Нова галузь у новому світі: Як українка Юлія Давій створює 3D-одяг у США

Про розвиток нових галузей та "зелену економіку"

Юлія Давій — засновниця та СЕО New Age Lab, співзасновниця IB Centre, першопроходець у сфері використання діджитал-дизайну та 3D-принтингу для вирішення екологічних та соціальних проблем індустрії одягу та аксесуарів Julia Daviy, відома у світі новаторка, яку визнано  The Guinness Record Holder   та нагороджено The Edison Awards Gold Winner, розповіла WoMo, чому за друкуванням екологічного одягу на 3D-принтері майбутнє, та як вона планує змінити стару галузь легпрому.

Ви проторюєте шлях для свого бізнесу, з одного боку. А з іншого, впливаєте на розвиток нової галузі. Відоме нью-йоркське видання Nylon пише, що Юлія Давій створює принципово нову професію, яка виросте в нову галузь. Розкажіть про це.

Так, це приємно чути від американських журналістів. Останніми роками ми зробили багато нового на перехресті технологій діджитального дизайну (зокрема, використовуємо комп’ютеризований параметричний та генеративний дизайн), 3D друк. Нашу студію New Age Lab було започатковано в Майамі, тепер вона працює в Лос-Анджелесі. New Age Lab — це місце, де вперше в світі всі етапи діджитального дизайну та виробництва було об’єднано для створення одягу, а найголовніше — нової моделі виробництва продуктів для фешн-індустрії. Це з одного боку. З іншого боку, до нас 3D-друк  у більш спрощеному вигляді в фешн-індустрії використовувався, переважно, для створення об’єктів, у яких було мало спільного із застосуванням в реальному житті. Здебільшого, процес роботи над такими проектами був результатом колаборації видатних архітекторів, фешн-дизайнерів та виробництв 3D-друку.

Я побачила в цьому проблему для розвитку галузі і спробувала об’єднати ці компетенції в спеціалізації однієї компанії. Це мало сенс. Нас почали наслідувати. Сьогодні з проханням про проходження стажування у нас до нас звертаються з усього світу.

Так, саме до 2018 року ніхто особливо не говорив про те, що 3D-друк можна використовувати для радикального зменшення впливу на довкілля в фешн-індустрії чи навіть створення на його основі моделі виробництва та життєвого циклу продуктів із позитивним впливом на довкілля та для вирішення соціальних проблем. Ми не тільки про це сказали, а й показали, як це працює. Це мало резонанс у світі. Нашу першу колекцію одягу було створено на промислових (на той час найбільших у світі) 3D-принтерах. Одяг було створено з гнучкого та еластичного матеріалу з урахуванням екологічного підходу. Ця перша колекція одягу зацікавила низку технологічних організацій по всьому світу. Згодом ми презентували інші проекти. Organic Skirt — де діджитал-спідниця, яка кастомізується в понад 270 варіантів самим клієнтом в режимі онлайн у кілька кліків, друкується на 3D-принтерах та доставляється клієнтці у стислі строки. Важливо, що процес і продукт не лише високотехнологічні, але й те, що це виробництво без відходів і майже без викидів вуглецю і споживання води. За цей проект ми отримали золоту нагороду на Edison Awards.

Справа не лише у відзнаках і нагородах, які ми отримали, а й у масштабах змін, до яких ми причетні заради сталого розвитку в світі. Зокрема до нас звернулись ідеологи програми Євросоюзу, і пізніше було створено програму фінансування досліджень використання 3D-друку для галузі одягу. Також на наших напрацюваннях та популяризації великоформатного 3D-друку для виробництва експериментального одягу отримали гранти та фінансування інші компанії. Більше ніж через півроку після нашої презентації Adidas оголосив про плани побудови циркулярної моделі виробництва взуття, яка дуже подібна до нашої, валідувавши таким чином наші ідеї.

Вам подобається започатковувати нові проекти, нові компанії, нові партнерства?

