Річард Аведон вважався визнаним майстром портретної зйомки. Його роботи немов відкривали таємні грані людської особистості. І хоча його творчу спадщину становить величезна кількість робіт, сьогодні ми хочемо зупинитися на його історичних світлинах, які назавжди зберегли щирість, витонченість і справжню красу жінки.

Майже пів століття роботи у Harper’s Bazaаr та Vogue. До його об’єктива потрапляли найвідоміші моделі, співачки й акторки. Довіма й Твіггі, Мерилін Монро й Надя Ауерман, Одрі Хепберн і Настасія Кінскі. Річард Аведон брав у руки камеру й починав експерименти з нестандартними сюжетами й локаціями. А моделі в кадрі відверто сміялися, танцювали й стрибали, грали, розповідали свої історії та проживати справжнє життя.

Довіма та слони

Ця фотографія є однією з найвідоміших і найзагадковіших у творчості Аведона. Він зробив її для реклами нової колекції Крістіана Діора «Осінь-зима — 1955». Художники і критики й досі гадають, що саме хотів сказати Річард цією роботою. Знімання були у Парижі, у будівлі цирку d’Hiver. До речі, елегантна чорна сукня на моделі — перша робота для Dior нікому тоді не відомого 19-річного Іва Сен-Лорана, якого метр за рік до того запросив працювати асистентом.

Дороті Вірджинія Маргарет Джуба стала музою Річарда Аведона. Він називав її «останньою з елегантних, аристократичних красунь». Через 55 років Dior придбав фотографію за 1,153 млн доларів. Вона посіла 14-те місце у рейтингу найдорожчих фотографій у світі.

«Я почуваюся живим, коли фотографую, але мої фотографії завжди залишають у мене почуття поразки. Я ніколи не зможу вкласти у них все, що я бачу», — сказав Аведон, маючи чималий досвід роботи.

“Усі фотографії є ​​точними. Але в жодній з них немає істини”, — говорив Річард Аведон.

«Я склав свій список «не треба»: не треба шукати найкраще світло, не треба вибудовувати композицію, не треба піддаватися спокусі промовистих поз. І всі ці “не треба” призводять мене до того, що “треба”. До білого тла, до особистості, яка мені цікава, і до того, що відбувається між нами» 

“Портрети, які я знімаю, більше про мене, ніж про тих, кого я знімаю”

«Це як прокляття. У мене немає спокою у душі. Я постійно працюю і вже перестав розуміти, що можна робити, окрім роботи. Це девіз мого життя: «Я обмірковую наступну фотографію»

У 1958 році Річард Аведон був визнаний одним із десяти найкращих фотографів світу. 1985-го Американське товариство видавців журналів визнало його фотографом року.

Читайте також: «Беззастережна капітуляція»: історія однієї фотографії

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram