Плани на осінь: 7 рекомендацій від затятих читак

Книжки на всі смаки

Ми періодично просимо різних успішних і творчих людей розповідати нам про книжки, які вони читають та рекомендують до прочитання. Представляємо осінню порцію різнопланових «мастрідів».

Деньги идут женщинам на пользу

Бодо Шефер, Карола Ферстль, «Попурри»

Вікторія Покатіс, головний редактор WoMo: «Після того, як «Шлях до фінансової свободи» став міжнародним бестселером, автор, всесвітньовідомий фінансовий консульт, написав такий само бестселер, тільки для жінок. Ми можемо скільки завгодно прагнути до гендерної нейтральності, проте багатьма жінками й сьогодні керують вкорінені за покоління звички піклуватися про дітей і чоловіка, чепуритися й не брати на себе відповідальність. Тому сьогодні в жінок є специфічні проблеми з темою грошей».

Книжка для тих жінок, хто прагне навчитися фінансової грамотності. Сам Бодо Шефер не приховує подиву, говорячи про результати анкетування більше тисячі жінок з питань фінансів та про звички, які заважають нам багатіти та ставати більш незалежними. Перш за все, це стосується небажання самостійно керувати власними фінансами, не вважати навички фінансової грамотності приорітетними. Що ж, час це змінити.

З неба впало три яблука

Наріне Абгарян, «Рідна мова»

Ксенія Резникова, журналіст, блогер, письменниця: «Повість «З неба впало три яблука» для мене – це ода любові, мужності та диву, яке трапляється саме тоді, коли серце вже неспроможне сподіватися на промінь сонця в житті і чекає лише сутінків».

 

Повість Наріне Абгарян «З неба впало три яблука» просто вивернула мені серце навиворіт і назавжди зробила палкою прихильницею її витонченої, пронизливої, щирої творчості. Авторка повільно, детально, з любов’ю до кожного героя розповідає історію його життя в малесенькому вірменському селі. Історій цих, наповнених до країв світлим смутком, болем та мовчазною людською гідністю чимало. Вони переплітаються у якесь чарівне мережево, що лікує душу кожного, хто взяв в руки книгу. І не відпускає до тієї миті, поки не буде прочитана остання сторінка.

Чарівність енергії. Михайло Драгоманов

Леонід Ушкалов, «Дух і літера»

Володимир Єрмоленко, філософ, письменник: «Блискуча книжка одного з наших провідних істориків літератури та істориків ідей — Леоніда Ушкалова. Особливо цінна, бо цього року Ушкалова не стало… Усі книжки професора завжди були mustread для освіченого українського гуманітарія, а тепер до їхньої унікальності ще й додається ця сумна деталь: більше не буде…»

Книжка про Драгоманова — це настільки обширний енциклопедичний твір, що кожен розділ тут треба читати з нотатником — запам’ятовуючи імена, цитати, події та тенденції. Головне — що історія Драгоманова вплетена в історію ідей того часу: українських та європейських. Стає більш ясною роль Драгоманова не тільки в українському, але й в глобальному контексті. Як людини, яка робила неймовірний для своїх часів синтез ліберальних, соціальних та національних ідей. Яка протиставляла український децентралізаційний принцип “Громади” двом російським опонентам — централізованому імперіалізму і не менш централізованому революційному радикалізму. Драгоманов — це антиімперський мислитель par excellence: він був антитезою як консервативній “правій” Російській імперії ХІХ століття, так і майбутній революційній “лівій” Російській імперії ХХ століття. Тому його “анархізм”, а насправді — думка про ефективність децентралізації — тож наша сучасна децентралізація є, по суті, продовженням Драгоманових ідей, був таким відмінним від “анархізму” російського — у Бакуніна, Кропоткіна чи Плеханова — який згодом переріс у російський більшовизм. Ну і ідея децентралізованої федерації, якою Драгоманов бачив устрій майбутньої Російської імперії, а натхненням для нього була федерація швейцарська, згодом став принципом, за яким будувалася повоєнна Європа: про це теж важливо пам’ятати.

Странная девочка, которая влюбилась в мозг: как знание нейробиологии помогает стать привлекательнее, счастливее и лучше

Венди Сузуки, «Альпина Паблишер»

Галина Морозова, соціолог, експертка з оцінки та залученості персоналу, старший консультант міжнародної консалтингової компанії Hudson: «Цього літа не розлучалася з цією книгою взагалі. Верталась до неї з олівцем майже щотижня. Така собі концентрована користь, яку треба потрошки змішувати з повсякденним життям у якості еліксиру ментального довголіття та радості».