До 3D-друку  у мене була історія розвитку галузі чистих технологій (cleantech) в Україні та інших країнах регіону, від Брюсселю до Алмати, де було зроблено багато всього вперше. Моя компанія та організації, в яких я була співзасновницею та членом ради директорів, створювали галузь відновлюваної енергетики з нуля. Наша інжинірингова компанія створила перші приватні біопаливні котельні. Наш консалтинговий напрямок розвивав продукти, спрямовані на розвиток галузі клінтех. У першій колонці на Forbes про відновлювану енергетику (2012 р.) я спрогнозувала стрімкий розвиток цієї галузі в Україні та відстоювала створення системи підтримки шляхом зеленого тарифу домашніх господарств. Якби я знала тоді, що у 2020 році вже понад 30 тисяч домогосподарств отримають зелений тариф та ще більше встановлять сонячні системи! Наші виставки та бізнес-конференції стали точкою входу на національні ринки регіону Центральної та Східної Європи. Понад 70% проектів відновлюваної енергетики в Україні розпочалися та (або) отримали подальший розвиток на наших платформах.

Мене цікавить розвиток галузей, а не лише власного бізнесу. У 2012 році я стала співзасновницею Інституту Зеленої Економіки (Київ), у 2009 році нами було створено першу Асоціацію Відновлюваної Енергетики України (АПЕУ).  2013 року було створено комітет із вітрової енергетики по СНД у Всесвітній Асоціації Вітроенергетики, в раду якої я увійшла. У 2011 році ми першими серед українських організацій приєднались до всесвітнього руху 100% Renewables та вперше підняли тему переходу на відновлювані джерела енергії.

І цей перелік можна продовжувати.

 Яка роль технологій та цифровізації у побудові успішного бізнесу? Важливо всім розбиратися в технологіях чи достатньо просто знати людей, які в цьому розбираються?

Я вважаю, що технологічна грамотність просто необхідна, якщо мова йде про справжню інноваційність на міжнародних ринках. Крім діджиталізації, необхідні технології і люди, які на цьому розуміються. Усі ці фактори є однаково важливими для персоналу, топ-менеджменту та власників, щоб компанія не  лише перейшла в онлайн, а й трансформувала спосіб виробництва, постачання, роботи з клієнтами та з ринком у цифровому світі.

Приклад в аграрній сфері — вирощування салату. Перший рівень технологічності — грядки, які обробляються людьми. Другий — теплиці, ефективні способи управління та збереження ресурсів.

Третій рівень — розумна система догляду, яка автоматизує цю ферму. Четвертий рівень — це нова норма, розробка систем на основі штучного інтелекту, яка підказує, як доглядати за рослинами. Вона все робить автономно. Ці системи, які повністю діджиталізовані, — це новий етап. І п’ятий рівень — все це втілено в продукті D2C (Direct-to-Consumer), тобто споживач отримує такий повністю керований штучним інтелектом город у своїй квартирі.  Згодом це стає основою для розосередженої системи забезпечення продуктами та прозюмерства на рівні власників не лише домогосподарств, квартир.

Тобто не обов’язково в усьому розбиратися. Можна бути стратегами, користувачами, які будують ці альянси настику трендів і технологій. Долучитися до діджиталізації можна по-різному.

Різноманіття полягає в тому, що є різні способи залучення в цифрову економіку. Питання до вас, що спонукало вас слідувати принципам циркулярної економіки?

Я бачу свою місію в створенні та застосуванні нових моделей бізнесу, ком’юніті загалом, які переведуть індустрії з забруднюючих та створюючих проблеми до таких, які працюватимуть для забезпечення благополуччя планети та природних екосистем.

Я — еколог і економіст. Також маю освіту у різних сферах: інновації, аддитивне виробництво (3D Printing), закінчила, зокрема, програму з інноваційного дизайну та MIT 3D Printing, отримала диплом зі створення інновацій та дизайн-мислення (річна програма) University of Virginia Darden School of Business.

