Осип Турянський: найкращі цитати українського письменника, який пізнав полон

22 февраля, 2024

Осип Турянський — український письменник і літературний критик, поліглот, учитель середніх шкіл Галичини, який народився 22 лютого 1880 року в селі Оглядів Львівської області.

У літературі дебютував 1908 року новелами «Ей, коб були мене вчили», «Де сонце?» в альманасі віденської «Січі». З 1910 року викладав українську мову та літературу в Перемиській гімназії. Того ж року одружився з дочкою посла Віденського парламенту Степана Онишкевича, на той час пароха села Хишевичі, Стефанією. У них народився син Мирослав, який став чемпіоном з шахів у Львові, а з 1950-х років належав до шахових майстрів США.

Восени 1914 року був мобілізований в австрійську армію й відправлений на сербсько-австрійський фронт. Через рік потрапив до сербського полону. Перебував у таборі для інтернованих на італійському острові Ельба. Пережите в полоні відтворив у повісті-поемі «Поза межами болю». Цей твір, написаний у стилі експресіонізму, став видатним явищем української модерної літератури.

Після повернення з Італії до Австрії викладав порівняльне право у Віденському університеті. Коли 1921 року у Відні було надруковано повість «Поза межами болю» німецькою мовою, став літературною знаменитістю. 1922 року письменник завершує роботу над памфлетом «Дума пралісу».

1923 року Осип Турянський повернувся до Галичини, яка на той час підпала під Польщу. Працював директором Яворівської гімназії імені Осипа Маковея (1923-1924), Дрогобицької української гімназії імені Івана Франка (1924-1925), Рогатинської гімназії імені Володимира Великого, де викладав німецьку, французьку, латинську мови. У цей час перекладає вірші Шандора Петефі, Генріха Гейне, Вільяма Шекспіра.

Підірване сербським полоном здоров’я швидко тануло, і 28 березня 1933 року у Львові письменник помер. Його поховали на Личаківському цвинтарі. Тільки через 50 років його ім’я та літературна праця були гідно пошановані.

З нагоди його дня народження WoMo підготував добірку його найкращих цитат.

Цитати Осипа Турянського

  • «…почуття закоханих — це певне чародійне, непонятне і величне проміння, що з їх душ виходить і до них солодко кличе: «Радуйтеся, діти, радістю кохання й щастя» (з роману «Син землі»)
  • «Коли у тьмі і в хаосі, в якому ми мучимося, тліє іскра якої-небудь ідеї, то твоя огненна любов до життя і до його вищих цінностей переможе смерть» (з твору «Поза межами болю»).
  • «Що таке кохання? Це казка, вичарована з життя, й життя, вчароване в казку»
  • «І не мають втомлені очі людей на чому спертися, ні на чім відпочити. Шукають неба. Та неба немає…»
  • «Сонце любить людей. Сходить із неба й ховається в їхній душі. І де є серце, там сонце світить»
  • «Кругом нас пекло, божевілля, смерть. Кожна людина вмирає тисячу разів в одній секунді»
  • «Люди не є злі… не є добрі. Люди тільки нещасливі і щасливі»
  • «Очі відвертаються від неба і блукають по безкрайньому морі сірих хмар над безоднями. А те море бездонно сумне, безмежно безнадійне. І очі людей ховаються ще глибше в ямах і замикаються. І шукають у замученій душі світла. Але й душа окута, мов цвинтарним муром, сумом ночі й холодом смерті»
  • «Свідомість бунтується проти безтямного болю й нужденності буття й западає в сон»
  • «Замучені голодом, морозом і безсонними ночами, вони попадають у сумерк півсвідомості, яка хвилями зникає, то знов деколи переходить у повну несвідомість»
  • «Кожна людина збирає останки сили, щоб не впасти»
  • «Якась неймовірна, чудова казка з раю, котрого немає на цій землі»
  • «Здається, що ні боги, ні темні сили не мають відваги дивитися на цей образ людського горя й починають засновувати його густим серпанком снігу»
  • «Небо, хмари, гори й людські тіні — все зникає й обертається в одну безконечну мряку, сіру, як життя, сумну, як смерть»
  • «Здається, світ поволі зісувається в якусь бездонну прірву»
  • «Одинока надія — якесь чудо»
  • «Важка втома тягне других живосилом додолу»
  • «Здається, що вся природа заперла дух і прислухається до кроків таємного великана, що тихо йде верхами гір. То знов ховається по безоднях, щоб люде його не бачили й не чули його кроків»
  • «Для загального добра — гинь ти»
  • «…хто з нас перший упаде і вже не встане, цей стане нам усім у пригоді»

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: FacebookTelegramInstagram