Люби без ілюзій. Як звільнитися від токсичних стереотипів і побудувати здорові стосунки

Анна Топіліна про свою нову книжку

Анна Топіліна — блогерка та перекладачка. Здобула освіту з культурології в Україні й з історії та соціальної роботи в Швеції. Працює в сфері соціальної допомоги дітям у кризових ситуаціях. Зараз здобуває ступінь магістра із сексології в університеті Мальме

У этой книжечки интересная история. Чуть больше года назад я была в ужасно расстроенных чувствах из-за разрыва отношений и снятия розовых очков, которые снова разбились стёклами внутрь. Мне было очень тяжело, я мало спала, подолгу не могла заснуть, и в одну из таких ночей мне в голову пришёл полный план книжки, у которой тогда ещё не было имени. Не совсем понимаю, как — но то оглавление, которое вы перед собой видите, открывая уже готовую «Люби без ілюзій» — это именно то, что свалилось на меня в два часа одной февральской ночи. Целиком и в уже вполне готовом формате. 

Следующим утром я проснулась и сразу же начала писать. За несколько дней я написала две пробные главы и синопсис и начала активно думать в сторону поиска издательства. Именно в это время я дала интервью WoMo, в котором упомянула свою идею, вполне осознанно закидывая крючок — а вдруг кто-нибудь да и откликнется? И надо ли говорить, что в тот же день мне написала представительница одного хорошего российского издательства и через пару недель мы были готовы подписывать контракт. Я не верила своему счастью: у меня даже книжки-то нет, а со мной хотят что-то подписывать — ну не чудеса?

Но прямо перед подписанием я засомневалась. Я вынырнула немного из своего счастья и осознала, что мечты мечтами, но работа с российским издательством в нынешней ситуации — штука совсем не этичная. После серии скандальных дискуссий в моем блоге, я сделала шаг в пропасть — отказалась от контракта. Мне это очень тяжело далось, я считала себя страшной графоманкой, которая отказывается от единственного своего шанса на воплощение мечты всей жизни — кому же я ещё такая нужна и кто меня в Украине опубликует? Но этические доводы оказались важнее. И мир меня не подвёл. 

Когда я написала в блоге о своём решении, волна поддержки снесла меня с ног. И в тот же вечер мне поступили предложения от четырех украинских издательств, из которых я выбрала одно и неимоверно рада своему выбору. В итоге я получила настолько больше, чем могла даже представить себе, нашла новых друзей, неимоверную поддержку в моем письме и невероятно профессиональную команду. 

История этой книжки для меня — это история смелости. Смелости писать об отношениях, когда ты сама — человек-дымящаяся руина. Смелости закидывать в мир удочку и не бояться говорить о своих мечтах и идеях. Смелости жить по своему этическому компасу и доверять миру. Даже если кажется, что он тебе никогда ничего просто так не даст. 

И да, идея второй книжки у меня тоже уже есть. И полное ее оглавление, тоже записанное в два часа одной бессонной ночи.

Заклади власний сад: про інвестиції в себе

Найважливіше у твоєму житті — це ти. 

Дуже банальна істина, але багатьох із нас цього не вчили. Нам з дитинства втовкмачували, що важливо бути хорошою дівчинкою, важливо добре вчитися (не зовсім зрозуміло, правда, навіщо, якщо наступним пунктом завжди ішло «вдало вийти заміж»), важливо подобатися чоловікам і знайти «того самого», важливо обов’язково народити дітей і бути їм хорошою мамою. А чоловікові — хорошою дружиною й неодмінно чудовою господинею. Усе це, звісно, непогано, але де в цьому переліку ми самі? Де наші бажання? Де наш власний спосіб проживати життя? Де тут ми як особистості?

І оскільки мало кого з нас змалечку навчали поважати себе і власні бажання — за визначенням, без «якщо» і «коли», — нам доведеться вчитися цього з нуля. Це справді складно, як складно опановувати будь-яку нову дисципліну, але це дасть значно більше плодів, ніж будь-яка інструкція на тему «як бути мудрою дружиною» чи «дівчиною мрії». Бо вклад у себе — це єдине, що гарантовано дасть плоди. Може, не так швидко, може, не так просто, але плоди з’являться, й усі вони належатимуть винятково тобі.

