Як ми могли повірити, що треба бути найгіршим ворогом собі лише через цифри на вагах?

«Ось схудну ― і спізнаю щастя!» Ні, це працює не так. Блогерка і плюс-сайз модель Меґан Джейн Кребб ділити власним досвідом ставлення до свого тіла

22.01.2022

1,3 млн підписників в інстаграмі. Три роки досліджень.  Десерт кожного божого дня. Готові пообіцяти, що перестанете морити себе голодом? Книжка «Сила бодипозитиву. Як покласти край дієтам і жити у злагоді зі своїм тілом» Меґан Джейн Кребб поведе вас у захопливу та непросту подорож до любові та прийняття свого тіла. Вона звільняє від марних сподівань («Ось схудну ― і спізнаю щастя!») і почуття провини за небездоганну зовнішність.

Це відверта історія, що змушує співчувати всім, хто досі вірить міфам дієтної культури та жертвує собою заради стереотипів краси. Змушує гніватися: як ми могли повірити, що треба бути найгіршим ворогом собі лише через цифри на вагах чи сантиметровій стрічці?

Меґан Джейн Кребб — відома модель плюс-сайз, популярна блогерка, що видужала від анорексії, яка не з чуток розповідає про розлади харчової поведінки, дієти, пігулки й навіть хірургію для схуднення. Публикуємо уривок з книжки.

Меґан Джейн Кребб

Я НЕ МОЖУ ЦЕ НОСИТИ

У цьому світі є небагато речей, які можуть змусити людину комплексувати так сильно, як відображення в примірочній магазину одягу. Флюорисцентне освітлення, п’ятивимірні дзеркала, що показують тіло під різними кутами, тиск вибору розміру для примірювання, консультанти, які чекають на виході, щоб запитати, чи щось підійшло. Здебільшого все закінчується тим, що одяг здається нам цілком нормальним, а от власне тіло аж ніяк. Якщо якась річ нам не личить, то в цьому винна не тканина, а ми.

Скільки жорстких дієт починалися після того, як у цих кімнатках не застібалася змійка? Скільки разів ми йшли мало не в сльозах і картали себе дорогою додому? Дехто з нас переживав сором примірочної так часто, що просто перестав ходити туди. Легше схопити щось безпечне й стрейчеве, сподіваючись на краще, навіть якщо ця річ нам затісна, ми радше миритимемося з незручністю, аніж побачимо на етикетці більший розмір. Ми надаєм цим цифрам такого значення, немовби неживий шматок матеріалу вартий значно більшого, аніж наша самооцінка.

Коли ж ідеться про модні вибори, то важить лише одне однісіньке слово — привабливість. А привабливість зазвичай означає «те, у чому ви здаєтеся худішими». Ми навчилися мистецтва маскувати проблемні зони, приховувати недоліки, підкреслювати переваги та прикривати решту. І, до речі, не існує такого поняття, як проблемні зони, наші тіла не є недосконалими і наші головні переваги ніяк не пов’язані із зовнішністю, але ви ніколи не почуєте цього від поліції моди.

Ми всі інтернаціоналізували правила про те, що можна носити людям із нашою тілобудовою. Якщо ви жінка плюс-сайз, то, мабуть, почуваєтеся немов ось-ось вибухнете, якщо вам кажуть, що ще одна мішкувата сукня — це чудовий вибір для вашої фігури. І байдуже, який у вас розмір чи форми, усі ми знаємо, що об’єм талії значно важливіший, ніж саме життя.

Магазини одягу — це світ, де луною розходяться фрази на кшталт: «Зі своїм розміром я не можу цього носити», «Спершу треба привести себе у форму», «Можливо, якби я мала вигини в потрібних місцях», «Я носитиму цей одяг, щойно схудну». Чому ми мусимо чекати, доки наші тіла зміняться, щоб відчути себе неймовірними в обраному вбранні? Чому ми маємо обмежуватися вигаданими правилами та сміховинним уявленням про те, що передусім одяг має милувати око інших людей, а не тішити нас самих? Ось єдине модне правило, яке вам насправді треба запам’ятати: ВИ МОЖЕТЕ НОСИТИ ВСЕ, ЩО ЗАМАНЕТЬСЯ.

І навіть шорти? Гм… так. А яскраві кольори? Та, дідько, так! Сміливі фасони? Так. Завужені сукні? Звісно! Бікіні? А ви перед­ мову читали? Але, безперечно, жодних… коротких топів? ПІДРІЖТЕ ВСІ СВОЇ ТОПИ, ЯКЩО ЦЕ ЗРОБИТЬ ВАС ЩАСЛИВИМИ. А якщо це мені не личитиме? Якщо в такому вбранні ви почуваєтеся щасливими, то воно вам личить. А якщо іншим не сподобається? Ви одягаєтеся для себе, а не для них. А що, як це не модно? Забудьте все, чого вас навчили про моду. Від нині модною є кожна річ, у якій ви почуваєтеся собою.

Для мене фраза «Я не можу цього носити» завжди стосувалася бандажних суконь. Я була переконана, що не напну щось таке обтисле ніколи, принаймні доки не матиму плаского живота, округлих сідниць, пружних грудей і не купуватиму одяг максимум 38 розміру. Та, що кумедно, хай до якого розміру я себе зменшувала, однаково не носила бандажних суконь.

Коли я знайшла бодипозитивну спільноту, то несподівано побачила людей усіх розмірів і форм, які веселилися в бандажних сукенках. Вони навіть обіймали свої аж ніяк не пласкі животики й підкреслювали їхні помітні обриси. Та перш ніж у голові майнуло: «Не слід їм цього носити», мені сяйнула інша думка: «Вони мають до біса фантастичний вигляд… можливо, я дозволю собі це вдягти».

І я вдягла. Придбала першу бандажну сукню і визначила собі мету — нап’яти: спершу лише в кімнаті, тоді перед камерою, а згодом і на людях. І знаєте що? Нічого не сталося. Світ не вибухнув лише тому, що я порушила правила моди, згідно з якими мала б одягатися відповідно до своєї статури.

Крок за кроком я перемагала комплекси, і вони зникли. Навіть зараз іноді ловлю своє відображення у вітринах і, щойно в думках спалахує: «Це ж непривабливо», не одразу згадую, що привабливо — це все, що мені до вподоби, і гордовито крокую вперед, немовби королева бодипозитиву. Носіть усе, що вам хочеться носити, купуйте той розмір, який вам насправді потрібен, і забудьте про поліцію моди. Ви бездоганні.