В Україні приблизно 70-80% населення сприймають інформацію з телевізора. Інформаційне поле серйозно впливає на уявлення людей, що таке фемінізм, а значить — і на їхню ідентифікацію. Центр прав людини ZMINA з 9 по 24 серпня 2021 року запитав через онлайн-опитування 725 респондентів (64,8 % — жінки, 35,2% — чоловіки), що вони думають про сучасний фемінізм та феміністок. Виявилось, що понад 60% не вважають себе феміністами чи феміністками. При цьому їхні відповіді на більшість запитань такі ж, як і у членів феміністичного руху.
Щодня ми працюємо на інфофронті, виствілюючи подвиги українських жінок та впливаючи на світову спільноту інформаційно.
Ми просимо нас підтримати, аби ми й надалі могли виконувати нашу місію на шляху до української перемоги
Підтримати womo.uaБагато людей не ідентифікують себе як феміністів/феміністок через упередження
Це, зокрема, стосується питання підтримки ідеї про рівні права та можливості жінок та чоловіків. Частка тих, хто підтримує цю ідею серед феміністів/феміністок — 95%. Водночас ця ідея знайшла підтримку й у переважної більшості респондентів (62,6%), які не вважають себе фемініст(к)ами.
«Тоді у нас виникло питання: справді нефеміністи/ки вважають себе такими, чи це їхнє власне упередження та стереотипи формують уявлення про їхню ідентифікацію. Якщо феміністку чи фемініста показано у негативному контексті, то одразу люди намагаються відсторонитися і сказати: «Це не про мене, я краще буду збоку», — пояснює гендерна експертка та голова громадського альянсу «Політична дія жінок» Ірина Тишко.
Вона каже, що багато опитуваних, які не відносили себе до фемруху, згадували оголені протести членкинь руху FEMEN та їхній неоднозначний прояв феміністичних ідей. За словами Тишко, феміністок в Україні досі асоціюють з цим рухом — нібито феміністки мають саме так виглядати та поводитися. Відповідно, частка тих, хто відносить себе до фемруху, автоматично зменшується.
Називати себе феміністками не поспішають й політикині — це через те, що вони перебувають у середовищі чоловіків.
Останні новини
- Найхолодніші місця на Землі
- WoMo-каталог прикрас: нові колекції ювелірних виробів від українських брендів
- Афіша тижня: що подивитися, послухати та куди сходити 22-28 квітня
- Фільм «Западня» скоро вийде в український прокат: дата прем’єри, трейлер, сюжет
- На Міжнародному форумі PRNext’24 оголосили переможців Національного рейтингу «Репутаційні АКТИВісти»
Новости на главной
«Політика — сфера гегемонної маскулінності, де все фемінне вважається ворожим. Тож коли жінка, яка поки не зовсім природньо виглядає у цьому середовищі, заявляє про свої феміністичні погляди, то атаки на неї посилюються. Тому жінки не поспішають заявляти про свої фемпогляди, навпаки, поводять себе як “справжні хлопці” і грають за “патріархальними правилами», — каже Тишко.
Навіть канцлерка Німеччини Ангела Меркель визнала себе феміністкою лише під кінець своєї каденції. Вона сказала, що переосмислила своє ставлення й наголосила, що всі повинні бути феміністами, чим зірвала бурхливі оплески аудиторії.
«По суті, мова йде про те, що чоловіки та жінки рівні між собою, у сенсі участі у суспільстві та в житті загалом. І в цьому сенсі я можу сказати: «Так, я феміністка», – наводить слова канцлерки німецький мовник Deutsche Welle.
До цього Меркель ухильно відповідала на це запитання. Більше того, у 2013 році Меркель заявила, що не вважає себе іконою фемінізму, а на саміті Women20 у Берліні у 2017 році вона не відповіла на це запитання прямо, чим викликала критику і розчарування.
«Це таке каяття, в певній мірі. Вона розуміє, що наступні кілька років вона не буде атакована, бо вона позбувається ролі “свого хлопця” в політиці, щоб мати змогу вирішувати питання з чоловіками-політиками, які складають, на жаль, більшість», — додала Тишко.