Іще одна правда в тім, що здорові зрілі стосунки можна будувати лише з позиції дорослої, цілісної і сформованої людини, яка знає, що їй потрібно і як саме. Багато з нас довго вірили (а може, й досі вірять), що бути у стосунках — це ніби мати фею-хрещену, яка прилітає й перетворює гарбузи на карети, а щурів на візників, тобто робить наше життя кращим, більш наповненим і гармонійним.

Але сидіти в очікуванні чарів, а потім натягувати на партнера костюм феї-хрещеної з усіма атрибутами і сподіваннями — контрпродуктивно. Насамперед тому, що це робить нас слабкими і вразливими — якщо без стосунків наше життя буде порожнє й сіре, то ми так чи так станемо від них залежними. А залежна людина неспроможна приймати адекватних самостійних рішень — усі її рішення крутяться навколо того, щоб не втратити об’єкт, від якого вона залежить. І навіть якщо чари раптом розвіються, вийти зі стосунків залежності не так просто, адже надія, на жаль, помирає останньою.

Коли ти сама можеш дати собі все, чого потребуєш для комфортного і наповненого життя, то партнер стає вишенькою на торті — тим, що збагачує твій світ, але не є його стержнем, не підкоряє його собі. І якщо вишенька раптом зникне —  твій торт не стане менш смачним. І ні, це зовсім не захищає від душевного болю — розрив прив’язаності завжди завдає страждань. Але одна річ — бути цілісною й самодостатньою людиною, яка почуває тимчасовий біль, а інша — стояти серед уламків, коли тримальні конструкції твого життя — як емоційні, так і суто матеріальні — раптом обвалилися.

Але годі вмовлянь. Бути багатою і здоровою однозначно краще, ніж бідною і хворою, щодо цього ми визначилися. Перейдімо до конкретики. Що можна утнути, щоб стати тією напівміфічною «вільною і незалежною жінкою»? На це запитання я маю відповідь, і скоро ти її прочитаєш. Але хочу зазначити, що такі поради і пишуться, й читаються з висоти життєвого досвіду, а ті, кому б знадобилися найбільше, найімовірніше ніколи до них не дослухаються.

Що ж, кожному — власні ґулі, досвід і уроки. Ці переліки однак мають певну терапевтичну цінність — хоча б тому, що з ними можна звірити своє сьогоднішнє життя і зрозуміти, над чим іще можна було б попрацювати і що досі можна переграти.

Отже, що важливо зробити до шлюбу або виходу в світ великих стосунків?