Авторка – вчена, всесвітньо відома нейробіологіня. У своїй книзі вона зібрала необхідний мінімум захоплюючої теорії з нейробіології та фізіології, а також максимум практичного сенсу. Факти, результати досліджень, конкретні вправи. Все це дозволяє не тільки сформувати гарне уявлення про те, як функціонує наш мозок та як його прокачати найкраще, але й насичує енергією руху, творення. Сама книга стає тим середовищем, що збагачує мозок, де зростає його пластичність, здатність змінюватись у відповідь на дії середовища. Пластичність мозку, в свою чергу, дарує нам чудову здатність до кардинальних змін. На ментальному, емоційному, фізичному, духовному рівнях. Це брехня, що біда буває від розуму. Біда – це коли ти не вмієш користуватися своїм мозком.
А ще Венді відповідає на багато інших важливих питань. Чому вкрай необхідно час від часу їхати від звичної середи? Як конкретно мозок впливає на фізичне та духовне всередині нас? Як керувати спогадами та навіщо, як приманити музу та залишити в себе жити, як підкорити стрес… Та, насамперед, як дозволити своєму мозку зробити себе щасливою, або, принаймні, не заважати. То були мої питання, у вас будуть свої. А відповіді ви знайдете у цієї чудової леді.

Родовий відмінок

Міла Іванцова, «Брайт Букс»

Катерина Габрієль,  психолог, травмотерапевт, emdr-спеціаліст: » Ця книга завжди лишатиметься для мене значимою, бо останні 3 години до моїх власних пологів, я провела з цим романом. Та неочікувано швидко зустрілась зі своїм малям».

 

Читати художні книги я люблю і переконана, що це найкращий тип відпочинку. Проте, зараз в своему житті я оточена професійною літературою. Отримавши в подарунок роман Міли Іванцової “Родовий відмінок”, щиро зраділа та націлилась прочитати одразу. Це роман на реальних подіях і читається як забута історія. Історія про тих, кого ти вже давно знаєш. Це як послухати історію від мами, або маминої подружки. Всі події дуже реалістичні. Ти ніби поринаєш у своє дитинство, те що було зовсім недавно. Роман про трьох породіль, які познайомились у пологовому будинку, та яких доля і надалі у житті тримала разом. Авторка досить тонко та щиро розповідає про їхні життя, про реалії та перешкоди з якими героїням довелось зустрітись.

Вибрані поезії

Володимир Сосюра, «Мультимедійне видавництво Стрельбицького»

Артем Чапай, письменник, журналіст: «Чесно кажучи, хотів для себе уяснити, чим же, крім віршів зі шкільної програми про батьківщину, мову (й партію, але то інше покоління), відрізняються Тичина, Сосюра й Рильський, наприклад. Ну і перечитав  кожного, та ще Бажана й Малишка для повноти».

 

Ну, про Тичину знають усі: «А Тичина пише вірші – та все гірші, та все гірші», де «Молодий я, молодий» – а де «Партія веде». Рильський весь якийсь олімпійський, наче «над схваткой» – а от Сосюра здався найбільш людяним. Людина, що воювала спершу за Петлюру, потім за Червону Армію, у якої у віршах двадцятих вічно розстріли, при чому то я, то мен), мізки на сірій стіні та собака, що радо лиже кров коня з перебитим хребтом – зараз би сказали, у людини «афганський синдром». Ну, чи як би він називався тоді? Перекопський? Словом, це жива і то травмована людина. Людина, якій можна співчувати – і яку можна полюбити.

Історія нового імені

Елена Ферранте, «Клуб сімейного дозвілля»

Тетяна Гордієнко, журналістка, книжкова оглядачка WoMo: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти. Якщо дві розумні жінки дружать роками, беручи одна іншу за приклад для наслідування, то це багато говорить про кожну з них. У такій дружбі є елемент суперництва, але Ферранте зуміла показати, що при цьому почуття сестринства не заслуговує на іронію щодо «жіночої солідарності».

Перед нами довгоочікуване багатьма шанувальниками «італійського феномена» Ферранте продовження історії про Лену та Лілу з бідного неаполітанського середмістя, з роману «Моя неймовірна подруга». У другій частині дівчата дорослішають та обирають різні шляхи до самореалізації. Елена продовжує навчання в ліцеї та універститеі, а Ліла виходить у 16 років заміж за багатого власника ковбасних крамниць. Кохання, зрада, амбіції — це історія дитячої дружби, яка продовжується у віці, коли ми поспішаємо продемонструвати результати нашого життя. Саме тому ця книжка — не жіноча проза. Вона для всіх, хто цінує близькі стосунки.

 

 

Мы в Facebook