Зневажають чоловіків, йдуть проти природи та руйнують сімейні цінності: які стереотири щодо фемінізму досі живі
Феміністок та феміністів в Україні сприймають негативно, бо досі існують міфи, що ідеї фемінізму суперечать сімейним цінностям та призводять до утисків та дискримінації чоловіків.
В опитуванні ZMINA нефемініст(к)и підтримали тези, що нібито: «Феміністки зневажають чоловіків» (71%), «Феміністки зверхньо ставляться до жінок, які є домогосподарками»(67,7%), «Фемінізм ігнорує біологічні відмінності між жінками та чоловіками» (64,4%) та «Фемінізм призводить до утисків та дискримінації чоловіків» (63,4%).
Виникають такі стереотипи здебільшого через неосвіченість людей, бо довгий час в Україні не пояснювали явище фемінізму.
«Перша теза про зневагу до чоловіків — це дуже проста формула, яка лягає у голови людей, які не розуміють поняття фемінізму. Будь-яке розділення працює дуже добре, бо відразу включається механізм захисту — якщо хтось “проти”, то я маю бути “за”. Ні, феміністки не зневажають чоловіків. Вони поважають чоловіків, їхні права та почуття, навіть чоловіче право на агресію, бо всі ми можемо за певних обставин бути агресивними», — каже тренерка з гендерно-чутливої комунікації Тетяна Трощинська.
За її словами, феміністка не згодна бути “доповненням чоловіка”. Вона відрізняється від нефеміністки тим, що знає: вона цінна сама по собі. Чоловіки ж помилково можуть вважати це “зневагою”.
«Щодо другого — про домогосподарок, — мене така підтримка вражає та навіть ображає, як феміністку. Я, мабуть, здивую, але феміністки першими стали казати, що домогосподарство це величезна робота. Якби не фемініст(к)и, домогосподарок ніхто б не пожалів. Лише завдяки фемінізму ми можемо тепер говорити про справедливий розподіл домашньої праці», — каже Трощинська.
Вона також додає, що теза “фемінізм ігнорує біологічні відмінності між жінками та чоловіками” — це і є дискримінація.
«Найпростіша біологічна відмінність — жінка народжує, а чоловік — ні. Проте народження дитини не має заважати розвитку чи кар’єрі. Ті, хто кажуть, що біологічна відмінність є бар’єром для цього — вони і дискримінують. Наявність матки не заважає, наприклад, вивченню математики, а наявність фізичної сили не означає, що ти маєш працювати вантажником. Людина має обирати ті соціальні ролі, які вона хоче, а не лише зосереджуватися на народженні дитини чи заробітку», — зазначає експертка.
Завдяки феміністкам чоловіки дійсно бояться бути утиснутими у правах — це факт, але чоловіки повинні усвідомити, що світ побудований з їхньої перспективи і треба його зробити справедливішим.
«На інституційному рівні фемінізм заявляє про певний перерозподіл прав — чоловіки повинні не поступитися частиною влади, а зробити її рівною. Ще раз: йдеться не про дискримінацію, а перерозподіл на рівні прав, обов’язків та можливостей», — наголошує тренерка з гендерно-чутливої комунікації Тетяна Трощинська.
Понад третина опитуваних асоціюють фемінізм з негативними словами, понад половина — з позитивними
Під час опитування людям запропонували обрати три слова, які асоціюються у них з фемінізмом та феміністками. Ці слова поділили на позитивні, негативні та нейтральні.
Найбільше людей — 62,5% — надали асоціації з позитивними словами. Зокрема, це слова “рівність”, “вибір”,”безпека”, “незалежність”, “свобода”. Більше третини асоціюють фемрух з негативними словами — “агресія”, “ненависть”, “радикалізм”, “неосвіченість”, “екстремізм”, «чоловіконенависть». І лише 5% людей обрали нейтральні слова.
