Цей вірш ми планували опублікувати в день пам’яті Олександра Олеся, 22 липня. Але через терористичну атаку Росії на цивільні обʼєкти міст України публікуємо вірш 9 липня, у День жалоби, що його оголосили у Києві та Кривому Розі. 

Олександр Олесь (справжнє ім’я — Олександр Іванович Кандиба) — відомий український поет, драматург і перекладач, один з найвидатніших представників українського символізму. Олесь відкрито критикував радянську владу за її політику українізації, яка, на його думку, використовувалась як ширма для русифікації та знищення української культури. Після встановлення радянського режиму в Україні Олександр емігрував за кордон, де продовжував свою творчу діяльність та боровся проти тоталітаризму.

Пам’ятай

Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.

Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров’ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала.

Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала.

Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.

Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала.

22.08.1931

1

Цікаві факти:

• Давнє українське слово «кандиба» використовувалося в значенні «кінь рослий, але незграбний».
• Сином Олександра Олеся був відомий український поет, політичний діяч, археолог Олег Ольжич, якого закатувала гестапівська трійка у 1944 році.
• Олександр навчився читати у чотири роки.
• У 15-річному віці брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з’являються його перші вірші.
• З жовтня 1909 року працював ветеринарним лікарем у Києві.
• Твори Олеся були заборонені в СРСР, а його ім’я замовчувалося.
• У 1919 році виїхав до Будапешта як аташе з питань культури посольства Української Народної Республіки в Угорщині.
• Разом із зірками тогочасної України їздив на відкриття пам’ятника Котляревському в Полтаві.
• Олександр Олесь був одним із тих, хто стояв біля джерел Українського Вільного Університету.
• Трагедія, яка спіткала добре знайому родину Крушельницьких у 1934 році, стала імпульсом до написання драми «Земля обітована».
• Олександр Олесь помер 22 липня 1944 року у Празі, через 42 дні після того, як одержав повідомлення про загибель сина.