Нещодавно відбулася онлайн-подія «Ранкові зорі» — премія, що покликана відзначити найкращих педагогів України, які продовжують працювати й змінювати освітню сферу попри виклики війни. Її започаткувала Віктор Круглов та команда його видавництва «Ранок». Загальний призовий фонд — понад 100 тисяч гривень.
У попередньому матеріалі ми вже писали про лауреатів першої номінації «Незламний учитель» — педагогів, яким довелося пережити втрату дому, окупацію рідного міста, обстріли, але які не втратили віри в себе й продовжили займатися своєю справою. У цій статті розповідаємо про інших переможців премії та їхні історії.
Результативний вчитель — який він?
«Результативним учителем» експерти назвали вчительку, учні якої лише за останні два роки здобули понад 200 перемог на конкурсах і змаганнях національного й міжнародного рівня — Ірину Смовську. Вона викладає зарубіжну літературу в ліцеї невеликого містечка Остер на Чернігівщині.
Ірина Смовська
«Я завжди хочу пояснити дітям, що нічого в житті не дається нам просто так і до всього потрібно докласти певних зусиль», — поділилася думками пані Ірина під час свого виступу на заході «Зірковий вчитель: як дарувати всім світло і не втрачати своє».
Вона не очікували на перемогу в одній із номінації премій. Взяти в ній участь захотіла лише для того, щоб отримати цінний досвід від інших колег. Тож коли її назвали результативним вчителем країни, пані Інна дуже зраділа.
«Звісно, ця перемога додала мені впевненості в собі, у важливості того, що я роблю. Я й надалі , але ще з більшою потужністю, працюватиму для своїх учнів, для добробуту України».
Окрім викладання на уроках, Ірина Смовська також заснувала два літературні гуртки для школярів: «Диво калинове» та гурток Чернігівської МАН «Літературна творчість». На заняттях вона разом зі своїми учнями пише вірші, створює відеопроєкти та готує вихованців до участі в різних конкурсах.
Про свої та учнівські досягнення пані Ірина коротко розповідає: «В Україні вже, мабуть, немає конкурсів, у яких я зі своїми дітьми не брала участь. Ми маємо близько 500 нагород, і це за останні сім років. А ще пишаюся, що твори моїх учнів друкуються в різній пресі, в літературній, педагогічній. У нас є величезна кількість збірок, а три моїх учні вже були переможцями премії «Коронації слова» — «Молода коронація». Тому я дуже пишаюся своїми дітьми».
На початку війни вона залишалася в рідному місті, хоча недалеко від нього стояли ворожі війська. Як і багато інших вчителів, Ірині Смовській довелося звикати до складних обставин роботи: постійні обстріли, блекаути, переховування в підвалах. Однак каже, що всі виклики можна подолати, так само як і пристосуватися до нових умов.
«Справді, наше життя змінилося й ми всі перебуваємо у постійному стресі. Наші діти, звісно, теж. Тому потрібно шукати нові підходи, щоб налаштувати їх на роботу. Наприклад, я розробила методичні рекомендації, у яких в ігровій віршованій формі пропоную дітям цікаві завдання. Ми пишемо листи героям, які опинились у надзвичайних ситуаціях, створюємо словесні ілюстрації до творів, граємо в ігри, віртуально відвідуємо відомі музеї тощо. Щодня намагаюсь розвивати своїх учнів і розвиваюся сама», — ділиться досвідом учителька.
Спеціальною відзнакою «Креативний вчитель» нагородили й Миколу Голубева, вчителя фізкультури з Львівщини. Він також є співавтором посібника «Легка атлетика у структурі фізичного виховання освітніх закладів» й автором Youtube-каналу «Fresh Motion». Як зазначає пан Микола, навчати фізкультури під час війни, в умовах відключень світла й дистанційного навчання, справді складно. Тому тут на допомогу можуть прийти креативні ідеї. Аби допомагати вихованцям і їхнім батькам займатися фізичним розвитком навіть за складних обставин, він створив власний Youtube-канал, де регулярно розміщує відео з популярними руханками.
Микола Голубев зазначає: «Протягом останніх двох років учні, незважаючи на виклики й обмеження, зуміли підтримати високий рівень продуктивності. Я доклав усіх зусиль, щоб вмотивувати дітей на досягнення високих результатів у школі, проводив внутрішні змагання між учнями, прагнув підтримувати їх здоров’я. На жаль, ми не мали можливості брати участь у зовнішніх змаганнях. Але вірю, що найбільші перемоги ще попереду, і не лише у спорті».