Історія про «озеленення» економіки почалась у мене ще в дитинстві. Мій батько як лікар рятував життя чорнобильців, і в результаті загинув сам від раку, отримавши значну дозу радіації. Пізніше підлітком я прочитала книгу, яка остаточно переконала мене: стара модель економіки себе вичерпує та потребує докорінних змін. Адже практично в кожній галузі я побачила величезний негативний вплив на довкілля, соціальні проблеми та страждання тварин.

Чи існує для вашого бізнесу загроза, що дизайн і виробництво на основі 3D-дизайну та 3D-принтингу легко скопіювати?

Загроза копіювання існує в усіх сферах. Оригінальних рішень дуже мало, і здебільшого кожне успішне рішення породжує хвилю копіювання.

Цікаво, що Ілон Маск розсекретив свої креслення, але жодна компанія не досягла такого успіху, як Tesla. Саме так і в нашій сфері: лише діджитал-файл чи інший елемент скопіювати можна, утім всю систему повторити — навряд. А скоро, зважаючи на темпи розвитку блокчейну, це стане ще складніше.

Те, що робимо ми, — на перетині кількох індустрій. Професійне 3D-виробництво має мало спільного з домашнім 3D-друком.

Найголовніше — люди, ідеї, дизайн і комплексний підхід.

Сьогодні можна побачити, як багато говорять про 3D-друк чи про діджитал-моду як про спосіб досягти стійкого, збалансованого розвитку (sustainability). Часто ретранслюються слова, певні тези, те, що скопіювати найпростіше. Утім для того, щоб це працювало, слів мало.

У нас є приклад, коли мою презентацію з нашими кейсами по використанню 3D-принтингу для створення одягу з близьким до нуля рівнем відходів та вуглецевих викидів було скопійовано, і навіть презентовано на форумі. Утім дизайнер, яка це зробила, працює з домашніми принтерами і пропонує склеювати маленькі шматочки надрукованого одягу клеєм.

Звісно, що такий підхід не має нічого спільного зі сталістю та мінімізацією впливу на довкілля, більше того — не вирішує жодних інших задач, які ми бачимо, і рішення яких пропонуємо.

Інший приклад: сьогодні часто звучить теза про те, що діджитал-мода — це стале (sustainable) рішення. Проте тут теж дуже багато залежить від конкретного кейсу та підходу на рівні компанії.

Хіба можна назвати сталим підхід, коли над діджитал-моделлю працює команда, а це в середньому троє людей, протягом місяця, з урахуванням всього карбонового сліду їхніх комп’ютерів, а потім діджитал-модель виходить підкорювати віртуальний мас-маркет з ціною $10?

Потрібно розуміти, що накладання діджитал-моделі на фото не автоматизовано, це все ручна робота. Часто, щоб реалістично накласти одяг на фото, потрібно кілька годин, а ціна така маленька, що компанії, які це пропонують, наймають дизайнерів у країнах, де можна платити копійки — хоча вже для діджитальної роботи. Тобто негативні практики традиційного мас-маркету вже перекочували у віртуальний простір.

Поки нема досліджень, які б доводили, що діджитал-одяг у такому вигляді, як багато компаній його продають, зменшує продажі фізичного. Проте є кейси, які показують, що діджитал-фешн стимулює продажі фізичних продуктів, які вироблені з використанням забруднюючих технологій та матеріалів.

Чи 3D-принтинг зробив ваш продукт дорожчим/дешевшим? Попит на діджитал-одяг з’явився після випуску чи ви проводили маркетингові дослідження?

Люди не знають, чого вони хочуть, поки їм цього не показати. Я не вірю в ефективність класичних маркетингових досліджень, коли мова йде про новий продукт.

Та й наші ідеї трансформувались по мірі роботи в цьому напрямку.

На сьогодні існує багато технологій, які зробили стрибок у розвитку за останні роки. Потрібно визнати, що людству не вистачає на сьогодні сил опанувати потенціал технологій, які вже тривалий час на ринку. Та ж 3D-технологія чи діджитал-одяг — це набагато глибша тема, ніж накладання діджитал-одягу на інстаграм-фото. Так саме і 3D- друк: його потенціал значно більший, ніж те, як ми його використовуємо сьогодні.