  1. Зрозуміти, що у твоєму житті нема і не буде нічого важливішого за тебе. Зрозуміти, що цінність взаємин —  завжди нижче цінності і значущості твоїх бажань і потреб. Чоловіків на світі дуже багато, вони будуть приходити і йти геть, а другої тебе і другого життя у тебе точно не буде.
  2. Провалити всі батьківські очікування, відірватися від сім’ї своїх батьків. Ти ніколи не зрозумієш, хто ти і чого хочеш, поки старатимешся бути хорошою донькою чи нестимеш на собі хрест «нехорошої». Це аж ніяк не означає, що з батьками треба сваритися чи перестати спілкуватися — йдеться, радше, про спробу знайти незалежність за межами їхньої сім’ї, не стрибаючи з маминої спідниці за пазуху чоловікові. Коли стосунки з чоловіком стають шляхом утечі від батьків, вони вкрай нечасто складаються вдало (хоча іноді, звісно, щастить).
  3. Пожити самій. Навчитися самій себе розважати і залагоджувати власні проблеми, перестати боятися монстрів під ліжком і завести нічник, розібратися, яка їжа тобі до вподоби і як конкретно має бути розкладений посуд на кухні. Намацати власний ритм дня, звички, те, що для тебе важливе. Навчитися робити собі добро — оформити простір на власний смак, готувати те, що любиш, віднайти власний комфорт і вподобання — у малому й великому. Навіть якщо місце дії твоєї незалежності — ліжко в гуртожитку.
  4. Завести мережу соціальної підтримки, яка в разі чого зможе тебе підхопити. Друзі — це ключ до щастя, друзі — це сім’я, яку ти можеш обрати сама. Друзі — це чудово збутий час, це спільні радощі й розділене горе, це взаємодопомога і спільна підтримка. Друзі — це той фундамент, на якому твоє життя вистоїть, якщо решта в ньому розсиплеться.
  5. Вкладати у розвиток. У кожної з нас власний шлях і власні цілі, але намагайся якнайшвидше зрозуміти, яка в тебе мета і що потрібно для її досягнення. За будь-якої незрозумілої ситуації — вкладай у себе і своє майбутнє. Вчи мови, професійно розвивайся, вкладай сили в хобі й захоплення — ніколи не знаєш, коли і як вони тобі знадобляться (а ще не бійся робити те, що тобі ніколи не знадобиться, але подарує радість, відпочинок і задоволення!) Витрачай гроші на курси, книжки, подорожі, здоров’я. Твоє професійне зростання і твій кругозір — це завжди найкраще з того, у що варто вкладати кошти та зусилля.
  6. Навчитися заробляти гроші у спосіб, який тобі, щонайменше, не огидний, а бажано — ще й дарує задоволення. Ще важливіше — навчитися рахувати гроші і працювати з особистим бюджетом. Це потрібно і для того, щоб жити відповідно до своїх достатків, і витискати максимальну якість життя зі своїх даних, і для того, щоб добре розуміти, скільки ти вкладаєш у стосунки з іншими людьми. Рахувати витрати на стосунки з чоловіком і тверезо оцінювати збитки і прибутки — це не меркантильність, а здоровий глуз.
  7. Завести звичку завжди мати «план Б». Фінансову подушку, розміри якої не відомі нікому, крім тебе (навіть якщо це зовсім невелика сума!) За можливості — власне житло, хоч би як хотілося його продати задля розширення спільної з партнером житлової площі. Друзів, готових підтримати. Варіанти виходів із будь-якої незрозумілої ситуації. Навіть за умови, що вона поки цілком зрозуміла і всіяна веселками.
  8. Розібратися з власними емоціями і внутрішнім світом. Найпростіше це зробити за допомогою психотерапії. Психотерапія — досить нове для наших країв поняття, й багато хто і досі вважає розмови з психологом зайвими дурницями. Але саме терапевт(ка) може допомогти тобі розібратися з тим багажем установок, ідей і почуттів, які ти винесла з дитинства і юності. Далеко не всі складові цього вантажу корисні для нас, багато з них можна відкинути — і рухатися далі щасливішою людиною. Терапія особливо потрібна, якщо у твоєму минулому є досвід насильства, цькування, складних родинних обставин, втрат, залежностей у тебе чи у близьких (алкоголізм, наркоманія), катастроф, нещасних випадків, зрад тощо. Такий досвід залишає шрами, які не можуть не позначатися на поведінці й емоціях.
  9. Зрозуміти, що тобі потрібно в сексі. Для цього не обов’язково мати зв’язки з великою кількістю партнерів і «здобувати досвід», хоча це, звісно, зайвим не буде. Досвід статевих стосунків із різними чоловіками допомагає зрозуміти, що тебе збуджує, на що ти не готова погоджуватися і як ти в принципі функціонуєш у цій царині. Але якщо для тебе це з якихось причин неприйнятно, все одно дуже важливо вивчити власне тіло — через мастурбацію, експерименти, різноманітні секс-іграшки, читання відповідної літератури —  як суто навчальної, так і еротичної. Коли знатимеш, що і як тобі подобається, ти зможеш донести це до майбутнього партнера і не миритися з поганим сексом лише тому, що ніколи не мала хорошого. І, до речі, непогано також дослідити сферу власних фантазій — там можуть ховатися цікаві сюрпризи. Наприклад, що тобі подобаються жінки чи що традиційний секс із проникненням (чи секс у принципі) тобі не цікавий — і це абсолютно нормально.
  10. Натренуватися обирати себе, поважати власні бажання й небажання. Навчитися говорити «ні». Такі прості формулювання, але за ними — ціла прірва роботи. Майже кожну з нас змалку вчили бути зручною: поступатися, турбуватися, погоджуватися, жертвувати (пам’ятаєш, одним із найжорстокіших образливих слів нашого дитинства було «егоїстка»?) А от поважати себе і діяти, з огляду на власні інтереси — навчали далеко не завжди. Комусь пощастило, і вони швидко навчилися жити власною правдою, а комусь треба вчитися довго. Не сидіти над телефоном, бо ВІН має подзвонити, а перейматися власними справами, не скасовувати всі плани, бо ВІН раптом вирішив приїхати, а полежати на дивані з книжкою, як і планувала. Не відмовлятися від перспективної роботи в іншому місті, бо тоді доведеться розійтися з НИМ. Не готувати лише те, що смакує ЙОМУ, а робити так, як ти звикла і як зручно саме тобі. Не погоджуватися на те, що тобі некомфортно, неприємно, не потрібно чи просто не хочеться. А ще — і це дуже важливо! — не намагатися себе змінити, вважаючи, що «варто лише постаратися, й мені все це сподобається / я звикну», а також, що «всі нормальні дівчата так чинять» і «якщо я цього не зроблю, зі мною ніхто не захоче стосунків». Із таких старань рідко виходить щось, здатне ощасливити.
  11. Навчитися себе тішити. Може, ти чула такий вислів —  «не куштувала нічого, солодшого за редьку»; його вживають щодо людини, яку життя ну геть не балувало. Так от, якщо ти не куштувала нічого, солодшого за редьку, і віддаєш функцію «перетворювати життя на свято» підрядникам, тебе буде дуже легко «купити» на красиві слова і яскраві жести, а ще легше — упіймати на гачок залежності. Тішити себе — твій прямий обов’язок, не більше і не менше, і лише ти знаєш, які це мають бути задоволення. А якщо не знаєш — розберися. Когось звеселяє смачна і красиво подана їжа, когось ароматна кава у красивому паперовому горнятку перед роботою — щось начебто «непотрібне» і непрактичне, але воно підвищує якість життя. Комусь важливо бути оточеними красою — і вкладатися у свій дім. Комусь —  багато подорожувати, хай навіть у дуже бюджетний спосіб. Танцювати, вишивати, спілкуватися з подругами за келихом вина, ходити на тривалі прогулянки, читати, пекти, слухати музику і підспівувати, відвідувати лазню, бігати, займатися йогою чи боксом… На світі мільйон задоволень, і ти неодмінно маєш знайти свої. Й організувати все так, щоб у твоєму житті задоволення й радощі не закінчувалися — а головне, не залежали від присутності в ньому інших людей, як-от чоловіка чи сім’ї. Те саме, до речі, стосується турботи про власне здоров’я і психологічне благополуччя — все це має стати першим пріоритетом задовго до того, як ти спробуєш дбати про когось.

