По жіночій лінії: Хто вони, успішні українки

Чому важливо, щоб жінки стали “видимими”

Часто трапляється так, що для прориву у традиційно “нежіночих” сферах діяльності, в тому числі в бізнесі та політиці, нашим сучасницям не вистачає рольових моделей. Здається, що видатних українок, які б були для нас надихаючим прикладом, зовсім небагато. Але це не так.

Олександра Голуб, голова ГО «Ліга захисту прав жінок «Гармонія рівних», розповідає про проект «Жіноче століття: українки, які створили державу»

Ідея створити проект про внесок жінок у розбудову української державності виникла у нас з колегами понад рік тому. Один із ключових напрямків нашої роботи – це боротьба із сексизмом у публічному та інформаційному просторі, а це неможливо без поширення позитивних та успішних жіночих історії. У минулому році разом із партнерами з Міністерства інформаційної політики та Офісом Ради Європи в Україні ми розробили інформаційну кампанію «У професії всі рівні». До речі, соціальну рекламу із цієї кампанії зараз можна побачити на вулицях Києва. У процесі розробки кампанії ми замислилися над тим, що широкому загалу відомо вкрай мало про жінок у, так званих, «нетипових» або «чоловічих» професіях. Тому ми й вирішили більше заглибитися в історію та дослідити, яким же був вклад жінок у сферу, яка стереотипно вважалась «нежіночою».

«Жіноче століття: українки, які створили державу» — це проект не лише про політикинь, а й про військових, науковиць, освітянок, дослідниць, правозахисниць. Адже державотворення є процесом, до якого долучені усі еліти, не лише політичні. Ми обрали 22 героїні, які творили та жили протягом 20 століття, але очевидно, що цей перелік далеко не повний. Серед них, зокрема, Наталія Кобринська, Алла Горська, Ніна Караванська, Валентина Шевченко, Тамара Мельник, Соломія Павличко та інші видатні жінки.

Інформацію про них ми шукали у відкритих джерелах, а також користувалися науковими ресурсами. Найскладніше було зібрати саме візуальні матеріали. А головне, ми старалися заглибитися у тему і не чіпати загальновідомі особистості, до прикладу, Лесю Українку.

Чесно кажучи, навіть наша команда була вражена тими історіями і долями, про які ми дізналися у процесі розробки. Моя улюблена – про кримськотатарську діячку Шефіку Гаспринську, яка будучи дочкою знаменитого кримськотатарського просвітителя, редагувала перший жіночий мусульманський журнал, заснувала жіночу спілку та була активною політикинею.

Наша виставка проходила у Кабміні та Верховній Раді, таким чином ми хотіли привернути увагу посадовців та зруйнувати міф про те, що політика – нежіноча справа. Жінки на рівні зі своїми побратимами чоловіками відстоювали незалежність нашої країни. Тому ідея про жінок — безмовних берегинь є абсолютно хибною. Підтвердження тому – історії наших героїнь. Я рада, що у процесі реалізації проекту жодного разу нам не задали дурного запитання «чому лише про жінок».

Наш проект став консолідуючим, у його реалізації нам допомагали Український жіночий фонд, Урядова Уповноважена з питань гендерної політики, народні депутати з різних політ сил. Безпосередньо над проектом разом зі мною працювали кандидат історичних наук Володимир Володько та гендерні експертки Ольга Коваль та Ірина Суслова.

Далі ми плануємо розміщувати експозицію у регіонах, уже маємо домовленості із Херсоном, Житомиром, Харковом та Тернополем. Крім того, усі бажаючі можуть ознайомитися із матеріалами на нашому сайті.
Для мене, як феміністки, цей проект став певним інсайтом та допоміг усвідомити, що сьогодні ми, молоді жінки-лідерки, спираємося на здобутки наших попередниць, які ще сотню років тому виборювали нашу державність та відстоювали права жінок.

 

rating

Мы в Facebook