У нашій роботі в New Age Lab, від початку і до сьогодні — це постійні R&D-тестування, експерименти, відкриття, дослідження. Сьогодні у нас є можливість і пропозиції співпрацювати з кращими розробниками матеріалів, технологій, науковцями. Хоча багато вже зроблено для створення 3D-одягу і 3D для споживацьких товарів — усе цікаве ще попереду.

Чи є попит на рішення у сфері 3D?

Стосовно попиту можу навести такий приклад. Суспільний запит на діджитал-одяг, дизайни, арт виник лише нещодавно, з початком пандемії. Прикметно, що за цей час чи напередодні не з’явилося жодної нової технології в цій сфері, яка могла б виступити каталізатором. Скоріше, спрацювала низка чинників: з’явилася критична кількість дизайнерів, які працюють з 3D-софтом CLO, Marvelous Designer, та інших компаній. І з’явився певний суспільний попит, адже останні 3-4 роки в ЗМІ періодично з’являються публікації про діджитал як досягнення максимальної сталості одягу.

3D-софт для діджитал-одягу на ринку з 2009 року. Знадобилося понад 9 років до моменту, коли з’явився перший кейс з продажем діджитал-одягу для картинок в Інстаграм.

Ще два роки пішло на те, щоб цей досвід почали масово тиражувати та будувати на його основі стартапи.

Експериментувати, не боятися, виходити на глобальний ринок і міняти курс. Чи рекомендуєте ви досвідченим науковцям, підприємцям вивчати 3D-принтинг? Як це можна зробити і чому це перспективно?

Діджитал-дизайн та аддитивне виробництво — це вже окрема спеціальність, яку можна глибоко вивчати і не осягнути весь потенціал. Діджитал-виробництво — це найближче майбутнє, а на таких ринках, як США та Західна Європа, це вже теперішнє. Це напрям, який дозволяє швидко дизайнити сервіси, продукти, послуги.

Задля якої мрії ви стали підприємицею? Що вами рухало?

Хоч як би це наївно звучало, мною рухало бажання змінити способи виробництва та споживання. Я бачила багато страждань. І оскільки я за своєю природою емпатична — відчуваю цей біль, який завдають простим людям, тваринам, природі буквально фізично. Як у ідеолога дизайн-мислення моє питання звучало так: “А чи можна створити бізнес-модель, продукти та економічну систему без негативних наслідків для планети та людей?” Те, що ми змогли зробити в відновлюваній енергетиці та клінтеху, стало опорою, щоб вже, працюючи в США, мислити та діяти ще сміливіше.

Безумовно, коли з’явилися ці думки, я не знала багато, робила все інтуїтивно і постійно навчалась.

Так сталося, що останніми роками ці напрямки, які ми створювали, стали чи стають трендами.

Що порадите підприємцям, авторам ідей, які хочеться розвивати, як потрібно знаходити команду, партнерів?

Для мене важливі спільні цінності, ми повинні доповнювати один одного за навичками і компетенціями. І, безумовно, це людські якості.

Якщо говорити про команду, важливо залучати чоловіків і жінок одночасно для  сталого розвитку, якісного ухвалення управлінських рішень, створення рівних можливостей для всіх.

Чому важливо залучати більше дівчат, створювати рівні можливості в комунікаційних технологіях?

Колись для мене було відкриттям те, що я була єдиною жінкою в програмі кількатисячного глобального форуму. Зараз навпаки, особливо в галузі виробництва одягу та в фешн-ринку, велика частка жінок. У ній 80 відсотків жінок, які задіяні на низьких позиціях та найбільше зазнають соціальних проблем несправедливості, ненормованого графіку. Ці крайнощі — галузі з високим домінуванням чоловіків та галузі с жінками — існують і сьогодні.

Я навчалась у спеціалізованій фізмат-гімназії, де дівчат було в 3 рази менше, та й все моє дитинство було більше про наукові змагання, в багатьох я перемагала. Коли потрібно було обирати між олімпіадою з фізики чи природничих наук та конкурсом з бального танцю, я обирала перше, не замислюючись, знала, що там у мене високі шанси на перемогу. Я не вірю в гендерну різницю в здібностях.