Боротьба за рівність, приниження чоловіків чи знищення ролі жінки: що таке фемінізм, на думку українців
Під час опитування респондентів просили пояснити своїми словами, що таке фемінізм, та за що виступають сучасні феміністки. Переважна більшість опитаних (62,5%) доволі чітко сформулювали визначення поняття «фемінізм» — боротьба за рівність чоловіків та жінок, за права жінок, за гендерну рівність та боротьба проти насильства, харасменту і дискримінації. Наводимо декілька пояснень:
«Вважаю, що це рух, направлений на те, щоб урівняти права жінок та чоловіків. В першу чергу це стосується викорінення дискримінації при прийманні на роботу в державних та приватних закладах. Ну, й, звісно, на мою думку, феміністки захищають жінок від свавілля чоловіків та часто, на жаль, й інших жінок, котрі вважають, що жінка повинна бути як обслуга для когось. Загалом поняття достатньо широке».
«Рівність прав, вибору, голосу, представництва на всіх рівнях влади — бути почутими й самореалізованими».
«Фемінізм — це рух за рівні права, але він давно переріс із боротьби за права лише жінок та зараз розвивається у напрямку побудови інклюзивного суспільства, яке є дружнім та підтримуючим для всіх людей, тому феміністичний рух є тісно пов’язаним з ЛГБТ+ рухом».
Однак велика кількість опитуваних говорили, що фемінізм видозмінився і що феміністки мають виступати за інші ідеї, бо “рівність вже досягнута”. Здебільшого респонденти у цій групі подавали упереджені та доволі суперечливі пояснення своїх уявлень про феміністичний рух. З одного боку, виступали за рівність, а з іншого — вважали, що феміністичний рух бореться не за те і не так. Ось що вони кажуть:
«Сучасні феміністки відійшли від оригінальної течії, і це дуже сильно дискримінує справжніх феміністок, через те, що при згадуванні цього слова стаєш насторожі, бо чекаєш найгіршого, тому що радикали — відкриті чоловіконенависниці, що суперечить їхній меті».
«Мені здається, що сучасний фемінізм не має сенсу, оскільки дві статті зараз мають однакові права на кар’єру, політичні права, права голосу та повагу. В деяких місцях жінки мають навіть більше прав, ніж чоловіки. На мою думку, феміністки зараз виступають ні за що, оскільки Конституцією України закріплено, що всі люди рівні між собою. Якщо, наприклад, відкрити жінці двері – це нормально, це правило етикету, а не спосіб показати, що жінка слабша за чоловіка. Тому сучасний фемінізм, принаймні в Україні, не має сенсу».
«Зараз замість прав — привілеї, що в кінцевому підсумку вдарить по тих жінках, які досягли всього в житті не квотами, а власними зусиллями. Фактично їх здобутки й повагу до жінок, яка почала завдяки йому виникати, пустили на пси. А в минулому фемінізм був дуже прогресивним і корисним рухом».
Схожі тези повторювали й люди, які чесно зізнавалися, що не розуміють, за що борються феміністки. Тут можна зазначити не нові та доволі поширені уявлення про те, що феміністки «борються проти чоловіків», проти «традиційних сімейних цінностей», «руйнують українські традиції», «ходять на протести оголеними», «вимагають привілеїв» та поряд з вимогою рівних можливостей «ігнорують рівну відповідальність»: «Виступають за отримання більшого, ніж у чоловіків, пакета прав та дискримінацію», «За отримання привілеїв в усьому, за знищення інституту сім’ї, за те, щоб їм всі підкорялися», «Сама ідея заслуговує поваги, але як тільки це відбувається, жінки більше користуються цим заради приниження та дискредитації другої половини. Наприклад, в суді й так дуже важко доказати щось на свою користь проти жінки, а з правами фемінізму це буде зробити взагалі нереально!»
На думку гендерної експертки Ірини Тишко, з цією групою людей можна вести просвітницьку діяльність, щоб донести правильне уявлення про феміністичний рух. Але попри ці суперечливі думки, ставлення українців до фемінізму та феміністок все ж змінюється у позитивний бік.
