На станції метро «Золоті ворота» розповідають історії насильства через рушники

У холі станції метро «Золоті ворота» відкрили виставку «Вишиті болем». Проєкт присвятили підтримці людей, які пережили насильство під час війни. Про це повідомила онлайн-платформа Safewomenclub

На презентації організаторка проєкту та керівна партнерка агенції One health Наталія Ольберт-Сінько зазначила, що від початку повномасштабного вторгнення росіяни не гребують жодною зброєю. І насильство в усіх можливих формах є одним з видів зброї, зокрема, сексуальне насильство.

«Скільки таких випадків було насправді, ніхто не знає. Генпрокуратура повідомляла про 150 задокументованих випадків, але міжнародні організації говорять, що їх в рази більше. Люди мовчать. Не готові про це говорити. Але це дуже важливо, щоб ми змогли допомогти. Для цього у середині 2022 року запустили платформу «Далі є», де розміщена вся інформація про допомогу — медичну, юридичну, психологічну», – підкреслила Наталія Ольберт-Сінько.

Причини, з яких постраждалі не готові ділитися та як їх підтримати у щоденному житті, пояснила психологиня онлайн-платформи Safewomenclub Інна Михальова.

«Тема насильства, зокрема, сексуального, була тривалий час табуйована. Але це є найтравматичнішим досвідом у житті постраждалого. Безпорадність та ізоляція є ядром травми. Бар’єрами постають почуття сорому і провини. Люди втрачають найважливіше: довіру до оточення, світу. Травма лікується через підтримку та відновлення довіри. Не треба давати поради: викинь це з голови, перестань переживати, перемкнись», — розповіла Інна Михальова.

Фахівці вважають, найбезпечніше говорити про такі травматичні події мовою мистецтва. Організатори проєкту обрали зробити це ще й з урахуванням народних традицій — через рушник. Вишиті розповіді — вигадані, але опираються на досвід реальних людей, які зазнали сексуального насильства від російських військових і наразі перебувають на шляху відновлення.

Історії, створені за реальними фактами, на візерунки орнаменту переклав дизайнер Богдан Гдаль. Крім традиційних символів, створив нові, що відповідають сучасності.

На рушнику зображені кізка, жінка з квіткою як традиційний символ відновлення, допомоги та повернення до звичного життя. Багато в орнаменті й червоно-чорних квадратиків: червоні — то здобутки, а чорні — то втрати нашого життя. Також є сірі квадратики, які символізують туман травми, про який йдеться в кожній історії, коли людина намагається стерти з пам’яті травматичну подію.

Детальніше про рушники та історії можна почитати на сайті проєкту. Виставка триватиме впродовж тижня до 2 лютого. Далі експозицію представлять в інших містах України.