У моїх колективах жінки складали 50-60%, гендерний баланс в команді для мене пріоритетний.  Із власного досвіду: баланс та рівні можливості дають кращі результати для компанії та суспільства.

Важливо знайти не тільки освіту, але й свою нішу, однодумців. Чи складно вам було знайти однодумців для розвитку вашої ідеї?

З однодумцями мені пощастило, тому що я інтуїтивно рухалась у напрямку, де вони є. Раніше велике коло однодумців з’явилося у мене в Києво-Могилянській академії, я співпрацювала з випускниками. Зараз простіше знайти однодумців, використовуючи багато різних каналів.

Якщо були невдачі, то що вони вам дали?

Пропоную не вживати слово “невдачі”, кожна спроба — це досвід. Чим більше помилок і спроб, тим скоріше ти знайдеш свої ніші та напрям.

Основа дизайн-мислення — виявляй проблему, створюй прототипи рішення, тестуй і продовжуй робити це, доки не створиш мінімально життєздатний продукт. І це мені дуже подобається.

Безумовно, у мене були проекти, які, на перший погляд, закінчилися нічим. Були збиткові проекти, чи не дуже прибуткові, але разом з тим, були і є проекти, які варті того досвіду і дозволяли значно перекрити ці збитки.

Який був ваш перший проект?

Я прийшла менеджером та стала головним партнером і співвласником клінтек-компанії. У 2009 році у мене були широкі повноваження, я займалася іноземною діяльностю та розширювала кордони та співробітництво з міжнародними партнерами та організаціями. Спочатку це була сфера альтернативного палива та відновлюваної енергетики. Утім, вже в 2010 році це також був wastetech, watertech, а ще згодом — зелене будівництво, перший форум та виставка з органічного виробництва.

Мій перший бізнес-проект у сфері сталої моди — створення бренду органічного одягу в 2015-2016 роках. Він почався з ідеї перевірити, чи можливо в принципі випускати одяг, який не шкодить довкіллю.

Це був досить складний проект із ланцюгом постачань, який охоплював усю земну кулю. Пам’ятаю, як у кав’ярні на Манхеттені я розповідала по скайпу про свої труднощі людині, яку дуже поважаю і вважаю авторитетом у питаннях зеленої політики та екологічного способу життя, і з якою мене пов’язують дуже багато років співпраці — Хансом Йозефом Фелом. Це колишній депутат Німецького Бундестагу та архітектор системи підтримки розвитку зеленої енергетики, яку запозичили понад 80 країн світу. Я йому казала, що ось, ми маємо кращі сертифіковані органічні тканини, та навіть сертифіковане екологічне їх фарбування. Проте, ми маємо жахливу логістику та абсолютно не маємо контролю в ланцюгах постачання і можемо лише здогадуватись, що там відбувається насправді. Ми можемо поки що закрити на це очі, адже те, що ми на той час зробили, — це вже було досить інноваційним. А він мені каже: «Юля, якщо ти хочеш робити екологічні продукти, ти не маєш толерувати це, йди до кінця, виріши проблему з ланцюгами постачань.»

Можна сказати, з тієї розмови і почалась сторінка моєї історії під назвою “Діджитал-дизайн, діджитал-виробництво, діджитал-постачання”. Я знайшла цікаві кейси по 3D-принтингу у важкій промисловості і подумала: «А чому б не використати цю технологію для друку одягу?» На перший погляд, все виглядало реалістично. Знала б я тоді, скільки зусиль та труднощів  буде у проторюванні цього напрямку.

У 3D-принтингу одягу було вже дещо зроблено і до нас (популярним ставало друкувати одяг з десятків і сотень шматочків на домашніх 3D принтерах) — утім, я бачила все інакше. Мене ця технологія привабила саме можливостями побудувати нову сторінку в історії галузі, використовуючи технології для радикального зменшення впливу на довкілля та вирішення болючих соціальних та етичних проблем цієї індустрії. Можна сказати, що інновації та розробки, які зробили ми, вдались саме через такий кут зору.

