Ніч на Венері: Ганна Улюра про нову книжку, в якій сяють 113 письменниць

Давайте поговоримо про жіноче і про жіночу літературу. Для багатьох “жіноча проза” — це така сентиментально-еротична історія, яка точно нецікава чоловікам, та й певній кількості жінок теж. У видавництві «ArtHuss» виходить нова книжка Ганни Улюри «Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві».

 

У книжки дуже вдала, інтригуюча, повна алюзій назва. Що ж таке “жіноче в літературі”, чим особливий доробок жінок в літературі?

Дякую. Мені вона теж подобається. Ми довго її обирали, це десь п’ятнадцятий варіант, тому він мені і подобається.

Всі, хто досліджує Великий Канон, одностайні: відносини всередині канону організовані за схемою «передача спадку від діда до онука». Ті, хто говорять про традиції жіночої літератури, наполягають: авторки в каноні створюють стосунки сестринства. Тут треба позбавитися двох ілюзій. Хто має сестер, той знає, що такі взаємини не є неконфліктними. А друга печаль полягає в тому, що «сестринство» виникає, бо авторки не знають, просто не знають, хто були їхні «матері». І в цьому головна проблема, коли ми говоримо про жіночу літературу, – не знати тут вважається чомусь добрим і похвальним. «А оцього вашого всього не читаю!». Сотні раз таке чула. Жіноча література – просто корпус всіх творів, написаних жінками. Все. Нічого негативного, нічого позитивного. Просто факт, на який ми потім нарощуємо якісь свої уявлення, свої глибокі і не дуже думки про жіночність, про жінку і сестринство.

Як ви проводили відбір авторок? За якими принципами, критеріями?

Я ладнала родину, велику галасливу неспокійну родину. Власне, це такий міні-канон жіночої літератури через моє про жіночу літературу уявлення. В «Ночі на Венері» є 113 авторок, одна з них не існувала, але її вигадали, бо треба було, інших забули, про деяких маємо так мало відомостей, що уже і не ясно, що вигадали, а що забули, деякі з них на слуху, а деякі – в підручниках. Десь 34 країни (не пам’ятаю точну цифру), всі континенти, різні часи, але найбільше імен припадає на 20 століття. Я передбачаю таку реакцію, я знаю, що буде така реакція: «А чому нема цієї чи тієї письменниці?». 113 – дуже мало, коли ми говоримо про всю історію жіночої літератури. Тому зрештою я зупинилася на тих авторках, які зробили все, щоб їх пам’ятали, і їх пам’ятають, а додала до них від себе тих авторок, які зробили (і роблять) все, щоб їх запам’ятали, але не чомусь не склалося (і не складається).

Навіщо українським читачам ваша книжка, для кого ви її писали?

Почнуть надходити відгуки на книжку, тоді і зрозумію, для кого ця книжка писалася і кому вона потрібна. Подібних книжок в світі є немало, але їх пишуть знову і знову, але їх читають. У мене є кілька близьких людей, думці яких я довіряю. Поки писала, я час від часу читала моїм прекрасним жінкам (бо це таки все жінки) окремі тексти і фрагменти. Я бачила, що вони викликають потрібну мені емоційну реакцію, у читачок виникає відчуття причетності. Мабуть для того і писала, щоб між цими 113 жінками, між мною і між читачем «Ночі на Венері» зрештою виникло таке відчуття – причетності. Це я мрію, ясно. Ну і, це есеїстика, а не підручник-посібник, тут важить не тільки предмет рефлексії, а досвід того, хто пише, і того, хто читає.

Які письменниці з книжки — ваші улюблениці?

В «Ночі на Венері» немає тих письменниць, які б не були моїми улюбленками. Я жила з ними півтора року, ми здружилися. Сьогодні у нас 29.05.20, тож я вам і назву жінок під цими номерами. Емілі Дікінсон: геніальна американська поетеса з мегаскладними творами, жила відлюдницею майже тридцять років, під кінець життя просто з кімнати не виходила, її братова, наприклад, жодного разу її не бачила наживо, а от за спогадами племінників Емілі пекла смачнючі кремові тістечка. Тереза Авільська: письменниця-візіонерка 16 століття, визнана святою, їй було сорок, вона переживала кризу віри, коли отримала осяння і почала записувати свої візії, весь час наполягала на жорсткій аскезі і на повному відчуженні від світу, от тільки в цей же час вона реформувала монастирі і вела широку дипломатичну роботу. Мері Шеллі: з її біографії треба писати багатотомні жахастики, це окрім того, що вона – авторка «Франкенштейна», за цим романом потім писали не лише наукову фантастику про штучний інтелект, а й вимріювали світи, де дітей народжують чоловіки, гепі-ендів в таких світах катма.

 

Ціна книжки: 590 грн. (по передзамовенню — 440 грн.)

Де придбати: arthuss.com.ua

 

• Читайте також: Свежо: 7 новых книг молодых украинских авторов