Осип Турянський: найкращі цитати українського письменника, який пізнав полон

22 Лютого 2024

Осип Турянський — український письменник і літературний критик, поліглот, учитель середніх шкіл Галичини, який народився 22 лютого 1880 року в селі Оглядів Львівської області.

У літературі дебютував 1908 року новелами «Ей, коб були мене вчили», «Де сонце?» в альманасі віденської «Січі». З 1910 року викладав українську мову та літературу в Перемиській гімназії. Того ж року одружився з дочкою посла Віденського парламенту Степана Онишкевича, на той час пароха села Хишевичі, Стефанією. У них народився син Мирослав, який став чемпіоном з шахів у Львові, а з 1950-х років належав до шахових майстрів США.

Восени 1914 року був мобілізований в австрійську армію й відправлений на сербсько-австрійський фронт. Через рік потрапив до сербського полону. Перебував у таборі для інтернованих на італійському острові Ельба. Пережите в полоні відтворив у повісті-поемі «Поза межами болю». Цей твір, написаний у стилі експресіонізму, став видатним явищем української модерної літератури.

Після повернення з Італії до Австрії викладав порівняльне право у Віденському університеті. Коли 1921 року у Відні було надруковано повість «Поза межами болю» німецькою мовою, став літературною знаменитістю. 1922 року письменник завершує роботу над памфлетом «Дума пралісу».

Турбота як стратегія зростання: як нова HR-культура формує сильні команди

Чому жіноче лідерство сьогодні — це супер-сила, побудована на турботі та гнучкості рішень? Цьогоріч на HR Wisdom Summit ми поговоримо про психологічну безпеку, реінтеграцію після фронту, L&D з реальним результатом і AI в HR. І все — через призму людяності.

Забронювати участь

1923 року Осип Турянський повернувся до Галичини, яка на той час підпала під Польщу. Працював директором Яворівської гімназії імені Осипа Маковея (1923-1924), Дрогобицької української гімназії імені Івана Франка (1924-1925), Рогатинської гімназії імені Володимира Великого, де викладав німецьку, французьку, латинську мови. У цей час перекладає вірші Шандора Петефі, Генріха Гейне, Вільяма Шекспіра.

Підірване сербським полоном здоров’я швидко тануло, і 28 березня 1933 року у Львові письменник помер. Його поховали на Личаківському цвинтарі. Тільки через 50 років його ім’я та літературна праця були гідно пошановані.

З нагоди його дня народження WoMo підготував добірку його найкращих цитат.

Цитати Осипа Турянського

  • «…почуття закоханих — це певне чародійне, непонятне і величне проміння, що з їх душ виходить і до них солодко кличе: «Радуйтеся, діти, радістю кохання й щастя» (з роману «Син землі»)
  • «Коли у тьмі і в хаосі, в якому ми мучимося, тліє іскра якої-небудь ідеї, то твоя огненна любов до життя і до його вищих цінностей переможе смерть» (з твору «Поза межами болю»).
  • «Що таке кохання? Це казка, вичарована з життя, й життя, вчароване в казку»
  • “І не мають втомлені очі людей на чому спертися, ні на чім відпочити. Шукають неба. Та неба немає…”
  • “Сонце любить людей. Сходить із неба й ховається в їхній душі. І де є серце, там сонце світить”
  • “Кругом нас пекло, божевілля, смерть. Кожна людина вмирає тисячу разів в одній секунді”
  • “Люди не є злі… не є добрі. Люди тільки нещасливі і щасливі”
  • “Очі відвертаються від неба і блукають по безкрайньому морі сірих хмар над безоднями. А те море бездонно сумне, безмежно безнадійне. І очі людей ховаються ще глибше в ямах і замикаються. І шукають у замученій душі світла. Але й душа окута, мов цвинтарним муром, сумом ночі й холодом смерті”
  • “Свідомість бунтується проти безтямного болю й нужденності буття й западає в сон”
  • “Замучені голодом, морозом і безсонними ночами, вони попадають у сумерк півсвідомості, яка хвилями зникає, то знов деколи переходить у повну несвідомість”
  • “Кожна людина збирає останки сили, щоб не впасти”
  • “Якась неймовірна, чудова казка з раю, котрого немає на цій землі”
  • “Здається, що ні боги, ні темні сили не мають відваги дивитися на цей образ людського горя й починають засновувати його густим серпанком снігу”
  • “Небо, хмари, гори й людські тіні — все зникає й обертається в одну безконечну мряку, сіру, як життя, сумну, як смерть”
  • “Здається, світ поволі зісувається в якусь бездонну прірву”
  • “Одинока надія — якесь чудо”
  • “Важка втома тягне других живосилом додолу”
  • “Здається, що вся природа заперла дух і прислухається до кроків таємного великана, що тихо йде верхами гір. То знов ховається по безоднях, щоб люде його не бачили й не чули його кроків”
  • “Для загального добра — гинь ти”
  • “…хто з нас перший упаде і вже не встане, цей стане нам усім у пригоді”

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: FacebookTelegramInstagram