали про необхідність боротьби за свої права! Коли ці жінки виходять заміж та купують житло, то стають надто компромісними, а отже вони не здобувають почуття солідарності з іншими жінками, які дійсно борються чи навіть воюють, за права жінок та дівчат. У Китаї насправді серед жіноцтва ніколи не виникало колективної необхідності боротися за свої права. Та ситуація докорінно змінилася протягом останніх декількох років, хоча проблеми ще є. І виникають вони тому, що багато жінок досі не визнають факту власного гніту, під яким знаходяться. Але це явище ви можете побачити у всьому світі, воно не є унікальним.

 

Активістки, знані як Feminist Five

Зміна свідомості

У цілому, у молодих освічених жінок спостерігається зміна свідомості. Зараз ситуація дуже відрізняється від тої, яка була у 2012 році, коли я займалася своїми дослідженнями для книги. Незважаючи на те, що в китайській мережі ви майже не побачите хештегу #metoo (через широку інтернет-цензуру), дівчата та жінки, і я маю на увазі не лише радикальних феміністок, заявляють про себе. У десятках університетів підписуються петиції щодо вирішення проблеми сексуальних домагань. Ці студентки дуже ризикують, вписуючи свої імена під такими документами. Бо у китайському суспільстві це взагалі не вважається проблемою. Звичайно, не всі ці молоді китаянки позиціонують себе як феміністки, тому що у КНР сам термін «фемінізм» має певне політичне забарвлення. Але якщо ви просто подивитеся на кількість жінок, які вимагають рівних із чоловіками прав та хочуть відповідного ставлення, не хочуть бути дискримінованими, то переконаєтеся у тому, що справжній зсув у свідомості жіноцтва відбувся.

Фемінізм для Китаю — це хаос

Глобальний рух #MeToo підключив впливових жінок із різних галузей діяльності: від Голлівуду до ЗМІ і політики. Зараз у багатьох країнах рух має форму дискурсу, який відбувається у відкритих, демократичних суспільствах. Але уявіть собі, що такий рух означатиме для фундаментально однопартійної диктатури Китаю. Для лідерів комуністичної партії наслідки #MeToo — це просто хаос. Бо їх сила — у підпорядкованості та експлуатації, і жінок зокрема. Отже, будь-який жіночий рух, подібно до будь-яких колективних дій, спрямованих на досягнення більших прав та свобод, у такому авторитарному суспільстві, як Китай, вважається загрозою. І загрозою значною, бо контролювати великі маси людей — це вам не те саме, що кинути жменьку людей за ґрати. Отже феміністки Китаю повинні використовувати більш тонкі стратегії, ніж «залізний кулак» #MeToo, бо інакше у поле зору уряду потраплять вони самі, і усі ті студентки зі своїми петиціями, а потім усі жінки взагалі.

Betreying Big Brother

Моя нова книга «Betreying Big Brother» грунтується на інтерв’ю з так званими «Feminist Five» — активістками, заарештованими у 2015 році, — У Жунжун, Лі Тінтін, Вей Тінтін, Чжен Чужань, Ван Мань. Також у видання включено інтерв’ю з іншими активістками, які відкрито із готовністю говорять про свої переконання та діяльність. Деякі із них називають свої справжні імена, дехто використовує псевдоніми, але такі, під якими їх знає широкий загал. Ці жінки дійсно рішуче налаштовані, і уряд не зможе стулити їм рота. Вони готові до нових замахів.

А ще у книзі будуть бесіди із жінками, які просто співчувають феміністичному руху, але не є радикальними феміністками. Їх було найважче розговорити, бо у КНР звичайні жінки просто ніколи й нікому не озвучують подібні власні думки, бо для них це є чимось типу ризикованого політичного акту. Але усі разом ці жінки кинуть справжній виклик урядові. Більшість з цих жінок не збираються робити вигляд, що вони усім задоволені, не збираються мовчати й миритися із домаганнями та нерівністю. Я думаю, що в майбутньому ці жінки стануть для уряду дуже складною політичною проблемою.

Джерело: The Beijinger

Фото: Media Monitor for Women Network

— Читайте також: Це зробили вони: Важливі дати в історії українського жіноцтва

Мы в Facebook