«Щодо ставлення українців до самих феміністок, то з власного досвіду можу сказати, що рівень нерозуміння й агресії зменшився. Ще кілька років тому мені було насправді соромно сказати малознайомій людині, що я феміністка, тому що реакція могла бути не зовсім адекватною. Зараз я відчуваю себе набагато комфортніше, зокрема через активну суспільну підтримку — все більше людей розуміють, що фемінізм це природня тенденція і вона необхідна всім. Звичайно, противники цих ідей є. Крім того, є люди, які розділяють феміністок на «нормальних» і «неадекватних», які нібито забагато вимагають і ненавидять чоловіків. Насправді, за цією нібито неадекватністю дуже часто стоять звичайні вимоги та потреби бути видимими для суспільства жінками, але ця потреба поки що незрозуміла і неприйнятна для частини українців», — каже медіаменеджерка Центру прав людини ZMINA Ірина Іванченко.
Рівність між чоловіками та жінками досягнута — це відтворення радянського гасла, а не реальність
Українці досі відтворюють радянські наративи, що рівність жінок та чоловіків вже досягнута, а жінки звільнені від експлуатації, каже гендерна експертка Ірина Тишко:
«Протягом 70 років радянської окупації нам доводили, що рівність вже є, і свято краси 8 березня відзначається саме тому, що жінки все мають, не згадуючи боротьбу за ці права. Проте проблеми домашнього насильства, нерівної зарплатні та сексуальних домагань досі залишаються», — каже Ірина Іванченко.
Також досі є значні гендерні розриви у заробітках та на рівні політичної участі чоловіків та жінок. Ці розриви не можна пояснити тим, що жінка нібито хоче менше отримувати грошей чи не хоче йти у політику.
«Навряд чи всі жінки України чи Європи хочуть менше заробляти та бути біднішими, а серед бідних — жінок більшість. Навряд чи жінки масово не хочуть йти у політику та залишатися вдома з дітьми. А такі тенденції стосуються більшості європейських країн, тож є припущення, що не все це пов’язано з індивідуальними рішеннями жінок, а з певними структурними умовами. Наприклад, після народження дитини чоловіки не мають обирати — сидіти вдома чи працювати. А жінки мусять зробити нібито вільний вибір, — каже докторка соціологічних наук Олена Стрельник. Проте який вільний вибір має робити жінка, якщо, наприклад, у громаді немає дитячого садочка, додає вона. Відповідно, давайте вгадаємо, хто залишиться в українській сім’ї доглядати дитину. Тобто все значно складніше, ніж нам показують»
Медіаменеджерка Центру прав людини ZMINA Ірина Іванченко каже, що поки зарано казати про непотрібність фемінізму в Україні.
«Медіа почали активно висвітлювати тему фемінізму, яка раніше була незручною для аудиторії. Завдяки суспільній підтримці, в новому українському правописі з’явилися фемінітиви, і тепер вони активно використовуються як у ЗМІ, так і в побутовому спілкуванні. На рівні держави почали постійно проводитися феміністичні заходи, як-от Український жіночий конгрес», — вважає вона.
Також, за її спостереженнями, все більше жінок долучаються до політики і висуваються на вибори – гендерна квота збільшила участь жінок в місцевій політиці. Проте представленість жінок на вищих посадах, зокрема, у політиці, в освітній сфері, в армії та інших сферах все ще недостатня, аби говорити про те, що Україні фемінізм не потрібен. Українки все ще виконують набагато більше домашньої праці, ніж чоловіки, причому паралельно працюють та виховують дітей. Українки досі отримують менші гроші на роботі на схожих з чоловіками посадах. А ще пандемія призвела до того, що рівень домашнього насильства виріс і найчастіше жертви – це саме жінки. Проблем багато, і про абсолютну рівність та доступність жінок до всіх можливостей та прав говорити дуже зарано.
Матеріал підготувала Ярослава Жуковська