Що б ви сказали собі у студентські роки, які поради дали б?

Я думаю, важливо рухатись уперед, навіть коли здається, що для цього немає ресурсів. Отже, я хочу сказати: “Продовжуй”.

Які 3 найважливіші риси потрібно розвивати в собі?

  1. Часто від значного прориву відділяють лічені кроки, а в тебе вже не залишилось сил. Дуже важливо зберігати смиренність і сфокусованість на цілі. Великим ворогом для розвитку справжніх інновацій та й всього загалом є его. Особливо, якщо успіх чи увага медіа звалюється на тебе, а ти до цього не пройшов (пройшла) певний органічний шлях.
  1. Важлива якість — адаптаційність, здатність схоплювати нове та робити це нове частиною своєї практики. А для цього — бути відкритим до нового, постійно навчатись. Дослідники зі Стенфорду рекомендують переглядати свої погляди та плани на життя кожні 7 років.
  1. Якщо говорити про дизайн-мислення та методологію, то спробуйте генерувати ідеї, робити прототипи, генерувати найкращий результат для себе та свого життя. Адже наше життя будується переважно на позитивістській теорії. З безлічі ідей ти обираєш одну і втілюєш її в життя, щодня крокуючи до мети.

Які технології вразили вас в останній час?

Цікавий напрямок діджитал-одягу та діджитал-товарів загалом. Півроку тому мене запросили виступити гостем платформи “Архітектори змін”, започаткованою першою леді Каліфорнії. Я виступала перед аудиторією, в якій сиділо понад тисячу дівчат, які навчаються в одній з кращих шкіл із спеціалізацією у STEM в Сан-Дієго, і ми говорили про діджитал-одяг. На той момент ми вивчали можливість розробки додатку для застосування віртуального одягу під час відеодзвінків. Здається, тоді мало хто розумів, навіщо це треба. У перші ж дні карантину, коли все перейшло в Zoom, мені написала заступниця директора школи зі словами: «Тепер я тебе зрозуміла і, здається, мені потрібен такий додаток.»

Яка ступінь оптимізму має бути в часи невизначеності?

Мені здається важливим такий фокус, коли те, що плануєш і очікуєш, є одночасно і досяжним, і гідним зусиль для досягнення.

Що справді зайве — це негативізм, цієї риси потрібно позбуватись. Вона блокує здатність творчо мислити, розвиватися, бачити перспективи. Дуже важливо в цьому напрямку виключати «внутрішнього критика» і дозволяти собі дивитися на світ поглядом людини, яка про світ нічого не знає. Поглядом дитини. Будьте сміливим у прийнятті рішень, щоб рухатись у напрямку, в якому зростає твій страх!

Як зробити бізнес глобальним?

Мені здається, що попри закритість деяких кордонів фізичних, можливостей для розвитку глобального бізнесу стає все більше. Діджиталізація та цифрові продукти, розвиток децентралізованого виробництва, бум e-commerce та систем онлайн-платежів, надання послуг в онлайн-режимі, розвиток низки інноваційних напрямків, як-то нішеві продукти, які дозволяють забезпечити потреби аудиторій, які століттями не помічались. Побудова глобальної команди, яка дистанційно працює з різних країн світу — все це сьогодні стало буденним.

Розвиток якісних партнерств — це ще один важливий інструмент розвитку глобального бізнесу. Це все елементи нової майбутньої екосистеми з бізнесів та спільнот, які змінять глобальний ландшафт.

Життєздатність та благополуччя планети, розкриття людського потенціалу, можливості створювати продукти, які покращують довкілля та вирішують соціальні та екологічні проблеми — це новий пріоритет, який об’єднає навколо себе глобальну спільноту та стане основою для нових глобальних технологічних бізнесів.

Спеціально для WoMo інтерв‘ю провела Аліна Севастюк

Новини партнерів