Інноваційність на уроках
«Війна створила безліч різноманітних випробувань, які я долав, долаю та буду намагатися долати й далі!» — так каже вчитель географії з Херсонщини Артем Горобець. Йому експерти віддали нагороду в номінації «Інноваційний вчитель».
Артем Горобець
«Участю у премії, я мав на меті виконання двох завдань» — зазначає він. — «Перше – показати власну історію життя на тимчасово окупованій території як одного елемента національного пазла: коротко описати події, що зі мною відбувалися, навести приклади метаморфоз і втрати людяності з боку колег і колежанок, сусідів, знайомих, мій виїзд із окупації тощо; друге – продемонструвати свій педагогічний політ у контексті життєвого девізу: «Літають не лише орли, а й горобці!». Адже вчитель із сільського регіону, титанічно працюючи та динамічно розвиваючись, впевнено складає конкуренцію вчителям із міста».
Від перших днів повномасштабної війни пану Артему довелося пройти через різні виклики. Довгий час він жив в окупації, проводив у рідному селищі мітинги й протести, збирав однодумців. Через проукраїнську позицію російські військові кілька разів викликали його «виховні бесіди».
«Я як проукраїнська людина розпочав волонтерську роботу серед населення, організовував і проводив мітинги у підтримку України. Частина людей підключилася до мене, надихнулася цим проукраїнським рухом. Звісно, були й люди, які нас критикували та погрожували. Через певний час окупаційна влада почала проводити чистки. За наведенням «доброзичливців» приїхали й за мною, забрали та здійснили «виховну» роботу», — пригадує вчитель. — «Звістка про це розлетілася миттєво. Після повернення та відходження від зустрічі з окупантами, я почав виходити у справах. І відкриття: більшість колежанок, односельчан, побачивши мене, почали переходити на інший бік дороги й відвертати обличчя».
Дехто з колег пана Артема став колаборантом, добровільно перейшов на роботу на окупаційну владу, отримавши за це керівні посади. Після цього вони почали писати доповідні записки на тих колег, які їм не подобалися, зокрема й на Артема Горобця. Попри це, вчитель все одно продовжував викладати й підтримувати своїх учнів.
«Ми проводили освітній процес як могли: адаптовані матеріали та завдання надсилали у месенджери, електрoнною поштою, у Google Клас, за можливості відвідували дітей вдома, намагалися покращити їх психоемоційний стан», — зазначає він.
Коли йому та його родині вже відкрито почали погрожувати, вчитель вирішив переїхати до Києва. Як зауважує пан Артем, було дуже складно пристосуватися до життя у великому, незнайомому доти місті, так само як і до незвичних форм роботи з учнями в столичному закладі освіти, що відрізнялися від підходів у його сільській школі.
Однак і ці виклики йому вдалося подолати. Зараз учні Артема Горобця є лауреатами й переможцями низки українських і міжнародних конкурсів та олімпіад, а сам він — автор багатьох підручників і посібників із географії, курсів підвищення кваліфікації, розробник такого методу навчання, як топонімічна соціалізація. А ще тренер НУШ із навчання вчителів, експерт з аудиту закладів освіти й оцінки навчальних підручників та навіть сертифікований тренер від ОБСЄ з прав людини, недискримінації та ґендерної рівності.
Друге місце в номінації «Інноваційний учитель» посіла Дарина Шкабура, учителька біології та екології зі Львова. Аби зацікавити дітей вивченням природничих дисциплін, вона пропонувала учням виконувати різні проєкти, наприклад вирощувати рослини, вивчати зразки через мікроскоп, малювати макети, моделі організмів, пропонувала інтерактивні завдання та залучала до участі в міжнародних конкурсах. А ще вона разом з учнями веде біологічну сторінку в TikTok.
«Мені 26, тому я на одній хвилі з моїми учнями й розумію, що їх цікавить і коли їм стає нудно», — каже пані Дарина. — «Тому намагаюсь завжди тримати їх в тонусі й вигадую різноманітні завдання. За 2 роки повномасштабної війни ми з учнями провели безліч дослідів та експериментів, брали участь у вітчизняних та міжнародних конкурсах. Окрім уроків, я у школі маю 2 факультативи: «Біологічна TikTok лабораторія» та «Кімнатне садівництво». На першому факультативі ми проводимо різноманітні досліди, створюємо моделі та перевіряємо теоретичний матеріал на практиці й знімаємо це все на відео в TikTok (сторінка Your Biology). На кімнатному садівництві ми вирощуємо та розмножуємо різноманітні рослини, які потім використовуємо для озеленення школи, продаємо на ярмарках, створюємо різноманітні флораріуми».
