Війна принесла смуток, страх та горе в багато українських сімей. І в кожного з нас є рідні, друзі чи знайомі, яким необхідна підтримка. Але нас ніхто не вчив, як це робити. Як допомогти людині вистояти у складних життєвих обставинах? Разом із психологинею програми психоемоційної стабілізації «Незламна мама» від «Фонду Маша» Іриною Басістою ми розібрали основні «закони» підтримки. Вивчаємо й допомагаємо!

Підтримка важлива не лише у кризових ситуаціях. Правильні слова розправляють крила й допомагають людині рухатися далі. Але сьогодні поговоримо саме про підтримку в скруті:

«У групах підтримки жінок я часто чую: «Мене не розуміють», а «ти як?» — дратує, — говорить психологиня програми «Незламна мама» від «Фонду Маша» Ірина Басіста. — І хоча українки потребують підтримки від інших, та й охочих надати її достатньо, випадків «якісної» підтримки дуже мало. Стосунки і комунікація — це цілюще джерело, яке може допомогти триматися зараз і відновлюватися потім. Тому дуже важливо вчитися підтримувати так, аби інші поряд зростали, та й самим шукати коло друзів і знайомих, які здатні правильно підтримати».

Що не варто говорити, коли хочете підтримати людину:

• «Все буде добре»

Насправді ніхто не знає, як буде. Тому ці слова — порожня шаблонна фраза. І нею ми знецінюємо реальні переживання людини.

• «Як ти?»

Дуже загальні слова, що зазвичай дратують. Адже не розумієш, це чергова фраза чи людина справді готова зануритися у твої переживання й почути цілу історію.

• Порівняння з якимись іншими обставинами, людьми тощо: «А от у моєї подружки…»

Це знову ж таки знецінює досвід конкретної людини. Ми всі різні й можемо впоратися з ситуаціями теж по-різному.

• «Ти сильна — ти впораєшся»

А що робити, якщо не виходить? Якщо важко? Ця фраза породжує відчуття провини, якщо ти не маєш сил впоратися. І зрештою викликає знецінювання й розчарування в собі.

• Уникати людину, бо не знаєте, що їй сказати.

Погана ідея, адже краще навчитися правильної підтримки.

Що варто говорити, щоб підтримати:

• «Як я можу тебе підтримати?»

Це запитання, з якого варто почати. Воно пояснює, що вам не байдуже, що ви готові бути поряд і допомагати, просто не знаєте як.

• Пропонуйте свої варіанти підтримки.

Так ви дізнаєтеся, чи підходить ваш спосіб допомоги людині. І ще раз покажете, що вам справді не байдуже.

• Пропонуйте не слова, а дії.

Наприклад, покличте на прогулянку; заберіть дітей, а мама нехай отримає час на себе; організуйте відпочинок; приготуйте та принесіть вечерю. Зробіть щось, що дозволить людині зняти з себе тягар щоденних обов’язків і дозволить видихнути й переключитися.

• Якщо телефонуєте, то запитуйте щось конкретне: «Як твій настрій?», «Як минув день?».

Скажіть людині, що ви думаєте про неї й хочете підтримати. І що для вас важливо бути поряд. Не розпитуйте про травмувальні події, а підтримуйте актуальну розмову.

Якщо все ж ставите запитання, то будьте обережні й готові приймати та витримувати будь-які емоції (злість, сльози, страх).

Про проєкт:

Програма реабілітації «Незламна мама» спеціально розроблена фахівцями з психології та посттравматичних розладів для жінок та дітей, які постраждали від війни. Це 3-тижневий офлайн-табір, де з учасниками проєкту працюють психологи. Потім жінки можуть продовжити роботу з психологом в онлайн-форматі, у проєкті «Незламна мама. Жити далі». Допомогти українкам відродитися, щоб відродити країну, можна за посиланням.