Можна продовжувати і продовжувати, по цеглинці розбираючи все те, з чого складається доросла незалежна людина, спроможна потурбуватися про себе і готова до зрілих стосунків. Попри те, що в цьому переліку багато слів «повинна», він не є черговим списком того, що ми, жінки, винні суспільству. «Повинна» тут радше означає — «твоє життя складеться краще, якщо…»

І важливо не забувати ще одне: всі «повинна» з цього переліку стосуються не тільки холостячок, які лише готуються до «серйозних стосунків». Уже в стосунках із чоловіком теж важливо залишатися собою, не ставити любов і сім’ю в центр всесвіту і: 

  • не віддалятися від подруг, друзів і знайомих;
  • не замикатися в колі сім’ї; 
  • не кидати хобі, а й надалі захоплюватися улюбленими справами; 
  • приділяти достатньо часу на себе, на відпочинок, на здоров’я й на те, що дає задоволення (окрім партнера!); 
  • продовжувати діставати позитивні емоції не лише від стосунків / сім’ї; 
  • і надалі цінувати себе, власний час і зусилля; 
  • мати власний бюджет або хоча б «подушку безпеки»; 
  • розвиватися, мати власні (а не лише спільні!) цілі і мрії; 
  • поважати власні потреби, не терпіти несправедливості; 
  • і головне — не жертвувати власними інтересами, не зраджувати мрій, не забувати бажань.

Стосунки — не центр життя. Вони не визначають нашої цінності. Ти — важлива і цінна, і залишишся такою назавжди, незалежно від того, чи є поруч із тобою чоловік, чи є в тебе діти, секс, сім’я. Ти достойна поваги і хорошого життя. Просто тому, що ти — це ти.

 

Купити книгу тут