На своєму досвіді вона доводить, що учнів можна зацікавити вивченням навіть такого складного предмета, як біологія. Вчителька каже, що тут головне обрати правильний підхід до навчання.
«Я надихаюсь й надихаю. І, мабуть, це й дає мені сили постійно рухатись»
Перемогу в номінації «Учитель-наставник» здобув Заслужений вчитель України, викладач трудового навчання у Вінницькому ліцеї Дмитро Луп’як.
Пан Дмитро каже: «Як на мене, навчати наших дітей і передавати їм свій багаторічний досвід це саме те, без чого я не уявляю свого життя. Не дивлячись на те, як би склалися результати, моя самовідданість роботі залишилася такою ж. Крім того, участь у таких масштабних конкурсах, дає впевненість, додає досвіду і можливість самоствердження».
Хоча й існує думка про те, що трудове навчання є непопулярним предметом серед учнів, для своїх вихованців пан Дмитро перетворив цей предмет у найцікавіший навіть під час дистанційного навчання.
«Впродовж усієї своєї педагогічної діяльності я прагнув створити якнайкращі умови для навчання дітей. Прийшовши працювати до школи, у якій від майстерень були лише стіни, двері й кілька списаних верстатів, я зміг створити такий креативний простір, куди летіли діти. Далі майже два роки карантину, які навчили мене неабиякої гнучкості: онлайн, виготовлення виробів із нічого, офлайн і знову онлайн», — розповідає вчитель.
Завдяки його перемозі в премії «Учитель року 2021», місцева влада виділила кошти на оновлення кабінету трудового навчання в його рідній школі. Однак уже за рік почалася війна. Довгий час школа перетворилася на місце для проживання ВПО, а потім — «Пункт незламності». Увесь цей час пан Дмитро допомагав у школі, паралельно продовжуючи навчати своїх учнів через онлайн-уроки.
Учитель каже: «Для якісного навчання під час дистанційного та змішаного навчання, за останні півтора року, я розробив близько 150 презентацій для 5-6 класів з інтерактивними вправами та інструкціями до кожного проєкту».
Навіть за умов дистанційного навчання учні Дмитра Луп’яка продовжують старанно вчитися та стають переможцями різних конкурсів. Як зазначає пан Дмитро, секрет його успіху як викладача полягає в любові до своєї справи.
«Мені дуже подобається моя робота, я люблю дітей, людей, люблю творити, створювати, вдосконалювати. Я надихаюсь й надихаю. І, мабуть, це й дає мені сили постійно рухатись. Я навчаю учнів, студентів, учителів. І з гордістю можу сказати, що надзвичайно пишаюсь результатами своєї роботи».
Друге місце в цій номінації посіла Вікторія Биркович, учителька початкових класів родом з Ужгорода. Їй та її учням також довелося відчути на собі проблеми з відсутністю світла й тепла.
«Вранці, щоб провести урок, всюди розкладала ліхтарики й світильники, а на перерві ми сідали в коло, вкривались ковдрами, пили чай із термосів, читали, розповідали історії, показували театр тіней, просто спілкувались, цього нам завжди хотілось. Важко було, якщо була тривога, бо в укритті неможливо висидіти й пів години. Коли вже нам було дуже холодно, то ішли або в кафе і там проводили урок, або сідали на маршрутний автобус, їхали «одне коло», звичайно із завданням: записати всі іменники, які побачать, чи порахувати суму, скільки коштів заплатять два, чотири, шість пасажирів, скільки отримає за одну поїздку шофер. Дітям подобалось знаходити рішення. Ці виклики нас зробили сильнішими, винахідливішими, витривалішими», — ділиться досвідом пані Вікторія.
Її учні також посідають призові місця в різних конкурсах, і в пані Вікторії вже навіть є окрема папка на Google Диску з нагородами її вихованців.
«Як змогла їх мотивувати? Перше — це віра у себе: давати такі завдання, які їм цікаві і під силу, поступово ускладнюючи їх. Друге — авторитет вчителя: своїм прикладом завжди показую, що вчитись ніколи не пізно, потрібно не здаватись, рухатись вперед, іти до мети, пробувати себе в різних конкурсах. Які б труднощі не були, вихід завжди є, бо є ті, кому ви потрібні», — підсумовує вона.
Про історії вчителів – переможців інших номінацій читайте в наступних матеріалах.
